bigmir)net TOP 100

 

Загальна характеристика негласних слідчих (розшукових) дій: оперативно-розшукових та оперативно-технічних заходів та їх місце в системі оперативно–розшукової діяльності.
Оперативно–розшукові заходи – це заходи зі спеціально встановленими Законом України «Про оперативно–розшукову діяльність» і КПК України порядком та умовами їх проведення оперативними підрозділами з метою попередження, виявлення і припинення злочинів та виявлення причин і умов, що сприяють їх учиненню; розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, установлення безвісно зниклих осіб; забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу або сприяють оперативно–розшуковій діяльності, беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів. Оперативно–розшукові заходи проводяться оперативними підрозділами за заведеними ОРС.
До різновидів оперативно–розшукових заходів відносяться: агентурно – оперативні, оперативно–технічні, оперативно–профілактичні заходи.
Оперативно-технічний захід (далі – ОТЗ) – це різновид оперативно – розшукового заходу, який проводиться оперативно–технічним підрозділом у взаємодії з іншим оперативним підрозділом та полягає в негласному пошуку та фіксації із застосуванням технічних засобів фактичних даних про підготовку до вчинення злочину, а також особу, яка готує його вчинення.
Оперативно-розшукові заходи можуть проводитися:
• на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника органу, відповідного оперативного підрозділу або його заступника, уповноваженого на здійснення оперативно–розшукової діяльності, погодженого з прокурором;
• за рішенням керівника органу, оперативного підрозділу або його заступника, уповноваженого на здійснення оперативно–розшукової діяльності, з повідомленням про прийняте рішення прокурора.
На підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника оперативного підрозділу або його заступника, затвердженого керівником органу, у складі якого діє оперативний підрозділ, після погодження з прокурором проводяться негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо–, відеоконтроль особи, аудіо–, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних систем, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу.
Виключно прокурор приймає рішення про проведення контрольованої поставки і контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів і речовин у межах кримінального провадження, відповідно до вимог статті 271 КПК України.
Клопотання про дозвіл на проведення оперативно–розшукових заходів керівника оперативного підрозділу або його заступника, уповноваженого на здійснення оперативно–розшукової діяльності, розглядається відповідно до вимог статті 248 КПК України (додаток 2).
У клопотанні зазначаються:
 гриф секретності, дата та реєстраційний номер;
 найменування суду, до якого вноситься клопотання;
 найменування підрозділу, який уносить клопотання, та підрозділу, працівники якого залучаються до проведення заходу;
 номер ОРС, дата її заведення та підстави відповідно до вимог Закону
 України «Про оперативно–розшукову діяльність»;
 вид заходу, строки і місце його проведення (житло чи інше володіння особи, інші приміщення, земельна ділянка, транспортний засіб тощо);
 обґрунтування необхідності проведення заходу та неможливості отримання фактичних даних про готування особи до вчинення злочину в інший спосіб;
 дані про особу, стосовно якої передбачається проведення заходу, місце її проживання чи тимчасового перебування, а також залежно від виду заходу абонентські номери споживача телекомунікаційних послуг і міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання;
 інші відомості, що можуть мати значення для суду, відповідно до положень частини другої статті 248 КПК України.
Клопотання складається у двох примірниках і підписується керівником підрозділу, у провадженні якого перебуває справа, або його заступником та погоджується з прокурором, який здійснює нагляд за дотриманням закону органами, що провадять оперативно–розшукову діяльність. У разі проведення заходу стосовно кількох осіб клопотання складається на кожну особу.
