bigmir)net TOP 100
gallery/т.10

Тема: Аналітична діяльність в ОНП.
Методика аналізу оперативної обстановки.

Навчальні питання:
 Поняття, зміст і основні напрями аналітичної роботи в ОНП. Структурна модель оперативної обстановки.
 Організація аналітичної роботи в ОНП. Етапи конкретного аналітичного дослідження в ОНП.
 Методика аналізу оперативної обстановки.
 Використання результатів аналізу і оцінки оперативної обстановки в діяльності міськрайлінорганів Національної поліції України..
 Організація аналізу оперативної обстановки.
 Процес аналізу оперативної обстановки.
Технологія комплексного аналізу оперативної обстановки
Значне місце в діяльності органів Національної поліціїпосідає аналітична діяльність і насамперед — аналіз і оцінка оперативної обстановки, яка склалася на території обслуговування органу Національної поліції України.. Призначення аналітичної роботи полягає, по–перше, у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, які тією чи іншою мірою впливають на діяльність органів Національної поліції України., і, по–друге, у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективності цієї діяльності. Слово «аналіз» в перекладі з грецької означає «розклад, розчленування, розбір» і використовується для означення методу наукового дослідження шляхом логічної абстракції. Іншим різновидом методів наукового дослідження виступає «синтез», що відповідно означає «поєднання, сполучення, складання», тобто вивчення предмета в його єдності, цілісності. Процес мислення завжди пов'язаний як з розкладанням предметів (аналізом), так і з їх поєднанням (синтезом). Без аналізу немає синтезу. Таким чином, разом узяті аналіз і синтез складають єдиний процес науковою пізнання, що в теорії і практиці управління називається аналітичною діяльністю. Тому термін «аналіз» можна умовно вважати синонімом дослідження взагалі. Аналітична діяльність є невід'ємною і найважливішою складовою частиною управлінської діяльності і виступає не якимось епізодичним, короткочасним актом, що виконує спеціально призначений працівник, а функцією усіх ланок системи, що здійснюється постійно.
Поняття, зміст і основні напрями аналітичної роботи в ОНП. Структурна модель оперативної обстановки.
Аналітична діяльність — це безперервний процес вивчення управлінської та іншої інформації. Аналітична діяльність в ОНП — це постійна дослідна діяльність (функція процесу управління), що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан злочинності та громадського порядку, результати практичної діяльності органів по виконанню поставлених перед ними завдань, а також про умови, в яких ці завдання виконуються, і яка забезпечує цілеспрямоване управління та оцінку ефективності управляючих впливів. Аналітична діяльність служить засобом виявлення і оцінки значущості виникаючих перед конкретною системою проблем, формулювання її цілей, визначення об'єктивно необхідних функцій, обґрунтування структури та підвищення ефективності діяльності по виконанню поставлених завдань. Навіть, якщо цілі органу визначені вищестоящою системою управління, то і в цьому разі аналітична діяльність забезпечує: виявлення часткових проблемних ситуацій; висунення та з’ясування конкретних проміжних цілей управління; вибір основних напрямів діяльності; визначення та оцінку окремих дій по досягненню намічених цілей. Успішне розв'язання завдань перспективної о та поточного планування, оперативного керівництва, найбільш раціонального використання сил та засобів потребує постійною аналізу факторів, що впливають на стан правопорядку. Це передбачає, в свою чергу, безперервне збирання інформації про діяльність органів Національної поліції України., її результати та середовище функціонування. Значення аналітичної роботи в управлінській діяльності органів внутрішнім справ усіх рівнів визначається тим, що її результатом повинно бути не тільки визначення основних проблем і недоліків, але й визначення конкретних шляхів їх усунення на основі наявних можливостей. Необхідність системного підходу до цієї роботи обумовлена також бурхливою зміною соціально–економічних відносин, сталою тенденцією до криміналізації суспільства і нагальними потребами створення системи адекватного реагування з боку правоохоронних органів на ці пронеси. Основними вимогами до аналітичної роботи в ОНП є: достовірність та повнота інформації, що використовується, її всебічність, системність та плановість, комплексне використання методів аналізу.
Основною метою аналітичної роботи є:
 – забезпечення безперервного спостереження за оперативною обстановкою і результатами службової діяльності;
 – систематичне інформування органів влади та управління, керівництва МВС. ГУМВС, УМВС, УМВСТ про фактичний стан правопорядку і завдання органів Національної поліціїщодо його зміцнення;
 – своєчасне застосування заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку (щоденне реагування);
 – підвищення якісного рівня боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями шляхом своєчасного і цілеспрямованого прийняття управлінських рішень на рівні керівництва МВС, УМВС, УМВСТ, їх галузевих служб та підрозділів органів Національної поліції на місцях (реалізація комплексних та перспективних завдань);
 – підготовка змістовних матеріалів та пропозицій, на підставі яких можливе прийняття ефективних законодавчих актів з боку владних структур держави та органів місцевого самоврядування.
Вже із вищезгаданого можна зробити висновок, що провідне місце в аналітичній роботі органів Національної поліції посідає аналіз оперативної обстановки і оцінка її стану. У системі МВС України термін «оперативна обстановка» е одним із найважливіших понять, яке широко використовується в практичній діяльності органів Національної поліції України., нормативних і методичних документах, спеціальній літературі. У самому широкому розумінні оперативна обстановка це сукупність факторів зовнішнього і внутрішнього середовища органів Національної поліції України., які визначають основні умови їх функціонування. У літературі оперативна обстановка розглядається як система, що складається з двох основних компонентів — зовнішнього середовища (або зовнішніх умов) та внутрішнього середовища (або самого органу Національної поліції України.). Під зовнішнім середовищем розуміють всі ті об'єктивно існуючі умови, в яких діє орган внутрішніх справ. У свою чергу, цей компонент розпадається на дві складові:– соціально–економічні, політичні, демографічні, територіальні та інші фактори, які тією чи іншою мірою впливають на стан злочинності, форми і методи боротьби із нею;– власне злочинність та інші правопорушення. Інший компонент оперативної обстановки – внутрішнє середовище — це сам орган внутрішніх справ, який також має дві складові: сили та засоби органу Національної поліції України. (статика) і результати його діяльності (динаміка).
За таким підходом структурна модель оперативної обстановки, як бачимо, складатиметься із 4–х блоків.
Модель оперативної обстановки:
1) середовище (криміногенні та антикриміногенні фактори);
2) злочинність та інші правопорушення,
3) сили та засоби органу Національної поліції України.;
4) результати діяльності органу Національної поліції України..
Суворо кажучи, наведена модель є декілька спрощеною в тому плані, що, наприклад, передбачати сили та засоби, які беруть участь в боротьбі зі злочинністю, а це не тільки органи Національної поліції, але й вся система правоохоронних органів. Однак ми йдемо на це припущення свідомо, тому що основним суб'єктом боротьби зі злочинністю в нашій державі є органи Національної поліції (а точніше — поліція), які виконують більше 90% обсягу робіт в цій сфері. В усякому разі, на низовому рівні системи, рівні міськрайлінорганів, які несуть–на собі основний тягар боротьби зі злочинністю, наведена модель оперативної обстановки є цілком реальною і придатною для використання, про що свідчить і практика діяльності органів Національної поліції України.. Аналіз інформації за названими блоками забезпечує можливість постійного спостереження за існуючою обстановкою і на цій основі оперативно впливати на будь–які небажані відхилення. Це, наприклад, і зміна кордонів адміністративних ділянок, і перерозподіл у рамках принципової схеми комплексного використання сил та засобів постів і маршрутів патрулювання, та інші заходи. Діяльність суб'єктів управління щодо аналізу інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище функціонування органів Національної поліціїє надзвичайно різноманітною. Але всі її види і форми мають виникати із раніш поставленої та чітко сформульованої цілі: для виконання яких практичних завдань здійснюється той чи інший аналіз. Такий підхід особливо важливий для міськрайлінорганів, котрі через своє призначення безпосередньо здійснювати правоохоронні функції можуть дозволити собі займатися аналізом лише у тій мірі, в якій він буде прямо сприяти розв'язанню поставлених завдань. На цьому рівні системи практична спрямованість аналітичної роботи доводиться до максимальної конкретності, аж до мікроаналізу. При оцінці обстановки, як правило, одночасно вивчається увесь комплекс питань, що пов'язані з функціонуванням органу Національної поліції України., і який охоплений названими блоками моделі оперативної обстановки. Але нерідко досліджуються і окремі проблеми, розв'язання яких без попереднього вивчення неможливе. Таким чином, основними слід вважати два напрями діяльності щодо аналізу і оцінки оперативної обстановки — загальний аналіз і частковий аналіз. Залежно від тривалості досліджуваного періоду можна виділити чотири основних види загального аналізу оперативної обстановки: за довгочасний період (більше року), що має за мету вивчення тенденцій правопорушень і обумовлюючих їх факторів для одержання прогностичних висновків про можливі зміни цих тенденцій і вироблення перспективних заходів щодо зміцнення громадського порядку, посилення боротьби зі злочинністю, удосконалення діяльності органів Національної поліціїі їх галузевих служб (розв'язання прогностичних завдань);за звітний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік), протягом якого на обслуговуваній території оцінюється повний обсяг інформації про стан громадського порядку, злочинності і про результати боротьби з нею з урахуванням факторів, що справляють або здатних справляти криміногенний вплив. Висновки такого аналізу складають базу для поточного планування роботи;поточний (безперервний) аналіз оперативної обстановки на основі оцінки добової, тижневої (декадної) та місячної інформації. Він служить потребам оперативного керівництва органом, дає змогу вносити корективи в плани роботи та дислокацію сил, цілеспрямовано здійснювати відповідні заходи. позачерговий (моментний) аналіз, необхідність проведення якого породжується випадками раптового виникнення надзвичайних обставин, передбачити які заздалегідь буває неможливо (стихійне лихо, групові безпорядки, втеча небезпечного злочинця тощо). Іншим самостійним напрямом вивчення оперативної обстановки є частковий аналіз, мета якого полягає в дослідженні окремих і конкретних проблем правопорядку та діяльності органу Національної поліції України.. Такі проблемі; Найчастіше виявляються у ході загального аналізу або формулюються вищестоящими суб'єктами управління, а підчас самі по собі висуваються пякденним життям. Прикладом часткового аналізу в масштабі держави може бути вивчення кримінологічних ситуацій, які виникли декілька років тому в зв'язку зі збільшенням кількості квартирних крадіжок, злочинів, пов'язаних з наркотиками, крадіжок автотранспорту. МВС України вимагає від усіх органів Національної поліціїпостійно стежити за розвитком відповідних явищ, активізувати хід боротьби з ними, вносити корективи у відповідні плани роботи. Слід відмітити, що поняття «частковий аналіз» дещо умовний і означає частковість по відношенню до загального аналізу оперативної обстановки. Але треба мати на увазі, що вивчення будь–якої окремої (часткової) проблеми, також як і при загальному аналізі, обов'язково повинно носити комплексний характер з точки зору дослідження всього комплексу причин та умов, впливаючих на дане явище, а також прийомів та методів впливу на нього. Ефективність будь–якого різновиду аналізу прямо залежить від вміння працювати з інформацією. Суб'єкт аналізу повинен мати можливість користуватися всіма існуючими джерелами інформації і забезпечувати своєчасне і оптимальне їх використання у ході аналізу. Вся необхідна для управління інформація, як вже відомо, може бути поділена на внутрішню і зовнішню. Внутрішня інформація формується безпосередньо в органі. Це дані про кількість злочинів і адміністративних правопорушень, осіб, які їх вчинили; обставини їх учинення, матеріали перевірок; оперативно–службова інформація; відомості про результати діяльності всіх служб органу Національної поліції України. та ще багато іншою. Зовнішня інформація виникає поза органом, тому її необхідно систематично збирати самими різними каналами: через телефон, телетайп, телефакс, радіозв'язок, пошту, прийом громадян в органі внутрішніх справ, за місцем мешкання, роботи. Про багато корисних відомостей можна дізнатись із засобів масової інформації, ділових паперів, що надходять з установ, організацій, інших правоохоронних органів. Значна частина інформації подається у вигляді статистичних даних. Статистичний аналіз оперативної обстановки використовується переважно на рівні МВС України, ГУМВС, УМВС, УМВСТ. На рівні міськрайлінорганів статистичний аналіз використовується рідше, в основному в зв'язку з тим, що сукупність статистичних даних, як правило, невелика. Тут він може бути ефективним при оцінці обстановки за рік або більший строк. Тому при визначенні обсягу необхідної інформації треба дотримувати правила: чим менша територія обслуговування, чим коротший аналізований період, тим більше значення мають конкретні емпіричні дані порівняно з даними статистичними. В цілому ж вся інформація, що використовується для вивчення оперативної обстановки, може бути зведена до таких видів;– оперативне добове зведення, що складається черговою частиною органу;– письмова кореспонденція, що проходить через канцелярію;
– преса, радіо, телебачення, прийом громадян;– статистична інформація як внутрішнього, так і зовнішнього походження;– особисте спостереження суб'єкта аналізу.