Розгляд клопотань про необхідність проведення оперативно – розшукових заходів здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя за місцем провадження оперативно – розшукової справи. '
За результатами проведення оперативно–розшукового заходу складається протокол з відповідними додатками.
Протокол та матеріальні носії секретної інформації, отриманої під час проведення оперативно–розшукових заходів, за умови дотримання вимог нормативно–правових актів у сфері охорони державної таємниці можуть бути розсекречені та передані до органів досудового розслідування чи суду в разі наявності в них фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, які можуть бути використані в кримінальному провадженні, як підстави для початку кримінального провадження або проведення невідкладних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, для отримання фактичних даних, які можуть стати доказами в кримінальному провадженні, для попередження, припинення і розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів, розшуку осіб, які ухиляються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, осіб безвісно зниклих. Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» не підлягають розголошенню та передачі для використання в кримінальному провадженні відомості про негласних штатних та позаштатних працівників, які брали участь у проведенні оперативно–розшукових заходів, дані працівників оперативно – технічних підрозділів органів Національної поліції та оперативної служби, які їх організовували, забезпечували та проводили.
У разі встановлення фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена КК України і які були виявлені під час проведення оперативно–розшукових заходів, працівник, який ініціював їх проведення складає мотивований рапорт на ім’я керівника органу (підрозділу).
У рапорті зазначаються встановлені ознаки злочину без розшифрування сил та засобів, за допомогою яких вони були виявлені. Рапорт погоджується керівником органу (підрозділу) або його заступником та надсилається до органу досудового розслідування разом з матеріалами, які підтверджують наявність зазначених даних. Якщо такі матеріали містять інформацію з обмеженим доступом, вони надсилаються тільки після їх розсекречування.
У випадку, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно–розшукових заходів, які тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно–розшукову діяльність, інформує відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно–розшукового заходу та після процедури розсекречування направляє зібрані матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, до відповідного органу досудового розслідування.
У межах ОРС, заведених за наявності підстав, визначених частиною першою статті 6 Закону України «Про оперативно–розшукову діяльність» за тяжкими або особливо тяжкими злочинами, у зв’язку з розшуком осіб, які їх учинили або зникли безвісти, проводяться наступні оперативно – технічні заходи:
1) аудіоконтроль особи (умовне найменування ОТЗ № 1) — різновид
втручання в приватне спілкування, який полягає в негласному прослуховуванні, відборі, фіксуванні та обробленні з використанням технічних засобів розмов особи або інших звуків, пов’язаних з її діяльністю, місцем перебування тощо;
2) негласне зняття інформації з транспортних телекомунікаційних
мереж – різновид втручання в приватне спілкування, який здійснюється шляхом:
 контролю за телефонними розмовами (умовне найменування ОТЗ № 2), що полягає в негласному спостереженні, відборі, фіксації, обробці і відтворенні з використанням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, змісту телефонних розмов, а також інших відомостей та сигналів, які передаються телефонним каналом зв’язку, що контролюється (SMS, MMS, факсимільний зв’язок, модемний зв’язок тощо);
 зняття інформації з каналів зв’язку (умовне найменування ОТЗ № 3), що полягає в негласному одержанні, фіксації із застосуванням відповідних технічних засобів, зокрема встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, обробці та відтворенні, у тому числі придатних для автоматизованої обробки засобами обчислювальної техніки, різних видів сигналів, які передаються через мережу Інтернет, інші мережі передачі даних, що контролюються;