Організація аналітичної роботи в ОНП.
Аналітична діяльність в ОНП здійснюється всіма підрозділами всіх рівнів, їх галузевими службами, працівниками цих служб в межах їх компетенції (функціональних обов'язків) з метою якісного виконання поставлених завдань. Вимоги до організації аналітичної роботи для кожного рівня системи різні в зв'язку з різними завданнями цих органів і їх неоднаковими можливостями. Як складова частина управлінської діяльності аналітична діяльність притаманна кожному органу, кожному його структурному підрозділу і співробітнику, але, маючи забезпечуючий характер, вона більш розвинута на рівні МВС України, ГУМВС, УМВС, де є навіть спеціальні аналітичні підрозділи. У підході до організації аналітичної роботи в системі органів Національної поліціїз наукових позицій можна визначити два його рівні: стратегічний і тактичний. Стратегічний рівень передбачає створення оптимальної інформаційної структури, інформаційного забезпечення і їх відповідну нормативну регламентацію. З чисто прагматичних позицій реалізація вимог стратегічного рівня означає насамперед раціоналізацію потоків інформації і створення інформаційного фонду. Раціоналізація інформаційних потоків потребує, в першу чергу, визначення видів і обсягу необхідної інформації, котра повинна накопичуватися в ОНП і їх галузевих службах з метою повного задоволення потреб у різного роду відомостях при вирішенні поточних аналітичних завдань. При розробці переліку такої інформації треба враховувати рівень управління, на якому здійснюється її збирання, накопичення та зберігання. Інформація повинна використовуватися оптимально, тому кожній службі, кожному співробітнику органів Національної поліціїнеобхідно мати лише певний її обсяг. Недостатність, а також надлишок інформації однаково шкідливі. Велике значення має цільовий характер накопичення інформації з урахуванням функцій системи управління. Бажана і можлива розробка переліків («наборів») інформації для органу Національної поліції України. в цілому, для кожної його служби, а також спеціально для розв'язання типових ситуацій. Подібні переліки можуть забезпечити необхідний для глибокого аналізу мінімум інформації та звільнити інформаційний фонд від надлишкових та непотрібних відомостей. В основу розробки переліків обов'язкової для аналітичної роботи інформації можуть бути покладені система оціночних показників, що характеризують стан злочинності і охорони громадського порядку, результат практичної діяльності органів Національної поліції України., а також сукупність даних про фактори, що виливають на стан оперативної обстановки. Доцільно весь масив інформації, що концентрується для подальшого аналізу, підрозділяти на основні групи, які відповідають вже названим блокам структурної моделі оперативної обстановки, тобто: 1) середовище (соціально–економічні, демографічні, географічні та деякі інші характеристики регіону, що обслуговує орган внутрішніх справ; 2) відомості про структуру, рівень, динаміку та поширеність злочинів та інших правопорушень; дані, що характеризують їх суб'єктів в кримінально–правовому та соціальному аспектах; 3) дані про наявність і розстановку сил та засобів органу Національної поліції України.; 4) відомості про результати оперативно–службової діяльності щодо запобігання та розкриття злочинів, розшуку злочинців; показники ефективності використання сил та засобів органу Національної поліції України..
Вказану інформацію необхідно також згрупувати: по всій території обслуговування; по містах і районах (для УМВС областей); по відділеннях залізниці (для УМВСТ); по ділянках дільничних інспекторів поліції; населених пунктах, мікрорайонах, а в ряді випадків і по окремих підприємствах, організаціях (для міськрайлінорганів Національної поліції України.); по станціях, вокзалах, портах (для ОВДТ). При розробці переліків потрібної для аналізу інформації слід передбачати і основні джерела її здобування. До них відносяться насамперед статистичні матеріали, які характеризують економічний, демографічний, соціально–культурний розвиток даної територіальної або виробничої одиниці, їх вивчення дає змогу з'ясувати зв'язок злочинності та її причин з різними процесами суспільного життя. Найважливішим джерелом інформації є, безумовно, державна статистична звітність правоохоронних органів, зокрема, органів Національної поліції України., прокуратури, суду. Комплексний аналіз її матеріалів дає змогу здобути найбільш повну характеристику динаміки і структури злочинності, контингенту правопорушників, а також заходів боротьби зі злочинністю, що здійснюються цими органами та громадськістю. У числі інших джерел інформації треба відмітити соціальну літературу, нормативні акти, матеріали засідань колегій (оперативних нарад), плани роботи органів Національної поліціїта їх галузевих служб, акти інспекторських перевірок та інші аналітичні і довідкові матеріали. Джерелами цінної інформації є: вивчення громадської думки про роботу органів Національної поліціїшляхом опитування населення; аналіз листів, скарг, заяв населення, відповідних матеріалів преси, радіо, телебачення. Для здійснення запрограмованого збирання відомостей важливо розробити формалізовані носії інформації, що забезпечують її поточне накопичення в міру надходження в орган внутрішніх справ, періодичне узагальнення по календарних періодах, систематизацію та приведення до вигляду, прийнятного для аналізу. Бажано, щоб носії інформації давали змогу узагальнювати зібрані відомості в будь–яким момент на запит суб'єкта управління. Така інформація повинна відображати, з одного боку, стан правопорядку по тих чи інших лініях роботи, а з другого — розстановку наявних сил та засобів, забезпечуючи тим самим можливість оцінки їх відповідності обстановці і своєчасного «несення змін в дислокацію сил. Форми накопичення і систематизації інформації можуть бути самими різноманітними. Це всілякі таблиці, журнали, картотеки, схеми, календарні графіки, карги, магнітоплани і т. н. Певна річ, значну частину проблем цього напряму можна було б розв’язати за допомогою більш широкого впровадження в діяльність органів Національної поліціїкомп'ютерної техніки і автоматизованих робочих місць. Кожний орган внутрішніх справ і його підрозділи повинні мати переліки постійно чи періодично розв'язуваних завдань, довідкові документи з вказівкою номенклатури, обсягу, джерел здобування інформації, а також форм її накопичення і систематизації. При розробці цих переліків, безперечно, треба враховувати специфіку функцій, які виконує конкретний структурний підрозділ, і зміст аналітичних документів, що вони готують. Крім того, всі служби і підрозділи повинні мати чіткі обов'язки щодо здійснення аналізу того чи іншого напряму діяльності. Для правильної організації аналітичної роботи важливо визначити та закріпити в нормативному порядку перелік аналітичних документів, що подаються тим чи іншим підрозділом з вказівкою їх виду, характеру, цільового призначення, періодичності підготовки та осіб, які відповідальні за їх складання. Структура документів, що розроблюються систематично, за певними періодами, повинна бути єдиною, типовою. Це значно спрощує їх підготовку, зіставлення та узагальнення матеріалу, що в них міститься. У рамках цього ж підходу актуальним завданням є удосконалення методики аналітичної роботи в ОНП. Основний шлях її вирішення полягає у використанні ними наукових методів аналізу соціальних процесів і в спеціальних розробках прикладних прийомів виконання конкретних аналітичних завдань. Об'єктивний аналіз соціальної інформації неможливий без використання системного підходу. При аналізі соціальної інформації треба постійно враховувати, що закономірності явищ, що вивчаються, виявляються в масі одиничних фактів. Отже, поряд із якісним, змістовним аналізом доцільно використовувати і кількісні, тобто статистичні й математичні методи. Системний підхід передбачає розгляд досліджуваного явища в динаміці. Стосовно аналітичної роботи це виявляється у дослідженні якісних характеристик явища, що вивчається, за ряд років. Наприклад, виявлення усталених тенденцій злочинності можливо лише на основі аналізу її стану за достатньо великі проміжки часу. Системний підхід передбачає цілісний, комплексний підхід до аналізованого явища. Це зобов'язує дослідників проблем управління в ОНП аналізувати в комплексі стан і його суб'єктів, і об’єктів, і зовнішнього середовища. Аналіз злочинності, наприклад, не може бути об'єктивним без врахування таких елементів оперативної обстановки, як середовище, сили та засоби органу Національної поліції України. і результати його діяльності. Важливу роль при аналізі соціальної інформації відіграють статистичні методи, які використовуються для визначення кількісних параметрів розглядуваного явища. Однак при оперуванні великими масивами інформації вони дають змогу виявляти його якісні характеристики. Застосування вказаних методів при аналізі соціальної інформації передбачає такі знання: основ загальної теорії статистики; вимог, що пред'являються до статистичного спостереження; принципів групування та розподілу статистичних величин, порядку визначення середніх і відносних показників; прийомів перетворення показників динамічного ряду; правил проведення вибіркових обстежень. При аналізі соціальних явищ, їх кількісних параметрів і якісної своєрідності все ширше використовуються методи екстраполяції, факторного та кореляційною аналізу, лінійного і динамічного програмування та ін. Оскільки перераховані методи базуються на кількісному виразі досліджуваних закономірностей, перед суспільними науками виникає проблема формалізації соціологічних показників, їх квантифікації, виміру якісних ознак і надання їх в кількісній формі. Той чи інший метод дослідження застосовується в аналітичній роботі, як правило, в комплексі з іншими прийомами та способами.
Конкретне аналітичне дослідження в ОНП передбачає дев'ять основних етапів:
 визначення його мети;
 вибір об'єктів і складання програми дослідження (що треба вивчати);
 розробку методики дослідження (як треба вивчати);
 складання робочого плану проведення дослідження (організаційні питання);
 перевірку методики дослідження;
 збирання матеріалу;
 аналіз зібраного матеріалу, його узагальнення, формулювання висновків;
 перевірку висновків аналізу на практиці;
 розробку пропозицій за результатами дослідження.
З урахуванням потреб практики суб'єкт управління насамперед оцінює виникаючі проблеми. На цій основі ним визначаються цілі і завдання дослідження, висуваються гіпотези, котрі треба перевірити у процесі вивчення. При складанні його програми з'ясовуються приблизний обсяг майбутньої роботи, питання, які повинні бути вивчені, а також період дослідження.
Методика дослідження має давати уявлення про те, як треба вивчати кожне питання програми, яку інформацію для цього необхідно використовувати, де і якими способами її можна здобути. Тут же визначаються матеріали, котрі будуть аналізуватися (наприклад, відомості державних статистичних органів, статистична звітність органів Національної поліції України., картки первинного статистичного обліку злочинів і осіб, які вчинили їх, кримінальні справи тощо).
Для збирання інформації розробляються анкети, картки спостереження, різні запитальники.
Робочий план призначений для розв'язання організаційних питань, що пов'язані з дослідженням. Зокрема, в ньому наводяться: розрахунок сил та засобів, що здійснюється на основі приблизного обсягу майбутньої роботи (хто, якими силами і засобами буде проводити дослідження); послідовність і тривалість операцій; склад і функції учасників вивчення. Розроблені «інструменти» збирання інформації — анкети, картки спостереження, запитальники — піддають, як правило, первинній перевірці з метою визначення можливості їх ефективного використання.
Для цього можуть бути проведені так звані пілотажні дослідження, за допомогою яких уточнюється, удосконалюється вибрана методика збирання і аналізу інформації. Основними методами збирання соціальної інформації є: вивчення документів, опитування, спостереження, експеримент. Кожний з них має ряд часткових модифікацій. Вивчення документів включає підбір і аналіз текстів літератури з тематики дослідження, вивчення нормативних актів, звітної документації, довідок, поточної переписки, матеріалів конкретних справ, листів, заяв і пропозицій громадян, публікацій в періодичній пресі. Поряд із традиційним, тобто якісним, змістовним аналізом текстів документів, тепер все ширше застосовуються методи їх формалізованого, кількісного вивчення (так званого контент–аналізу). повними різновидами опитування, що використовуються в соціологічних і, зокрема, кримінологічних дослідженнях, є анкетування та інтерв'ювання. Анкетування дозволяє охопити більшу кількість одиниць спостереження і розраховано на застосування кількісних методів обробки даних. В практиці діяльності органів Національної поліціїанкетування застосовується не тільки для опитування конкретних осіб, але й для збирання необхідної інформації при вивченні, наприклад, матеріалів кримінальних справ. Інтерв’ювання передбачає вивчення меншої кількості одиниць спостереження, але більш детальний якісний аналіз результатів опитування. Існує два основних види інтерв'ю: вільне (неформалізоване) і стандартизоване (формалізоване). Перше з них припускає зміну кількості і змісту запитань залежно від ходу бесіди; друге ж чітко обмежене сформульованими запитаннями. Спостереження може бути стороннім і включеним. У першому випадку дослідник спостерігає соціальний процес збоку, а в другому — сам є його учасником. Як метод збирання інформації спостереження широко використовується в кожному дослідженні. Воно присутнє при ознайомленні зі станом справ на місцях, вивченні оперативної обстановки, при узагальненні позитивного досвіду роботи га розв'язанні інших завдані». В аналітичній роботі органів Національної поліціїзастосовуються і різноманітні експериментальні методи збирання соціальної інформації, які дають змогу, зокрема, отримати дані про можливі наслідки реалізації того чи іншого варіанта управлінського рішення. При проведенні конкретних соціологічних досліджень збирання інформації здійснюється, як правило, шляхом вибіркового обстеження досліджуваної сукупності об'єктів (тобто їх частини), оскільки суцільне обстеження зв'язано з великими витратами матеріальних засобів і часу, а також із значними організаційними труднощами. Практика довела, що вибіркове дослідження дозволяє успішно розв'язувати багато проблем. Здобуті з його допомогою результати достатньо повно і об'єктивно характеризують всю сукупність об'єктів, що досліджуються. Основна проблема тут полягає в установленні репрезентативного обсягу вибірки, тобто кількості об’єктів, що підлягають вивченню. В умовах скорочення трудових витрат па збирання і обробку матеріалів воно має бути мінімально необхідним, але разом з тим достатньо представницьким (репрезентативним). Репрезентативність кількості об'єктів, що вибрані для дослідження, визначається за допомогою вироблених статистикою формул для визначення обсягу представницької вибірки із їх генеральної сукупності. Репрезентативність в якісному відношенні означає найбільш повне наближення характеристик вибірки до характерної усієї маси явищ, що вивчаються. Навіть при достатньо великому обсязі вибірки репрезентативність може бути забезпечена лише в тому разі, якщо сама вибірка за своєю структурою являє модель генеральної сукупності, яка достатньо детально і точно відтворює її основні співвідношення. Так, якщо в генеральній сукупності є 30% осіб у віці до ЗО років, то і у виборці питома вага даної вікової групи має складати також 30%. Вибіркові кримінологічні та інші дослідження, що проводяться в ОНП, часто бувають нерепрезентативними не через малий обсяг вибірки, а саме тому, що сама техніка підбору не забезпечила достатнє наближення вибіркової і генеральної сукупності. За результатами аналізу зібраної інформації, як правило, складається узагальнюючий документ, в якому формулюються висновки. Однак вони нерідко ще не можуть повною мірою створити підстави для вироблення конкретних пропозицій за результатами аналізу. Тому дуже важливою є перевірка висновків на практиці. Дослідникові треба використати всі додаткові можливості для такої перевірки, забезпечити теоретичний аналіз встановлених тенденцій, вивчити більш ранній етан виникнення причин того чи іншого явища. В цьому разі необхідна комплексна оцінка великої кількості фактів, що відносяться до розглядуваного явища, оскільки висновки, зроблені на основі якого–небудь одного показника, можуть бути помилковими.
Велику роль при перевірці висновків аналізу відіграє соціальні експеримент. Тому доцільно створити базові органи Національної поліції для експериментальної перевірки можливих наслідків реалізації тих чи інших управлінських рішень. На основі такої перевірки розробляють конкретні пропозиції, наприклад, по усуненню обставин, що сприяють вчиненню злочинів. Показником ефективності аналітичної роботи є вироблення професійно компетентних, законних та своєчасних управлінських рішень, які спрямовані на усунення існуючих недоробок, розв'язання суттєвих проблем з урахуванням наявних сил та засобів, підвищення остаточних результатів по боротьбі зі злочинністю.
Для оцінки оперативної обстановки і результатів службової діяльності органів і підрозділів органів Національної поліції внутрішніх справ України Штаб МВС України спільно з Управлінням оперативної інформації МВС України, їх підлеглі підрозділи в ГУМВС, УМВС, УМВСТ розробляють, виходячи з особливостей регіону та пропозицій галузевих служб, конкретний перелік інформації, яку необхідно витребувати з інших відомств та установ. Надалі управління (відділи) оперативної інформації новинці створити систему отримання, узагальнення і надання галузевим службам міністерства та їх підрозділам на місцях інформації інших міністерств і відомств, передусім органів державної статистики, юстиції, суду, прокуратури, охорони здоров'я, служби зайнятості. на підставі якої можливо робити висновки щодо соціально–економічних, демографічних, інших процесів та явищ, що впливають на стан злочинності, організацію і результати попередження правопорушень серед населення. На всі штабні підрозділи покладається обов'язок підготовки комплексних аналізів оперативної обстановки органів Національної поліціївідповідного рівня. За своїм змістом такий аналіз, на думку керівництва Штабу МВС України, повинен мати такі розділи:а) соціально–економічна та демографічна характеристика регіону: територія, структура господарства, чисельність населення, рівень життя громадян, сфера суспільно–політичних відносин;б) основні фактори, які впливають на стан правопорядку, динаміку і структуру злочинності в цьому регіоні;в)' загальна характеристика злочинності та її видів;і) основні результати оперативно–службової діяльності (у порівнянні з відповідними попередніми періодами) та її недоліки;д) стан адміністративної практики;е) система виконання покарань;ж) протипожежна безпека;з) стан кадрової роботи;і) висновки, завдання і пропозиції по заходах реагування. З метою упорядкування і розмежування аналітичних функцій МВС України визначило, що на основі наявної інформації Штаб і галузеві служби МВС (ГУМВС, УМВС, УМВСТ) здійснюють підготовку таких аналітичних документів: штабні підрозділи: аналітичні довідки про оперативну обстановку та надзвичайні події (щоденно);комплексний аналіз криміногенної ситуації і результатів оперативно–службової діяльності органів і підрозділів органів Національної поліції внутрішніх справ за півріччя і рік, а у разі необхідності й за інші періоди;прогноз розвитку криміногенної ситуації на наступний календарний рік;аналітичні довідки за результатами досліджень найбільш важливих га актуальних питань боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку згідно з планами роботи і дорученнями керівництва МВС України (ГУМВС, УМВС, УМВСТ); аналітичні довідки про стан обліково–реєстраційної дисципліни в ОНП – за півріччя та рік;галузеві служби, аналітичні довідки про стан оперативної обстановки та результати роботи по лінії служби, в яких обов'язково повинно бути відображено: основні результати роботи за звітний період;стан загального керівництва службою та забезпечення належної організації роботи, подання методичної та практичної допомоги в удосконаленні діяльності;добір, розстановка та виховання кадрів, підвищення їх кваліфікації, створення належних умов для продуктивності праці;стан відомчого контролю за дотриманням законності у службовій діяльності;організація взаємодії з іншими галузевими службами та правоохоронними органами;стан вивчення, узагальнення та впровадження в пякденну роботу передових форм і методів організації роботи по боротьбі зі злочинністю;наявність обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення службової діяльності. Порядок і терміни підготовки аналітичних документів у галузевих службах визначаються їх керівниками за погодженням з заступниками міністра (заступниками начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ), які відповідають за цю службу. З метою підвищення рівня інформаційного забезпечення, поліпшення координації і взаємодії, штабні підрозділи і галузеві служби здійснюють взаємний обмін узагальненими аналітичними документами:
штабні підрозділи надсилають у галузеві служби комплексні оцінки оперативної обстановки і результаті службової діяльності органів Національної поліції України., прогнози криміногенної обстановки, а також інші документи комплексного характеру;галузеві служби надсилають до штабних апаратів, а у разі потреби — й до інших зацікавлених служб: а) копії узагальнених аналітичних документів і статистичних даних;б) копії звітів, доповідних записок та узагальнених інформацій до органів влади і управління, міністерств і відомств про стан злочинності, правопорядку і результати оперативно–службової діяльності;в) копії довідок з характерними прикладами попередження і розкриття злочинів, впровадження передового досвіду, досягнень науки і техніки, наукової організації праці, нових форм і методів використання сил та засобів органів Національної поліціїі громадськості у розв'язанні комплексних проблем боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку;г) пропозиції за результатами перевірки оперативно–службової діяльності підлеглих органів для включення в комплексну оцінку оперативної обстановки. Враховуючи важливість прогнозування розвитку криміногенної ситуації в країні та її окремих регіонах, на штабні підрозділи всіх рівнів покладається обов’язок щорічно проводити подібні кримінологічні дослідження для оцінки стану і перспектив розвитку злочинності. Метою прогнозу є упереджувальне опрацювання спільно з іншими правоохоронними структурами та органами влади ефективних заходів протидії злочинності. Прогноз повинен ґрунтуватися на об'єктивних передумовах суспільно–політичного та економічного характеру, всебічних відомостях, що характеризують злочинність, експертних оцінках фахівців, причетних до правоохоронної діяльності (оперативні працівники, слідчі, керівники органів Національної поліції України., прокурори, судді, науковці). Прогноз розвитку криміногенної ситуації повинен відображати такі аспекти: загальні тенденції розвитку криміногенної ситуації;очікуване навантаження на працівників основних служб органів Національної поліції України.; оцінка перспектив щодо стану (рівня) розкриття злочинів; очікувані зміни в динаміці і структурі злочинності;фактори, що стимулюють посилення кримінальної активності певних верств населення;економічна злочинність та актуальні напрями захисту інтересів держави;протидія корупції та хабарництву;розвиток злочинності у молодіжному середовищі; рецидивна злочинність;незаконний обіг зброї та боєприпасів; наркоманізація та алкоголізація населення. Підготовка проектів звітних та інформаційних документів до органів влади і управління, міністерств та відомств відповідно до переліку, що додається до річного плану роботи МВС України, ГУМВС, УМВС в областях, УМВСТ, забезпечується штабними підрозділами згідно з вимогами і рішеннями директивних органів, а також відомчих нормативних актів. Звітні та інформаційні документи у відповідні інстанції підписує начальник органу або особа, яка виконує його обов’язки. Відповідальність за підготовку звітних та інформаційних документів, що виконуються декількома службами, покладається на службу, яка вказана першою у списку виконавців. Служби співвиконавці подають відповідальному виконавцю всі необхідні матеріали у термін, вказаний головним виконавцем.