Зняття інформації з каналів зв’язку як метод ОРД визначив Ю. Ю. Орлов, а саме: суть методу зняття інформації з каналів зв’язку полягає в підключенні до наявного або створенні штучного технічного каналу, обладнанні, за необхідності, контрольного пункту та проведенні цілеспрямованого системати¬чного зняття інформації з цього каналу протягом певного часу. Особливістю методу є застосування засобів оперативної техніки. Згідно з п. 10 ст. 11 Закону України «Про міліцію» поліції надано право здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно–розшукові заходи, фото–, кіно–, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів. Законом України «Про оперативно–розшукову діяльність» (ч, 1 ст. 8) оперативним підрозділам надано право: знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації (п. 9). Зняття інформації з технічних каналів ми відносимо до методу оперативно–розшукової діяльності, який полягає у спостереженні за допомогою технічних засобів за особами або іншими об'єктами, які становлять оперативний інтерес, шляхом підключення до наявного або створення штучного технічного каналу з метою отримання та фіксації оперативно–розшукової інформації.
Метод зняття інформації з каналів зв’язку застосовують негласно від розроблюваних (перевіряємих) осіб. За необхідності з метою встановлення закладних пристроїв, відкриття каналів природного витоку інформації, підключення до каналів зв'язку, проводиться негласне або зашифроване проникнення в приміщення, транспортні засоби або на території. Обов'язковою передумовою зняття інформації з каналів зв'язку й отримання інформації з проникненням у житло є наявність дозволу суду. Зняття інформації з каналів зв’язку завжди потребує ретельного планування. У разі потреби обладнують контрольний пункт, який розміщують в автомобілі або у приміщенні на певній відстані від контрольованого об'єкта і використовують для розташування апаратури приймання інформації, високочасістотного нав'язування або ретрансляції.