3. Методика аналізу оперативної обстановки.
Методика загального аналізу. Незалежно від виду загального аналізу дослідженню піддається інформація, що характеризує всі елементи оперативної обстановки в їх сукупності і взаємозв'язку. Аналіз і оцінка стану правопорядку проводиться всіма службами і підрозділами міськрайлінорганів Національної поліції України.. В цілому ж по територіальних ОНП такий аналіз здійснюється за такими основними напрямами: аналіз злочинності в цілому і по лініях служб, у розрізі служб, у розрізі зареєстрованих злочинів і осіб, які їх вчинили;стан охорони громадського порядку на вулицях, в парках, скверах та інших громадських місцях; стан охорони різних форм власності;стан безпеки дорожнього руху;стан пожежної безпеки на території міста або району;стан охорони власності па охоронюваних об'єктах. Для більш повної картини стану правопорядку на території міста або району у разі наявності на цій території установ виконання покарань, підрозділів органів Національної поліції органів Національної поліціїна транспорті, а також на закритих об'єктах, начальник міськрайліноргану Національної поліції України. як старший оперативний начальник (начальник гарнізону) в місті, районі повинен мати відповідні аналітичні документи також і цих підрозділів органів Національної поліції (органів). Приймаючі рішення про проведення чергової або позачергової роботи щодо аналізу стану правопорядку, необхідно чітко з'ясувати для себе: які підстави і завдання аналізу: — вимоги МВС України (наприклад, про проведення дослідження стану боротьби з наркоманією);— плановий захід (у зв'язку з завершенням звітного періоду);— оперативна потреба, що виникла раптово і т. ін.;хто буде виконувати роботу;яка інформація буде потрібна і де її здобути;яку методику аналізу вибрати;в який термін і в якому вигляді подати результати роботи;які управлінські документи мають бути підготовлені на підставі складеної аналітичної довідки. При вивченні злочинності необхідно аналізувати всі її властивості, використовуючи для цього відповідні характеристики. Насамперед, злочинність характеризується абсолютними розмірами (обсягом). Показники обсягу являють собою кількість злочинів, зареєстрованих на території міста, району, адміністративної ділянки, а також кількість осіб, які вчинили злочини. Обчислення показників обсягу здійснюється на основі карток первинного обліку форми № 1 і № 2 на зареєстрований або розкритий злочин та особу, яка вчинила злочин. При цьому слід пам'ятати, що кількість зареєстрованих злочинів не є адекватною кількості всіх реально вчинених. Існує так звана латентна, тобто прихована злочинність, яка не відома правоохоронним органам, а точніше така, що не відображена в статзвітності і більш–менш точні розміри якої поки що не вдалося встановити. Певну, хоч і незначну частину, складають злочини, які навмисно або внаслідок юридичної помилки не були поставлені на облік. Інтенсивність злочинних виявів характеризується відносним показником рівня злочинності. Саме цей показник, який ще називається коефіцієнтом злочинності, дозволяє порівнювати та оцінювати загальний стан злочинності в різних регіонах, оскільки він виключає вплив чисельності вчинених злочинів. Завдяки цій властивості рівень злочинності стає важливішим показником складності оперативної обстановки. Виражається рівень злочинності кількістю зареєстрованих у місті чи районі за певний час злочинів з розрахунку на 10 тис. населення, а щодо дрібних територіальних одиниць — на 1 тис. мешканців. Наприклад, у місті з населенням 100 тис. було вчинено 300 злочинів за рік. Це означає, що рівень (або коефіцієнт) злочинності в цьому місті дорівнює ЗО злочинів з розрахунку на 10 тис. мешканців, або 3 злочини з розрахунку на 1 тис. мешканців. Для поглибленого аналізу злочинності важливо визначити поряд із загальним рівнем злочинності так звані спеціальні коефіцієнти злочинності. Вони виражають інтенсивність виявлення певних нидів і груп злочинів. Так доцільно визначати інтенсивність злочинних виявів проти життя, здоров'я, свободи і гідності особистості, проти всіх видів власності, посадових злочинів і т. ін., а також окремих їх видів: навмисних убивств, тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтувань, грабежів, розбоїв тощо. Аналогічно обчислюється і такий показник, як коефіцієнт кримінологічної активності населення, котрий дорівнює кількості осіб, які вчинили злочин і які приходяться на 10 (або 1) тис. активного населення даного міста чи району. Наприклад, у місті з людністю 70 тис. активне населення (тобто ті, котрі досягли 14–річного віку) складає 50 тис. Впродовж року вчинили злочини 100 осіб. Коефіцієнт кримінологічної активності населення (або інакше, ураженість злочинністю) складає 20 осіб на 10 тис. мешканців (або 2 на 1 тис.).У разі необхідності детального аналізу можуть обчислюватися коефіцієнти кримінологічної активності для різних вікових, соціальних та інших категорій населення. Ці показники потрібні для розробки диференційованих заходів боротьби зі злочинністю. При обчисленні рівня злочинності слід звертати увагу на об'єктивність даних про чисельність населення. У цьому зв'язку треба враховувати дані про маятникову міграцію (невідповідність місць мешкання і роботи, приплив населення п період сезонних робіт, масових відпусток). Особливо важливо враховувати це для областей, міст і районів з великим припливом населення влітку. Так, наприклад, літом до Криму прибувало близько 8 мли людей, що в чотири рази перевищувало населення Криму. Населення ж приморських районів в літні місяці зростало десятикратне. Причому більш ніж 90% прибулих до Криму були неорганізованими відпочиваючими. Тому в певних випадках доцільно розраховувати середню чисельність того населення, яке постійно проживає на території регіону. Рівень злочинності в місті, районі обчислюється найчастіше за рік, а при вивченні злочинності за тривалий період — в динаміці за кожний рік. При аналізі за менший період цей показник, як правило, не використовується. Внутрішня побудова злочинності, співвідношення її окремих компонентів характеризується показниками структури злочинності. Показники структури відображають частку випадкового явища (наприклад, вбивств) в більш загальному явищі (злочини проти особи)обчислюються ці показники як відношення кількості конкретного виду злочинів до їх загальної кількості і виражаються у відсотках. Наприклад, по лінії карного розшуку зареєстровано 100 злочинів, з них 20 злочинів — проти життя і здоров'я, із котрих 5 — навмисні вбивства. Тому частка вбивств складає від усіх злочинів по лінії карного розшуку — 5%, а від кількості злочинів проти особи — 25%. При оцінці оперативної обстановки дані про структуру злочинності в конкретному місті, районі порівнюються не тільки з даними за попередній рік або за ряд років, але й з обласними або загальнодержавними показниками. Такий порівняльний аналіз дає змогу виявити місцеві особливості злочинності й пояснити їх. Аналіз структурних зрушень злочинності в динаміці дає змогу судити не тільки про зміни у свідомості, ціннісних орієнтаціях населення, але й у впливі інших, більш мобільних факторів соціальної, економічної, демографічної властивості. Це дозволить скласти уявлення про причини конкретних видів злочинів, умови, що сприяють їх учиненню, і визначити напрями і конкретні заходи подальшої діяльності органів Національної поліції України.. Зміни стану злочинності в часі характеризуються показниками динаміки. Показники динаміки відображають величину, швидкість і напрям зміни злочинності щодо різних моментів часу. Існує багато показників динаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній темп зростання. Для вивчення динамічного ряду використовуються ланцюговий метод і метод постійної бази. При ланцюговому методі показник кожного наступного періоду порівнюється з показником попереднього періоду: в абсолютних цифрах (шляхом віднімання) або у відсотках (коли показник кожного попереднього періоду приймається за 100%). При методі постійної бази показник кожного періоду порівнюється з показником першого періоду і тільки цей, перший показник приймається за 100%. Метод постійної бази допомагає виявити принципову тенденцію в динаміці, а ланцюговий метод — уточнити її і уявити зміни в середині розглядуваного періоду. Треба відмітити, що при оцінці оперативної обстановки за квартал чи півріччя доцільно порівнювати перший квартал поточного року не з попереднім, тобто четвертим, а з першим кварталом минулого року, другий — з другим, тобто з аналогічним. Однак у ряді випадків може зацікавити порівняння із попереднім кварталом. Крім вказаних основних показників злочинності (обсяг, рівень, структура, динаміка), необхідно розглядати також інші показники, що характеризують злочинність, у тому числі показники суспільної небезпеки, територіальної поширеності і соціальної обумовленості. Показники суспільної небезпеки злочинності відносяться до категорії безпосередньо невимірних. Існують різні спеціальні методи виміру суспільної небезпеки окремих видів і груп злочинів: обчислення середнього розміру покарання, визначеного в санкції відповідної статті, або призначеного засудженому за конкретний вид злочину та ін. Нас же цікавить лише та обставина, що Кримінальний кодекс України спеціально відокремлює групу тяжких злочинів, котрі являють найбільшу суспільну небезпеку і вимагають від міських, районних органів Національної поліціїособливої уваги. Тому при оцінці стану злочинності і результатів діяльності органів Національної поліціїгрупа тяжких злочинів аналізується особливо детально. Важливою характеристикою злочинності є її територіальна поширеність, «географія», нерівномірність її поширення по різних регіонах. Щодо міст і районів мова може йти про поширеність злочинів по адміністративних ділянках, мікрорайонах, сільських радах і т. ін. Соціальна обумовленість злочинності характеризується показниками зв'язку '(детермінації), що відображають властивість злочинності змінюватися під впливом тих чи інших соціальних, економічних, демографічних та інших процесів і явищ. Кримінологи встановили наявність детермінуючих зв'язків злочинності з такими явищами, як міграція, урбанізація, характер виробничої діяльності, соціальна і вікова структура населення тощо. Події перехідного періоду змушують включати у сферу аналізу такі явища, як національний склад населення, рівень безробіття в регіоні, належність до релігійних конфесій та ін. Ці зв'язки у формі об'єктивної закономірності виявляються не тільки на рівні всієї країни чи області, їх можна простежити і на рівні окремого міста або району, а в їх межах — по окремих галузях господарства, на підприємствах, в організаціях. Всі перераховані показники і прийоми, що використовуються для аналізу і оцінки злочинності, можуть повною мірою застосовуватись і для вивчення адміністративних правопорушень: дрібного хуліганства, пияцтва, порушень правил безпеки руху і експлуатації автомототранспорту, пожежної безпеки, адміністративного нагляду, паспортного режиму тощо. Обчислюється рівень цих правопорушень, їх частка в структурі, поширеність тощо. Аналітичне дослідження адміністративних правопорушень, яке базується, як правило, па великому статистичному матеріалі, має для міськрайлінорганів Національної поліціїне менше значення, ніж вивчення злочинності. З цього випливає завдання підвищення рівня аналізу й оцінки цього важливого елемента оперативної обстановки. 3.1.2. Аналіз середовища: При аналізі соціально–економічних та інших факторів зовнішнього середовища вивчаються ті явища і процеси, котрі впливають на стан злочинності і правопорядку в цілому, а також на діяльність органів Національної поліції України.. На рівні міськрайлінорганів аналітична діяльність по встановленню взаємозв'язків між цими явищами являє досить складну проблему. Сукупність цих факторів умовно можна поділити на такі групи: територіально–географічні і природно–кліматичні характеристики міста, району (характер місцевості, наявність можливостей для виникнення стихійних лих, віддаленість під транспортних магістралей і т. ін.). Ці характеристики достатньо стабільні і визначають специфічність умов оперативної обстановки; соціально–економічні, культурно–побутові характеристики (профіль економіки, переважаючі галузі господарства, рівень приватизації, форми власності, кількість підприємств і їх диференціація за формами господарювання, кількість колгоспів, фермерських господарств, установ торгівлі, громадського харчування, культури, охорони здоров'я, навчальних закладів, стан транспорту і зв'язку, розмір заробітної плати, масштаб і темпи житлового будівництва і т. ін.;соціально–демографічні характеристики, в тому числі кількість і густота населення, його національний склад, статевовікова структура, культурний та освітній рівень, характерні традиції та звичаї, міграція внутрішня і зовнішня;ідеологічні, правові та інші фактори, що характеризують, по суті, соціально–політичну атмосферу в місті чи районі, своєрідність способу життя, настрої людей. Аналіз перерахованих характеристик зовнішнього середовища повинен базуватися насамперед на урахуванні тієї обставини, що за ознакою сталості, за часом ці фактори діляться на стабільні, які мало змінюються, та мобільні, що змінюються швидко. До стабільних можна віднести фактори першої групи і частково другої та третьої. Мобільні фактори — міграційні процеси, розгортання великомасштабного промислового або житлового будівництва, істотна зміна законодавства — привертають особливу увагу аналітиків не тільки на рівні МВС України, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, але й міськрайлінорганів. Оцінка факторів зовнішнього середовища проводиться в ретроспективному або прогностичному аспектах. Ретроспективний аналіз допомагає з'ясувати ті чи інші зміни у стані правопорядку або діяльності органу Національної поліції України. під впливом яких–небудь зовнішніх процесів. Наприклад, зростання числа квартирних крадіжок у районі великої новобудови і низьку їх розкриття можна певною мірою пояснити тим, що в даному місці виникли об'єктивні передумови, які полегшують скоєння крадіжок із квартир новоселів, — незнання сусідами один одного, зниження пильності, погана захищеність квартир, неможливість своєчасно викликати міліцію через відсутність телефонів та ін. Прогностичний характер аналізу і оцінки факторів зовнішнього середовища дозволяє передбачити можливі наслідки їх дії та заздалегідь скласти відповідні заходи. Так наступний ввід в експлуатацію нового мосту через річку ставить перед органом внутрішніх справ завдання по забезпеченню безпеки дорожнього руху і відповідного громадського порядку. Методика часткового аналізу. Під час загального аналізу достатньо часто виникають проблеми, від розв'язання яких залежить подальше вдосконалення роботи органу і які потребують самостійного дослідження за допомогою часткового аналізу. Частковий аналіз базується на використанні тих же характеристик злочинності, що й при загальному аналізі, і здійснюється в певній послідовності. Можна виділити такі етапи часткового аналізу: уточнення і формулювання (визначення) проблеми; висунення гіпотез (пропозицій) про існування тих чи інших зв'язків між окремими явищами, що мають відношення до проблеми;розробка програми, в котрій визначається об'єкт дослідження, конкретні методики збирання і аналізу інформації, виконавці, строки та інші організаційно–методичні питання;підготовка матеріалів до виходу на об'єкт дослідження;пілотаж, випробування методики дослідження;організація дослідження на об'єкті;обробка зібраного матеріалу і складання підсумкового документа. Розглянемо зміст названих етапів. Уточнення і формулювання (визначення) проблеми. Суворо кажучи, проблема може виникнути не тільки в процесі загального аналізу. Вона може постати вже під час вивчення статистики, в ході перевірки діяльності органу Національної поліції України., протягом опитування громадян про діяльність поліції та іншими способами. Іноді проблема в діяльності підлеглого органу формулюється вищестоящим суб'єктом управління. Припустимо, що при вивченні в якомусь місті динаміки і структури навмисних вбивств, тілесних ушкоджень та хуліганства виявляється, що кількість навмисних вбивств і тілесних ушкоджень, що вчинені з побутових мотивів, і кількість хуліганств, вчинених в квартирах та гуртожитках, зростає значно швидше, ніж кількість названих злочинів у цілому. Ці статистичні закономірності обумовлюють необхідність вивчення причин і особливостей так званих побутових злочинів і практики боротьби з ними. Другий приклад. Відомо, що рівень злочинності в місті вищий, ніж в сільській місцевості. У той же час у 70–ті роки в ЗО областях Росії було встановлено, що рівень злочинності в сільських районах перевищував рівень злочинності в містах. Ці відхилення обумовили необхідність вивчені організації стану боротьби зі злочинністю в сільській місцевості. Висунення гіпотез. Як відомо, гіпотеза — це припущення, при якому на основі ряду факторів робиться вірогідний висновок про існування об'єкта, зв'язки або причини явища. Природно, такий висновок потребує доказів. Гіпотези ґрунтуються на знанні науки і практики боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку і життєвому досвіді дослідника. Типовими гіпотезами відносно різного рівня злочинності в селищах, селах району, а також на окремих підприємствах і в організаціях можуть бути неоднаковість економічних умов життя в різних населених пунктах; густота населення; різні можливості культурного проведення дозвілля; несхожість кількісних та якісних характеристик міграційних процесів всередині міста, району; відмінна чисельність антигромадських елементів у тих чи інших населених пунктах, мікрорайонах; різниця в рівнях вживання спиртних напоїв; різна практика реагування підлеглих підрозділів органів Національної поліції поліції (МВМ, СВМ), дільничних інспекторів поліції на повідомлення і заяви про злочини; розбіжності у фактичній організації роботи по запобіганню та розкриттю злочинів. Розробка програми дослідження, визначення об'єкта дослідження, конкретних методик збирання і аналізу інформації, виконавців, строків та інших організаційно–методичних питань. До розробки програми дослідження необхідно підступати ретельно, оскільки вірогідність і об'єктивність висновків дослідження значною мірою визначає саме вона. Розробка програми повинна являти документ, в якому визначені основні питання дослідження. Питання в програмі треба ставити таким чином, щоб у результаті дослідження можна було встановити причини розглядуваного явища, або причини його змін, і визначити заходи, котрі необхідно вжити міськрайлінорганам внутрішніх справ для поліпшення їх діяльності на даній ділянці роботи. Дослідження будь–якої проблеми потрібно керівнику органу як інструмент для вироблення практичних рекомендацій. Цю кінцеву мету слід мати на увазі не тільки при визначенні проблеми, але й при розробці програми. Тому недоцільно планувати проведення дослідження, результатом якого можуть бути загальні висновки, добре відомі науці і практиці. Наприклад, немає сенсу вивчати загальні причини вчинення крадіжок і хуліганств, оскільки вони вже добре знайомі. Інша річ, якщо досліджується питання про причини крадіжок із кіосків роздрібної торговельної мережі, котрі протягом якогось часу зростають швидше, ніж вся решта крадіжок, або про причини зростання побутового хуліганства, або низької ефективності боротьби з шахрайством, наркоманією і т. ін. При складанні програми треба завжди пам'ятати, що вона має містити перелік таких питань, розв'язання яких надалі мусить стати керівництвом до дії. Об'єкт дослідження й багатьох випадках доводиться добирати спеціально. Єдиного правила тут немає. В кожному конкретному випадку принципи добору об’єктів різні. Візьмемо за приклад визначення об'єктів дослідження з питання програми «Причини різного рівня злочинності в населених пунктах району, які мають приблизно однакові соціально–демографічні характеристики». В цьому разі як об'єкти дослідження добираються два населених пункти, що мають приблизно однакову соціально–економічну і демографічну характеристики (тобто елементи першого блоку оперативної обстановки — середовища), але різні рівні злочинності. Ці пункти повинні мати однакові умови, наприклад, сільського життя, усталені тенденції господарювання і культурного розвитку. І навпаки, при організації дослідження проблеми боротьби зі злочинністю в районах інтенсивного промислового освоєння як критерії для вибору об'єктів дослідження мають враховуватись бурхливе промислове будівництво, активний зовнішній приплив населення, значна внутрішня міграція. Таким чином, визначення об'єктів дослідження є процесом творчим і само по собі передбачає збирання певної інформації про різні населені пункти району, мікрорайони міста, підприємства, щоб серед них вибрати саме ті, в котрих найбільш реально знайти відповіді на запитання програми дослідження. Розробка методики дослідження пов'язана з визначенням методів соціологічних і кримінологічних досліджень, за допомогою яких найбільш ефективно можна провести заплановане вивчення проблеми (спостереження, опитування, якісне та кількісне вивчення документів, методи математичної статистики). При цьому визначаються джерела здобування інформації, порядок її збирання, зберігання, систематизації і обробки; розробляються форми статистичних таблиць, анкети тощо, а також чисельність групи дослідників і конкретні обов'язки кожного з них. Вельми ефективним у дослідженні, як свідчить практика, є метод порівняльного аналізу. Він використовується, як правило, для виявлення причин, що обумовлюють відмінності у стані правопорядку в двох населених пунктах, мікрорайонах, підприємствах і т. ін. Порівнянню піддаються всі компоненти комплексного аналізу: злочинність та інші правопорушення, умови зовнішнього середовища, що впливають на них, сили та засоби органу Національної поліції України., форми і методи їх використання, результати діяльності органу. У результаті порівняльного аналізу звичайно вдається з'ясувати: в якому з компонентів оперативної обстановки слід шукати причину відмінностей