3) огляд кореспонденції (умовне найменування ОТЗ № 4) – різновид втручання в приватне спілкування, який полягає в негласному відборі за ідентифікаційними ознаками кореспонденції, на яку накладено арешт, її обробці, знятті копій чи отриманні зразків та інформуванні підрозділу – ініціатора для прийняття рішення щодо подальших дій (здійснюється оперативними службами органів Національної поліції України через оперативно – технічні підрозділи Служби безпеки України відповідно до Інструкції про взаємодію Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України при проведенні оперативно–технічних заходів, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Службою безпеки України від 02 липня 2007 року № 05/035, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2007 року за № 786/14053);
4) негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого
володіння особи (умовне найменування ОТЗ № 5) — різновид оперативно – розшукового заходу, який полягає в негласному обстеженні публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою виявлення речей і документів, що мають значення для оперативно–розшукової справи, виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів, виявлення та вилучення зразків для дослідження, виявлення осіб, які розшукуються, установлення технічних засобів аудіо–, відеоконтролю особи;
5) відеоконтроль особи (умовне найменування ОТЗ № 6) – різновид
втручання в приватне спілкування, який полягає в негласному спостереженні та фіксації з використанням технічних засобів рухів, дій особи, пов’язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо;
6) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (умовне
найменування ОТЗ № 7) – різновид оперативно–розшукового заходу, який полягає в негласному застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі кінцевого
обладнання, активованого в мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, та інших радіовипромінювальних пристроїв;
7) зняття інформації з електронних інформаційних мереж (систем)
(умовне найменування ОТЗ № 8) – полягає у негласному пошуку, виявленні шляхом фізичного та/або програмного доступу, відборі і фіксації інформації, що міститься в електронних інформаційних мережах (системах) або їх частинах, доступ до яких обмежується її власником, утримувачем, або пов’язаний з подоланням системи логічного захисту (здійснюється лише структурними підрозділами Департаменту оперативно–технічних заходів МВС України (далі – ДОТЗ) та Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України (далі – ГУБОЗ);
8) аудіоконтроль місця (умовне найменування ОТЗ № 9) – різновид
оперативно–розшукового заходу, який полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності;
9) відеоконтроль місця (умовне найменування ОТЗ № 10) – різновид
оперативно–розшукового заходу, який полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності.
В ОНП України до ОТП, які проводять ОТЗ належать підрозділи оперативно–технічних заходів – ДОТЗ та УОТЗ, СОТЗ у регіонах і на Донецькій залізниці (далі – ПОТЗ) та підрозділи оперативно–технічної розвідки – ВОТР ГУБОЗ МВС України, УБОЗ в регіонах (далі – ПОТР БОЗ).
Підрозділ–ініціатор – оперативний підрозділ, уповноважений законодавством здійснювати оперативно–розшукову діяльність, за завданням якого проводиться ОТЗ захід або виготовляються несправжні (імітаційні) засоби.
Проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) ОТП за завданням підрозділу–ініціатора, який виконує доручення слідчого, прокурора щодо їх проведення, здійснюється на підставі ухвали слідчого судді або у випадках, передбачених статтею 250 КПК України, постанови слідчого, узгодженої з прокурором, чи прокурора.
У бланку завдань на проведення НСРД зазначаються наступні умовні найменування:
 НСРД № 1 – це аудіоконтроль особи – (ст. 260 КПК України);
 НСРД № 2– це контроль за телефонними розмовами – (ст. 263 КПК України);
 НСРД № 3 – це зняття інформації з каналів зв’язку (ст. 263 КПК України);
 негласний огляд кореспонденції особи – НСРД № 4 (ст. 262 КПК України);
 НСРД № 5 – це обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення в них – (ст. 267 КПК України);
 НСРД № 6 – це відеоконтроль особи – (ст. 260 КПК України);
 НСРД № 7 – це установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – (ст. 268 КПК України);
 НСРД № 8 – це зняття інформації з електронних інформаційних мереж – (ст. 264 КПК України);
 НСРД № 9 – це аудіоконтроль місця – (ст. 270 КПК України);
 НСРД № 10 – це відеоконтроль місця – (ст. 270 КПК України).
Методика та тактика проведення таких НСРД аналогічна організації та проведенню ОТЗ.
Оперативно–розшукові заходи, проведення яких потребує дозволу слідчого судді, інші заходи, що проводяться за рішенням прокурора:
1. Контрольована поставка та контрольована і оперативна закупка.
2. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення в них.
3. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження
4. Аудіо – , відеоконтроль особи
5. Аудіо – , відеоконтроль місця
6. Аудіо –, відеоконтроль особи або місця проводяться за ухвалою слідчого судді.
7. Накладання арешту на кореспонденцію, її огляд та виїмка.
8. Візуальне спостереження за особою
Контрольована поставка та контрольована і оперативна закупка товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності проводиться з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки регламентується наказом МВС України, СБУ, МДЗУ від 16. 09. 2013 р. № 887/1324/480 дск «Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів, речей, послуг, документів, засобів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності».
Контрольована поставка полягає в організації і здійсненні оперативним підрозділом контролю за переміщенням (перевезенням, пересиланням, передачею, ввезенням, вивезенням з України чи транзитним переміщенням її територією) товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, з метою виявлення ознак злочину та фіксації фактичних даних про протиправні діяння осіб, відповідальність за які передбачена КК України.
Контрольована закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який перебуває у вільному обігу, з метою викриття і документування факту готування та вчинення злочину, а також особи, яка його вчинила.
Оперативна закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством, з метою викриття і документування факту готування та вчинення злочину, а також особи, яка його вчинила.

Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення в них з метою виявлення та фіксації слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть стати доказами підготовки або вчинення такого злочину.

Оперативний огляд. Поняття, завдання та види оперативного огляду
Відповідно до п. 6, 7 ч.1.ст 8 Закону України «Про ОРД» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно–розшукової діяльності за наявності підстав, передбачених ст6 цього Закону, надано право відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких проводиться перевірка, негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, в тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки. Згідно із ч. 2 ст. 8 негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи проводять за рішенням апеляційного суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погоджується цей захід з прокурором.
З метою відшукання фактичних даних про порушення кримінального законодавства, особливо у процесі документування злочинної діяльності, працівники оперативних підрозділів органів Національної поліції або за їхнім дорученням інші суб'єкти оперативно–розшукової діяльності застосовують ефективний і поширений метод ОРД – оперативний огляд, який полягає у пізнанні суб’єктом певних явищ (подій, фактів, процесів), які мають значення для вирішення конкретних завдань ОРД.
Шляхом оперативного огляду вивчаються документи, предмети, знаряддя вчинення злочину, обстежуються різні об'єкти, службові та житлові приміщення, транспортні засоби, місцевість, присадибні й дачні ділянки та ін., що ймовірно містять сліди злочину, фіксуючи їх оперативно–технічними засобами.
Отже, основною метою оперативного огляду є отримання орієнтуючої чи конкретної інформації про об'єктивну чи суб'єктивну сторони завершеного злочину або такого, що готується, сліди переховування злочинця, що ухиляється від слідства, суду і відбування покарання, відшукування даних про зниклу безвісти особу, про особу невпізнаного чи розчленованого трупа тощо. Шляхом оперативного огляду здійснюється пошук фактичних даних, які за відповідних умов можуть виступати як речові та письмові докази, визначати осіб, поінформованих про конкретні факти злочинної діяльності, місце знаходження розшукуваних осіб тощо. Часто наслідки оперативного огляду стають підставою для проведення подальших оперативно–розшукових заходів.
Об'єктами оперативного огляду можуть бути:
 житлові приміщення, де проживають розроблювані особи, що обґрунтовано підозрюються у вчиненні тяжких злочинів;
 службові приміщення, у яких працюють розроблювані особи або ті, які перевіряються, та їхні зв'язки;
 кімнати гуртожитків, готелів, кемпінгів, лікувальних закладів, майстерні, станції обслуговування автомобілів тощо;
 транспортні засоби всіх видів;
 місцевість (парки, сквери, вулиці, двори, присадибні й дачні ділянки, інші місця, де можуть бути виявлені й зафіксовані сліди злочинів, предмети, документи, інші речі, які можливо, виступатимуть доказами готування або вчинення злочину, переховування злочинців).
 ознайомлення з місцевістю, розташуванням об'єктів, приміщень тощо;
 виявлення умов, що сприяють вчиненню злочинів, і фактів готування до протиправних дій;
 фіксація слідів вчиненого злочину, виявлення осіб – можливих свідків у кримінальному провадженні;
 документування злочинних дій розроблюваних осіб, способів маскування їхньої протиправної діяльності.
 виявлення зброї, інших знарядь вчинення злочинів, викраденого майна, коштовностей, інших предметів, які можуть стати судовими доказами (предмети, що вилучені з цивільного обороту та заборонені до зберігання і носіння, матеріальні об'єкти з ознаками, схожими на сліди, що вилучені з місця події, документи з ознаками підробки, наркотичні речовини тощо);
 маркірування таких предметів хімічними речовинами, забезпечення їх збереження (до офіційного вилучення) шляхом негласного переміщення, ховання, фотографування чи іншого копіювання;
 вилучення зразків для проведення спеціальних досліджень (криміналістичних, технологічних, хімічних та ін.) з метою визначення їх доказових якостей;
 виявлення місць переховування зниклих злочинців, отримання інформації про осіб, які пропали безвісти;
 встановлення хімічних пасток, інших криміналістичних та оперативно–технічних засобів;
 створення умов для запобігання задуманим злочинам (псування знарядь, зброї, підміна бойових набоїв холостими, нанесення позначок на документи, гроші тощо).
У процесі проведення оперативного огляду створюються передумови для вилучення процесуальним шляхом предметів і документів зі слідами злочинів, визначення розташування житла особи, яка підлягає затриманню, підходів до будинку, розташування дворових будівель, наявність міждворових проходів тощо.