у стані правопорядку. Порівняння дає змогу встановити об'єктивні і суб'єктивні переваги організації боротьби зі злочинністю па одному об'єкті у порівнянні з іншим. Такий підхід також дозволяє виявити як позитивні сторони, так і прорахунки в роботі і визначити шляхи їх усунення. У певних ситуаціях першочергове значення і» дослідженні об’єктів можуть мати також інші методи. Залежно від цілей, змісту дослідження під час його проведення можуть бути застосовані один чи одночасно декілька різних методів. У процесі проведення дослідження методика, безумовно, може доповнюватися, уточнюватися, але принциповий підхід до дослідження має залишатися незмінним. Слід відмітити, що в умовах міськрайлінорганів через дефіцит часу програма часто не розробляється, а складається конкретне завдання, в якому відображаються такі питання: організація дослідження безпосередньо на об’єкті;обробка зібраного матеріалу і складання підсумкового документа;обговорення підсумків аналізу у керівника органу, в інших інстанціях, надсилання відповідних доповідних записок, подань та інформації представникам влади і управління в регіоні, керівництву МВС, УМВС, підготовка статей і матеріалів для їх використання засобами масової інформації. Підготовка матеріалів до виходу на об’єкт дослідження На жаль, в практиці роботи цей етап часто ігнорується. Група співробітників органу, що готується до дослідження, прагне якнайшвидше вийти на об'єкт дослідження, приступити до роботи. Насправді, ця діяльність повинна починатися ще до виходу на об'єкт, особливо, якщо це пов'язано з поїздкою в інші населені пункти. Суть її полягає в доборі та вивченні необхідних матеріалів: наукової та спеціальної літератури, статистичних і довідкових матеріалів про відповідні об’єкти, матеріалів попередніх перевірок. В ідеалі має бути вивчено все, що є і що стосується об'єктів, які підлягають дослідженню. До того ж це дає можливість уточнити гіпотези і програму дослідження. Пілотаж, випробування методики проводиться не завжди і необов'язково по всій методиці. Мета його полягає в тому, щоб перевірити можливість здобування необхідної інформації, доцільність складених форм таблиць та інтерв'ю. Тут же уточнюються можливі строки дослідження та обов’язки членів групи Місцем пілотажу може бути будь–який зручний для швидкого вивчення об'єкт. Наприклад, перед початком дослідження на десяти підприємствах міста, що вибрані об'єктами дослідження, доцільно провести пілотажне дослідження на одному, добре відомому. Пілотаж проводять найчастіше один–два найбільш кваліфікованих учасники дослідної групи. Строки такого дослідження надто стислі, як правило, не більше двох днів. При організації дослідження на об'єкті особливо велика роль належить керівникові групи. Він зв'язується з керівниками об'єкта, інформує їх про цілі, програму, методику проведення дослідження та вирішує з ними ряд інших організаційних питань. Якщо об'єктом дослідження вибраний відділ внутрішніх справ чи відділення поліції, то цілі, завдання і методика дослідження доводяться до відома всього особового складу. Крім того, керівникам органу необхідно пояснити, які види інформації можуть знадобитися в процесі дослідження і в які строки вона має бути подана, де і яким чином будуть проводитись бесіди, анкетування, інтерв'ювання тощо. Основне завдання керівника групи та її членів перед дослідженням і в процесі його полягає в створенні адекватної психологічної реакції–співробітників досліджуваного об'єкта на цілі дослідження і методи збирання інформації. Завдання це непросте, як може здатися на перший погляд. Психологічна реакція співробітників у таких випадках не завжди буває доброзичливою. Причини тут різні, але основна полягає в тому, що, якими б не були цілі дослідження, в ньому завжди бачать елементи перевірки. До речі кажучи, вони дійсно присутні в багатьох дослідженнях. У процесі дослідження неможливо допустити, щоб члени групи постійно запрошували до себе співробітників, давали б їм безкінечні завдання, поводили себе як перевіряючі, а не як дослідники. Всі занити, прохання, виклики працівників доцільно здійснювати тільки через керівника групи. Бажано також, щоб до групи дослідників був постійно прикріплений один із співробітників підрозділу, котрий би і передавав всі доручення. Свої дії керівник бригади має погоджувати з керівником органу, підрозділу. У процесі збирання і обробки матеріалів можна за домовленістю використовувати допомогу позаштатних працівників поліції, пенсіонерів МВС тощо. Обробка зібраного матеріалу та складання підсумкового документа. Починаючи остаточне узагальнення матеріалів дослідження, треба знов звернутися до формулювання мети дослідження, гіпотез і програми. Нерідко в процесі дослідження збирається великий за обсягом матеріал, із якого можна зробити чимало цікавих, але не маючих відношення до теми дослідження висновків. Весь цей матеріал і зроблені висновки мають бути вилучені при підготовці кінцевого документа і використані при організації інших досліджень або для розробки управлінських рішень з інших проблем. В основному ж документі відображаються тільки ті висновки і ті матеріали, котрі відповідають меті дослідження, пояснюють і розв'язують поставлену проблему. Перед складанням документа керівнику групи необхідно ознайомитись з усією безліччю зібраного матеріалу. На їх базі складається детальний план майбутнього документа. Цей план обговорюється на нараді групи, а потім кожному її членові згідно з досліджуваним напрямом дається завдання на підготовку фрагмента документа. Після підготовки фрагментів документ в цілому має бути написаний однією особою, як правило, керівником групи.
Підсумковий документ корисно починати з невеликої преамбули, в котрій бажано відобразити актуальність проблеми, мету, зміст програми і методику дослідження. Потім викладаються результати дослідження, краще по окремих позиціях. Кожна позиція складається із тезису, аргументів, висновків та пропозицій. У кіпці документа всі практичні рекомендації доцільно повторити в укрупненому плані. Вони мають бути основані не тільки на логічних умовиводах, але й на позитивному досвіді, виявленому в процесі дослідження. Остаточний варіант документа обговорюється і підписується всіма учасниками дослідження.
4. Використання результатів аналізу і оцінки оперативної обстановки в діяльності міськрайлінорганів Національної поліції України..
Результати аналізу і оцінки оперативної обстановки в міськрайліноргані можуть бути реалізовані так: негайні зміни в розстановці та використанні сил та засобів. Цей прийом найчастіше має застосовуватись керівником в результаті оцінки добового оперативного зведення і позачергової інформації (якщо вона надійшла) при розстановці людей і техніки в рамках принципової схеми комплексного використання сил та засобів;посилення боротьби з окремими видами злочинів. Ці рішення можуть проводитися в життя шляхом внесення корективів у діючий план міськрайліноргану або підготовки відповідних заходів для включення в подальший план роботи. Прикладом такого підходу може служити вимога МВС України про посилення боротьби з квартирними крадіжками шляхом глибокого аналізу стану цієї роботи і внесення відповідних змін та доповнень в плани роботи ; поліпшення інформування вищестоящих , органів влади, прокуратури, керівників господарських організацій і т. ін., внесення на їх розгляд конкретних питань і пропозицій;розширення та зміцнення зв'язків органів Національної поліціїз громадськістю в профілактиці злочинів та адміністративних правопорушень;посилення контролю за діяльністю підрозділів органів Національної поліції та окремих співробітників;поліпшення якісного складу кадрів, їх навчання та виховання, зміцнення законності та дисципліни;постановка завдання щодо додаткового, більш поглибленого дослідження якого–небудь соціального або кримінологічного явища, що в рамках звичайного аналізу оперативної обстановки з'ясувати не вдалося. У ряді випадків можна звернутися по допомогу до інших правоохоронних органів, науково–дослідних установ, до інших наукових сил. Це досить приблизний перелік можливих шляхів реалізації висновків та пропозицій, що випливають із аналізу і оцінки оперативної обстановки. Це, без сумніву, процес творчий, і кожний керівник повинен сам в кожному конкретному випадку розв'язувати важливе управлінське питання — як правильно діяти? На закінчення треба сказати, що роботу по аналізу і оцінці стану злочинності, інших правопорушень, факторів зовнішнього середовища конче потрібно вдосконалювати. В умовах міськрайліноргану найбільш значущими є такі напрями, як: подальше поліпшення нормативного регулювання взаємовідносин служб і підрозділів органів Національної поліції при оцінці та аналізі оперативної обстановки;спеціальне навчання аналітичної роботи співробітників, якими закріплюються аналітичні функції;вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду оцінки оперативної обстановки в міськрайлін ОНП;широке використання комп'ютерної техніки для вдосконалення процедур вивчення оперативної обстановки;використання науково обґрунтованої системи показників, що характеризують оперативну обстановку. Особливості аналізу оперативної обстановки на території області. Загальні принципи аналізу оперативної обстановки і певні методичні вимоги є універсальними і діють на різних рівнях системи. Однак аналітична діяльність, в тому числі й аналіз оперативної обстановки, на різних рівнях системи органів Національної поліціїчерез самі різні обставини мають певні особливості. Чим вищий рівень системи, тим більший ступінь узагальнення, і навпаки: чим нижчий рівень системи, тим більше в ньому конкретності. Це пов'язано, насамперед, з обсягами масивів статистичної інформації, якою доводиться оперувати по всіх чотирьох блоках моделі оперативної обстановки. Якщо зміст перших двох блоків (середовище і злочинність) принципово не змінюється на різних рівнях, то підхід до змісту третього (сили та засоби) і четвертого (результати діяльності) блоків дещо змінюється. Для того щоб загальний аналіз оперативної обстановки на оперативному (ГУМВС, УМВС, УМВСТ) і стратегічному (МВС України) рівні був дійсно комплексним, з урахуванням функцій, які виконують органи управління на цих рівнях, третій блок слід розуміти як «систему загальних і спеціальних суб'єктів взаємодії і координації в процесі вирішення задач боротьби зі злочинністю, зміцнення законності і правопорядку в області, країні в цілому», а четвертий – « як система управління, тобто стан організації і діяльності управляючої та керованої систем». Торкаючись функціональної ролі і зв'язків названих блоків оперативної обстановки, обмежимося лише наголосом на те, що зовнішнє середовище, наприклад, створює умови існування і функціонування системи МВС, УМВС, УМВСТ і «виправдовує» саме її існування, і живить її інформованою інформацією та служить полем для справляння інформаційних і управлінських впливів, інформаційних тоді, коли дана система виступає для іншої системи просто як елемент зовнішнього середовища, а управляючих — коли вона впливає на інші об'єкти в бажаному напрямку.
5. Організація аналізу оперативної обстановки. Щоб організувати ефективну систему вивчення оперативної обстановки на території області необхідно: чітко визначити цілі та завдання вивчення оперативної обстановки;розмежувати і класифікувати види оперативної обстановки;визначити суб'єктів управління і нормативне закріпити їх функції по збиранню, обробці і оцінці оперативної обстановки між штабом і галузевими службами УМВС, УМВСТ;визначити зміст, обсяг, форми та періодичність надходження у відповідні служби апаратів УМВС, УМВСТ інформації, необхідної для оцінки оперативної обстановки і прийняття управлінських рішень;визначити внутрішні та зовнішні джерела здобування інформації, необхідної для вивчення оперативної обстановки;розробити формалізовані носії інформації про оперативну обстановку, визначити канали і технічні засоби її передачі і обробки, зокрема, використовувати електронно–обчислювальну техніку для автоматизованої обробки інформації;визначити адресатів здобування і використання узагальненої інформації про оперативну обстановку в області, на транспортній магістралі; встановити зміст, обсяг, порядок, строки подання даних про оперативну обстановку конкретно для кожного адресата (керівництво ГУМВС, УМВС, УМВСТ, керівники галузевих служб, начальники міськрайлінорганів, керівники відповідних органів влади); визначити виконавців; періодично з урахуванням цілей та завдань вивчення оперативної обстановки оптимізувати переліки добової, декадної (тижневої), місячної оперативної інформації про стан злочинності, охорони громадського порядку, результати роботи органів і підрозділів органів Національної поліції внутрішніх справ; розробити методики вивчення різних видів оперативної обстановки, її окремих блоків і компонентів;організувати спеціальну підготовку керівного складу УМВС та співробітників, які безпосередньо здійснюють аналіз інформації і формулюють висновки, виходячи із оцінки оперативної обстановки в області. Вивчення оперативної обстановки має забезпечити, з одного боку, своєчасне виявлення найбільш істотних негативних тенденцій у стані злочинності і діяльності органів Національної поліціїта оперативне реагування на ці зміни, а з іншого — на основі поступового нарощування інформаційного потенціалу по різних параметрах оперативної обстановки забезпечити комплексність, глибину та масштабність її аналізу та оцінки для вироблення загальних стратегічних, маючих кардинальний характер управлінських рішень УМВС, УМВСТ. Реалізація цих завдань досягається визначеною періодичністю і послідовністю аналізу та оцінки різної за обсягом та змістом інформації. Така періодичність і послідовність вивчення оперативної обстановки створює як би каскад оцінок, інформаційна база котрих має зростати та розширюватися і врешті–решт охоплювати всі компоненти оперативної обстановки. Підвищення ефективності аналізу оперативної обстановки досягається за рахунок суворого дотримання вимог динамічності, повноти і комплексності, систематичності та своєчасності вивчення. Вимога динамічності пов'язана з потребою постійного вдосконалення системи вивчення оперативної обстановки з урахуванням постійно змінюваних умов функціонування УМВС, УМВСТ. Вимога повноти і комплексності передбачає, з одного боку, аналіз і оцінку всіх компонентів оперативної обстановки, а з іншого — виділення найбільш істотних їх характеристик, що визначають стан оперативної обстановки в цілому і становлять інтерес для всієї системи органів Національної поліціїобласті. Організація повинна також забезпечити систематичність вивчення оперативної обстановки, тому що в іншому разі порушується безперервність управління, і керівництво УМВС, УМВСТ не може своєчасно прийняти рішення і справити управляючий вплив на підлеглі органи та підрозділи.
6. Процес аналізу оперативної обстановки. Процес вивчення оперативної обстановки являє собою ряд послідовних і логічно пов’язаних етапів, основними із котрих слід визнати: збирання інформації, якою володіє УМВС, УМВСТ та здобування додаткових відомостей з інших джерел про зовнішні та внутрішні умови функціонування органів Національної поліції України.;обробка зібраної інформації, що характеризує оперативну обстановку, та її аналіз;
оцінка змін стану оперативної обстановки у порівнянні з базовим (попереднім) періодом;оцінка реалізації поставлених задач, планових заходів та відхилень від прогнозів;оцінка відповідності діяльності апарату УМВС, УМВСТ змінам умов зовнішнього середовища;формулювання висновків за результатами аналізу, підсумкова оцінка оперативної обстановки на території області. На першому етапі здійснюється збирання необхідної для вивчення оперативної обстановки інформації штабів, підрозділів органів Національної поліції оперативної інформації, галузевих апаратів УМВС, УМВСТ, вживаються заходи для заповнення прогалин відомчої інформації. Для цього використовуються дані демографічної, економічної та соціальної статистики планових, статистичних та інших державних органів. На другому етапі створюється необхідна база для аналітичних висновків, визначення зв'язків та впливів тих чи інших факторів і умов на ефективність діяльності органів Національної поліціїпо боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку. Групування інформації має здійснюватися згідно з моделлю оцінки оперативної обстановки. Наступні етапи пов'язані з оціночними операціями. Оцінка оперативної обстановки будується за такими правилами:оцінка здійснюється на основі порівняльного методу за принципом: «теперішній стан» – «колишній стан» і «теперішній стан» – «планований (прогнозований) стан»;порівняльна оцінка робиться за компонентами кожного блоку оперативної обстановки і в зіставленні їх між собою; «аналіз і оцінка основних блоків компонентів оперативної обстановки здійснюється в такій послідовності: «об'єкт впливу» – «зовнішнє середовище» – «керована підсистема» – «управляюча підсистема»;у рамках кожної оціночної побудови її виходи мають розглядатися з позицій одного і того ж суб'єкта управління — керівництва УМВС, УМВСТ, оскільки зміна суб'єкта створює вже інший ряд оцінок. На третьому етапі формується оцінка змін показників теперішнього стану оперативної обстановки у порівнянні з минулим періодом. Сукупність здобутих таким чином оцінок по кожному блоку оперативної обстановки створює контур «оцінки стану.» Цей етап дає відповідь на запитання про те, яким є фактично досягнутий стан умов функціонування органів Національної поліціїі якими є їх тенденції у порівнянні з минулим періодом. Четвертий етап пов'язаний з оцінкою показників, що характеризують співвідношення планованого, прогнозованого і того стану оперативної обстановки, що фактично склався на момент її вивчення. Одержаний на даному етапі ряд оцінок створює контур блоку «оцінки відхилень» від цілей. Саме контур «оцінки за відхиленнями забезпечує здобування інформації, яка сигналізує про необхідність коректування управлінських процесів, вироблення нових завдань. Оцінюючи результати діяльності УМВС за даним контуром, маються на увазі, як правило, відхилення від планових завдань, тобто тільки часткова їх реалізація або невиконання у встановлені строки. П'ятий етап є найбільш складним і передбачає оцінку відповідності діяльності УМВС змінам зовнішніх умов їх функціонування. Сукупність цих оцінок створює контур «оцінка відповідності впливів». На цьому етапі виявляються взаємодіючі фактори і умови, які в кінцевому підсумку визначають ті чи інші тенденції стану і динаміки злочинності як об'єкта впливу з боку органів Національної поліції України., що встановлені на попередніх етапах. Оцінка факторів, які впливають па злочинність, являє найбільшу складність, оскільки важко встановити всю різноманітність криміногенних та антикриміногенних факторів. На заключному (шостому) етапі узагальнюються всі матеріали дослідження, дається загальна оцінка і формулюються конкретні висновки, в тому числі:загальний висновок про стан та динаміку злочинності в територіальному розрізі, а саме: а) в цілому по області; б) по окремих регіонах згідно з прийнятим групуванням органів (міські, сільські); в) по декількох конкретних органах з найбільш високим рівнем злочинності по кожній групі;висновки, що характеризують окремі види злочинів, головним чином, найбільш небезпечні і найбільш поширені за місцем, часом, способом їх вчинення (в цілому по області, основних групах органів, конкретних органах);висновки про основні категорії осіб, які вчиняють злочини, їх характеристика (в територіальному розрізі);висновки про вплив умов зовнішнього середовища на тенденції і основні характеристики злочинів та осіб, які їх учинили (у територіальному розрізі); висновки про діяльність органів Національної поліціїу розрізі основних проблем; профілактики, розкриття злочинів, охорони громадського порядку, розслідування злочинів, забезпечення безпеки руху, виконання покарань, забезпечення пожежної безпеки і т. ін. (в цілому по області, окремих регіонах, конкретних органах і підрозділах);висновки по штатах, розстановці особового складу, навантаженнях працівників основних служб, а також матеріально–технічному забезпеченню органів і підрозділів органів Національної поліції внутрішніх справ (у територіальному розрізі);висновки про діяльність галузевих служб і апаратів в цілому по вдосконаленню управління і організації розв'язання проблем боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.

7. Технологія комплексного аналізу оперативної обстановки
1. З'ясування основних тенденцій в стані та динаміці злочинності в цілому на території області в розрізі міськрайлінорганів.
Мета: Виявити території області, що обслуговуються міськрайлінорганами, на яких сталися серйозні зміни в стані і динаміці злочинності і котрі зумовили загальне зростання злочинності в області. Шляхом зіставлення статистичних даних підрозділу оперативної інформації УМВС про зареєстровані злочини за минулий та попередній йому періоди, визначаємо темпи приросту злочинів у цілому по області і в розрізі територій, що обслуговуються міськрайлінорганами. Потім вибираємо міськрайліноргани, на території обслуговування котрих відмічається найбільше зростання (зниження) зареєстрованих злочинів, тобто визначаємо географію злочинності. При цьому важливо відразу ж звузити кількість таких до 3—5 залежно від загального числа підлеглих органів. В аналітичній довідці реалізація даної процедури може виглядати, наприклад, в такій редакції: «Із загального числа зареєстрованих злочинів 70% приросту дали Миколаївський, Петрький та Іванівський РВВС». Тим самим у подальшому маємо можливість конкретизувати відповідні управлінські рішення, чітко визначивши адресатів (РВВС) управлінських впливів.