Оперативний огляд де в чому нагадує окремі слідчі дії слідчий огляд, обшук, виїмка тощо), але між цими заходами є значні відмінності у правовій природі, організації і тактиці проведення, оформлення і використання отриманих відомостей.
Досить часто за обставинами кримінального провадження необхідно відшукати сліди злочину та речові докази, з'ясувати обстановку на місці події, інші фактичні дані, що мають значення для розслідування справи. У таких випадках слідчий (дізнавач), згідно з кримінально–процесуальним законодавством, проводить огляд місця події, прилеглої території, приміщень, різних предметів, документів.
Схожість між оперативним і слідчим оглядом полягає в тому, що:
як в першому та в другому випадках відбувається безпосереднє сприйняття оперативним працівником чи слідчим обстановки, пов'язаної з подіями злочину, предметів і документів, які мають значення для розкриття злочину;
як оперативний, так і слідчий огляди носять дослідницький характер цього сприйняття, спрямованість його на вивчення і фіксацію обстановки, відшукання, фіксацію та вилучення слідів, інших фактичних даних;
мета оглядів – вияснення істотних для кримінального провадження обставин.
Разом з тим, слідчий огляд – це процесуальний захід порушення кримінального провадження. Слідчий огляд проводиться особою, яка має право проводити розслідування, у присутності понятих і спрямований на вивчення обстановки місця події, відшукання і процесуальне закріплення слідів, інших фактичних даних, необхідних для з'ясування істотних для справи обставин. На розсуд слідчого, дізнавача огляд може проводитися в присутності потерпілого, свідка, підозрюваного, звинувачуваного та інших осіб. Фактичні дані, отримані в результаті слідчого огляду, стають процесуальними доказами і можуть бути підставою для прийняття будь–якого рішення у справі.
На відміну від слідчого огляду, оперативний огляд – це і не процесуальні заходи, які здійснюються незалежно від наявності кримінального провадження. Він здійснюється як у справах оперативно–розшукового обліку, так і для перевірки первинних оперативно–розшукових матеріалів. Інформація, отримана шляхом оперативного огляду, не має процесуально–доказової сили в кримінальній справі. Мета отримання такої інформації полягає в тому, щоб використати її для вирішення оперативно–розшукових завдань або сприяти розслідуванню кримінального провадження. Для легалізації даних оперативного огляду проводяться оперативні комбінації, спрямовані на процесуальне оформлення способів їх одержання.
Оперативний огляд проводиться без понятих та інших учасників процесу, виявлені предмети і документи не вилучаються, а лише оглядаються і фіксуються. В окремих випадках ці речові докази можуть тимчасово вилучатися для проведення негласного дослідження, але після цього вони обов'язково повертаються на місце.
Суб'єктами оперативного огляду є насамперед працівники оперативних підрозділів органів Національної поліції як ініціатори оперативної розробки чи перевірки. Разом з тим за дорученням оперативних працівників оперативний огляд можуть здійснювати агенти та довірені особи, представники інших служб органів Національної поліції України., інколи до оперативного огляду можуть залучатися представники державних органів, громадських організацій, спеціалісти з різних галузей науки і техніки, окремі громадяни, яким можна довірити цю справу. Вказані суб'єкти беруть участь у проведенні оперативного огляду, коли у них є можливість доступу до об'єктів огляду або за службовим станом вони мають право на перевірку документів відповідних органів, установ, організацій.
Оперативний огляд як метод ОРД відіграє надзвичайну роль у ефективній боротьбі з правопорушеннями і злочинністю. Ще один із старих, випробуваних інструментів оперативно–розшукової роботи, важливий спосіб оперативного розслідування. Застосування оперативного огляду дає можливість оперативним працівникам досить швидко зібрати достовірні докази винності розроблюваних чи підозрюваних осіб і викрити зловмисників навіть тоді, коли процесуальні й криміналістичні засоби і методи безсилі.
Оперативний огляд є одним із найбільш дійових способів документування злочинної діяльності розроблюваних осіб, отримання доказової інформації про подію злочину та орієнтовних даних про окремі істотні елементи такої події (де знаходиться викрадене майно, приховані коштовності, набуті злочинним шляхом, де знаходяться злочинці, котрі переховуються від правосуддя, які злочинні задуми у розроблюваних осіб тощо). Шляхом оперативного огляду, як правило, вирішуються часткові оперативно–розшукові завдання, якщо іншим шляхом це зробити дуже важко через відсутність можливості проведення гласних заходів.

Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження – це оперативно–розшуковий захід з виявлення і вилучення матеріальних носіїв інформації, що зберігають сліди готування до вчинення злочину чи осіб, які до нього готуються, а також предметів, що стали об’єктами злочинних посягань, можуть сприяти виявленню суспільно небезпечного протиправного діяння і встановленню причетних до нього осіб, з метою їх подальшого порівняльного дослідження без відома власника, у тому числі в публічно недоступних місцях.
Оперативний працівник може самостійно проводити гласне отримання зразків для порівняльного дослідження, результати якого оформляються згідно з правилами, передбаченими цією Інструкцією.

Аудіо – , відеоконтроль особи – це оперативно–розшуковий захід з прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо–, відеозапису як всередині приміщень, транспортних засобів, інших місць (доступ до яких обмежується їх власниками та публічно доступних), так і ззовні, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка особи, а також інші події, що відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно – розшукової діяльності, а також для попередження, виявлення і припинення злочинів, розшуку злочинців та зниклих безвісти.

Аудіо – , відеоконтроль місця – це оперативно–розшуковий захід з прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо–, відеозапису всередині публічно доступних місць (приміщення, транспортні засоби, інше) без відома їх власника або присутніх у цьому місці осіб за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності, а також для попередження, виявлення і припинення злочинів, розшуку злочинців та зниклих безвісти.

Аудіо –, відеоконтроль особи або місця проводяться за ухвалою слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника органу погодженого з прокурором, відповідного оперативного підрозділу, безпосередньо оперативним працівником або на підставі завдання, надісланого до підрозділу – виконавця.
Отримання в інтересах оперативно–розшукової діяльності інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про конкретного абонента чи зв’язок, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо (трафік), з урахуванням певного місця або території та маршруту можливого руху особи (моніторинг) здійснюється відповідно до вимог глави 15 КПК України та частини другої статті 8 Закону України «Про оперативно–розшукову діяльність» за ухвалою слідчого судді.
У разі наявності технічної можливості зазначена вище інформація може надаватися оперативно–технічним підрозділам на підставі ухвали слідчого судді.
До оперативно–технічних підрозділів органів Національної поліції разом з ухвалою слідчого судді, яка в подальшому, після звірки, повертається підрозділу–ініціатору, надається запит щодо надання інформації про зв’язок мобільних терміналів рухомого (мобільного) зв’язку та на отримання інформації про зв’язок з урахуванням території та маршруту можливого руху особи (моніторинг).

Накладання арешту на кореспонденцію, її огляд та виїмка.
Накладання арешту на кореспонденцію, її огляд та виїмка – це оперативно–розшуковий захід, який проводиться в разі наявності достатніх підстав вважати, що поштово–телеграфна кореспонденція певної особи іншим особами або інших осіб їй може містити відомості, які мають значення для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності.
Указаний оперативно–розшуковий захід проводиться в кілька етапів: негласний відбір поштової кореспонденції; накладання арешту на кореспонденцію; негласний огляд кореспонденції; негласна виїмка кореспонденції.