2. Виявлення основних тенденцій в стані та динаміці злочинності по основних напрямах (лініях) діяльності області.
Мета: Виявити негативні зміни в злочинності по відповідних напрямах (лініях) діяльності в цілому по області і по конкретних . Проаналізувати інформацію про зареєстровані злочини з урахуванням основних ліній (компетенцій) роботи — КР, БЕЗ та інші лінії в цілому по області. А далі виявити , що мають негативні тенденції по цих показниках. В аналітичній довідці результати цієї процедури можуть бути відображені констатацією того, що за звітний період у порівнянні з попереднім по лінії, наприклад, карного розшуку, кількість зареєстрованих злочинів зросла на стільки–то (дані — абсолютні чи відносні величини). При цьому вказуються конкретні . Припустимо, що в цій групі знов–таки Миколаївський, Петрький та Іванівський РВВС. Висвітлюється проблемна ситуація. Це також стосується злочинів у сфері економіки та інших сферах діяльності .
3. Визначення структури злочинності та її динаміки в цілому по області і окремих .
Мета: Виявити конкретні види злочинів, що мають тенденцію зростати і становлять значну питому вагу в структурі злочинності. Технологічно дана процедура виконується, як і попередні. Тут необхідно подати розгорнуту структуру злочинності, визначити, яким видам злочинів належить у структурі більша частка. Наприклад, в структурі злочинності за 1998 рік переважну частку складають майнові злочини, зокрема крадіжки. Аналізуємо крадіжки. На другому місці опинилися злочини проти особи, насильницькі злочини. Потім вибираємо види злочинів, котрі складають основну частку від усієї маси злочинів. Визначаємо вид злочинів, що становить підвищений інтерес, при цьому необхідно виявити, яка кількість майнових злочинів і злочинів проти особи припадає на Миколаївський, Петрький та Іванівський РВВС. Реалізація цієї процедури дає можливість поставити завдання щодо посилення боротьби з майновими та насильницькими злочинами у вказаних районах області.
4.Характеристика злочинів за способом, місцем, часом їх учинення та іншими параметрами.
Мета: Виявити основні характеристики конкретних видів злочинів по області в цілому і по конкретних . Інформація, що характеризує виділені в процесі аналізу злочини за способом, часом, місцем та за іншими параметрами їх учинення, може бути одержана від підрозділу оперативної інформації УМВС. Вона дозволяє за акцентувати увагу на особливостях вчинення злочинів і забезпечує концентрацію зусиль оперативно–розшукових, криміналістичних, слідчих га інших підрозділів органів Національної поліції на запобіганні та розкритті злочинів з урахуванням саме виявлених характеристик злочинів. При цьому, в першу чергу аналізуються такі види злочинів, котрі були виявлені на попередніх етапах (майнові — крадіжки; насильницькі — вбивства і т. ін.) і по відповідних .
5. Визначення і характеристика осіб, які вчинили злочини па території області в цілому і по конкретних .
Мета: Встановити контингенти осіб, які вчинили, в першу чергу, злочини із числа видів, виділених на попередніх етапах. Ця процедура має відповісти на запитання: «Хто вчиняє ці злочини?» При відповіді на це запитання необхідно виділити як пріоритетні майнові злочини і злочини проти особи. Традиційно аналізуємо три або чотири групи осіб, які вчинили злочини; раніш судимі; неповнолітні; ті, які перебували у стані сп'яніння; не працюючі. Також можна виділити інші групи — міські жителі, сільські жителі, іноземці та ін. Але найголовніше — встановити причинно–наслідковий зв'язок між видами злочинів та особами, які Їх учинили. Необхідно встановиш, які особи вчиняють крадіжки? — Раніш судимі, не працюючі, неповнолітні. Які категорії злочинців учиняють злочини проти особи? — Раніш судимі, молодь, чоловіки. Аналіз допомагає виділити категорію громадян, які вчиняють ті чи інші види злочинів, тобто зв'язуємо злочини з особами, які їх учинили. Наступний крок – «прив'язка» до географії. Необхідно проаналізувати, в яких регіонах виявлені особи вчиняють ці види злочинів. Головне завдання таке: з'ясувати, хто на території учиняє злочини, що призвели до зростання злочинності.
Необхідно проаналізувати всі параметри щодо особи, а саме: соціальна група (робітники, службовці, представники комерційних структур), статевовікова група і тощо.
6. Визначення причин і умов зовнішнього середовища, які зумовлюють негативні тенденції і характеристики злочинності.
Мета: Встановити причинно–наслідковий зв'язок між негативними тенденціями злочинності в цілому, по окремих видах злочинів (виділених на попередніх етапах) з факторами зовнішнього середовища. Ця процедура передбачає здобування інформації із власних, а головне зовнішніх джерел, що характеризують зовнішнє середовище функціонування в цілому по області і в обов'язковому порядку тих районів, на території яких сталися найбільш серйозні зміни в стані та динаміці» злочинності.
При цьому можливі два методичних підходи:
1) розподілення факторів на групи (природно–географічні, адміністративно–територіальні, економічні, соціально–демографічні, соціально–культурні);
2) розподілення факторів на кримінальні і антикримінальні групи. Однак головне полягає у відборі не всіх факторів зовнішнього середовища і не самих по собі, а тільки з урахуванням їх причинно–наслідкової залежності з виділеними видами злочинів, особами, які їх учинили, і конкретними (знов–таки виділеними) . У нашому прикладі треба визначити, як і які фактори вплинули на зростання майнових та насильницьких злочинів, що були вчинені раніш судимими і не працюючими на території Миколаївського, Петрького та Іванівського РВВС. По–суті, реалізація даної процедури дає змогу виявити об'єктивні, незалежні від фактори (причини і умови), що визначили негативні зміни н оперативній обстановці у вказаних РВВС, а можливо, і в цілому на території області. Якщо зовнішнє середовище не змінювалось і залишається стабільним, то на наступному етані можна розпочати аналіз, пов'язаний з виявленням проблем (прорахунків, упущень), що мають місце в діяльності .
7. Оцінка результатів діяльності , виявлення власних проблем. Мета: Виявити ступінь впливу (результативність) діяльності по боротьбі зі злочинністю в цілому по області в розрізі . Необхідно по конкретних органах проаналізувати всі напрями оперативно–службової діяльності: профілактику злочинів, розкриття, розслідування злочинів, охорону громадського порядку і т. ін. При цьому аналіз результат в має здійснюватися з чіткою орієнтацією на виявлення причинно–наслідкових залежностей між ними і негативними тенденціями виділених видів злочинів та осіб, які їх учинили Забезпечується логічний ланцюжок: наприклад, зростання насильницьких злочинів — особи, які їх учинили, – неповнолітні — зростання кількості неповнолітніх, які мешкають на території виділених районів, — зниження розкриття цих злочинів, погіршення показників оперативного прикриття цих контингентів осіб, скорочення індивідуальної профілактики. Відпрацьовування цієї процедури приводить до власних проблем діяльності конкретних : невідповідність активності і результатів діяльності ситуації, що складається (зростання злочинності).
8. Визначення внутрішніх факторів (причин і умов), що знижують результативність діяльності . Характеристика сил та засобів .
Мета: Виявити власні причини і умови, які призвели до зниження основних результатів діяльності виділених по видах злочинів, що аналізуються, і особах, які їх учинили. Очевидно, що причинами зниження результатів запобігання, розкриття та розслідування злочинів і т. ін. можуть бути ті чи інші прорахунки в ресурсному, організаційно–структурному, штатному, кадровому та іншому забезпеченні. Тому в процесі цієї процедури робиться аналіз сил і засобів , їх основних кількісних і якісних характеристик та параметрів.
При цьому оцінка дається з позицій їх достатності для розв’язання виниклих проблем, забезпечення належної результативності роботи з урахуванням:
а) відповідності нормативної належності ситуації, яка об'єктивно склалася;
б) відповідності нормативної належності можливостям, котрі реально має ;
в) ступеня раціональності використання ресурсів, котрі має . Робиться аналіз по конкретних , де знизились результати діяльності. На основі вивчення стану сил і засобів з'ясовуємо причини зниження результатів діяльності. При цьому може виявитися, що у головних службах відсутнє професійне ядро, основну масу співробітників складають молоді за віком люди, які не мають достатнього досвіду роботи і т. ін. Аналізуються всі аспекти, що мають відношення до проблеми і які пов'язані з такими питаннями, як: штатне забезпечення, кадри, формування професійного ядра, віковий склад; матеріально–технічне забезпечення, у тому числі автомототранспортом, криміналістичними і спеціальними засобами, їх оснащення, застосування в оперативно–службовій діяльності, використання в розкритті злочинів, якісний огляд місця події; діяльність чергових частин, наявність штатних чергових, постійної слідчо–оперативної групи і г. ін. Інформацію про динаміку, структуру та результати діяльності можна здобути в підрозділі оперативної інформації. Інформацією по штатах і кадрах володіє підрозділ по роботі з особовим складом.
9. Аналіз стану організаторської діяльності на рівні та апарату УМВС. Мета: Визначити ступінь впливу апарату управління і керівництва на організацію діяльності міськрайлінорганів та інших підрозділів органів Національної поліції на місцях. Рівень і стан управлінської діяльності значною мірою визначають основні результати роботи щодо запобігання, розкриття та розслідування злочинів, забезпечення громадського порядку і безпеки, вони також є важливою детермінантою (причиною) погіршення (поліпшення) основних результатів діяльності . Реалізуючи цю процедуру, необхідно встановити, як апарати галузевих служб УМВС впливали на організацію діяльності міськрайлінорганів. Чому, наприклад, апарат управління своєчасно не виявив , що мають провали в оперативно–службовій діяльності, своєчасно не прийняв управлінських рішень, які б були спрямовані на стабілізацію діяльності, не подав практичної допомоги саме раніш виділеним . З цією метою можуть аналізуватися матеріали відряджень: недостатня кількість відряджень, не в ті органи, не з тих питань (питання боротьби з майновими злочинами, злочинами проти особи, кадрові питання). Потрібно дати оцінку цілеспрямованості керівництва в самих міськрайлінорганах і апараті управління. Виконання запропонованих методичних рекомендацій щодо комплексного аналізу оперативної обстановки має забезпечити: виявлення загальних, вузлових проблем організації і діяльності ; визначення ступеня участі, впливу та активності різних служб і підрозділів органів Національної поліції при розв'язанні виявлених проблем;зосередження зусиль всіх служб, органів, підрозділів органів Національної поліції на розв'язанні комплексних, пріоритетних завдань організації й діяльності області.