Візуальне спостереження за особою – це оперативно–розшуковий захід, який проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника оперативного підрозділу погодженого з прокурором, та представляє собою негласне стеження за діями фізичної особи для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності за наявною в провадженні ОРС. Візуальне спостереження проводиться з метою встановлення даних про особу та про її зв’язки в разі наявності фактів, які підтверджують, що цією особою або будь–ким з її зв’язків готується вчинення особливо тяжкого або тяжкого злочину, а також для забезпечення безпеки працівників правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей і близьких родичів.
Візуальне спостереження за особою, яке проводиться підрозділами оперативної служби, здійснюється на підставі завдання оперативного підрозділу, яке погоджується з оперативною службою та затверджується керівником МВС України, ГУМВС, УМВС України або його заступниками, уповноваженими на здійснення оперативно–розшукової діяльності.
До завдань додаються другі примірники ухвал слідчого судді, довідки – меморандуми, фото та інші матеріали, які дозволяють ідентифікувати особу, стосовно якої планується проведення заходів.
Завдання на проведення оперативною службою візуального спостереження за особою не повинно перевищувати 10 діб.
Відомості, здобуті під час візуального спостереження, що здійснювалося підрозділами оперативної служби, оформлюються у вигляді зведення і надсилаються керівникові оперативного підрозділу – ініціатору проведення заходу.
Результати візуального спостереження оформлюються оперативним працівником підрозділу–ініціатора заходу відповідним протоколом. Протокол спостереження та додатки, що підтверджують наявність фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, використовуються як джерело доказів у кримінальному провадженні.
Аудіо–, відеоконтроль у спеціальних установах органів Національної поліції України., слідчих ізоляторах та місцях відбування кримінального покарання проводиться ПОТЗ, ОГП виключно в спеціально відведених та обладнаних приміщеннях, будівлях органів Національної поліції або установах при ОНП, призначених для тимчасового утримання законодавчо визначених категорій осіб, у приміщеннях слідчих ізоляторів та місцях відбування покарання Державної пенітенціарної служби України з метою отримання інформації про можливу протиправну діяльність затриманих, узятих під варту осіб, їх причетність до вчинення особливо тяжких та тяжких злочинів або тих злочинів, що готуються.
Термін проведення аудіо –, відеоконтролю особи в спеціальних установах органів Національної поліції України., слідчих ізоляторах та місцях відбування кримінального покарання за одним завданням не повинен перевищувати 10 діб.
Обов’язковою умовою проведення оперативно–розшукових заходів, що потребують ухали слідчого судді або рішення прокурора, є наявність достатніх підстав вважати, що в житловому приміщенні чи іншому володінні особи у відомостях, якими особа обмінюється з іншими особами безпосередньо або із застосуванням засобів телекомунікаційних мереж, у поштових відправленнях, телеграфній та іншій кореспонденції, містяться дані про готування до вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, про причетних до цього осіб, а також документи і предмети, що можуть мати доказове значення.
Відповідно до положень статті 250 КПК України в разі виникнення обставин, що потребують негайного реагування оперативних підрозділів органів Національної поліції, чи випадків, коли життя та здоров’я людини знаходяться під загрозою, а також з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами 1, 11, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК України проведення окремих оперативно–розшукових заходів (установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, спостереження за особою, річчю або місцем) може бути розпочато до отримання ухвали слідчого судді за рішенням керівника оперативного підрозділу, узгодженого з прокурором. Виконання будь–яких дій з проведення оперативно–розшукових заходів має бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на їх проведення. Отримана внаслідок такого оперативно–розшукового заходу інформація має бути знищена в установленому законодавством порядку.

Оперативно–розшукові заходи, проведення яких потребує дозволу керівника органу Національної поліції, оперативного підрозділу МВС України, ГУМВС, УМВС України, це:
1. Візуальне спостереження за річчю або місцем.
2. Організація перевірок фінансово–господарської діяльності підприємств.
3. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
4. Виготовлення та використання несправжніх (імітаційних) засобів.

Такий захід як візуальне спостереження за річчю або місцем – це оперативно – розшуковий захід, який полягає в проведенні спостереження на певних ділянках місцевості, у публічно доступних місцях, за визначеними адресами, та предметами з метою попередження вчинення кримінальних правопорушень, виявлення обставин, що сприяють їх учиненню, осіб та фактів, які становлять оперативний інтерес, а також розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, осіб, безвісно зниклих. Завдання на проведення оперативною службою візуального спостереження за річчю або місцем не повинно перевищувати 15 діб.

Візуальне спостереження. Поняття, завдання візуального спостереження як самостійного негласного методу ОРД.
У вирішенні завдань попередження і розкриття тяжких злочинів, виявлення і затримання злочинців часто застосовується візуальне спостереження – самостійний метод ОРД, один із головних напрямків у роботі служби карного розшуку МВС України. Суть його полягає в організації та тактиці проведення негласного зовнішнього спостереження за особами або іншими об'єктами, які становлять оперативний інтерес, для отримання і закріплення відомостей, що сприяють попередженню і розкриттю злочинів, викриттю розшукуваних злочинців.
Деякі аспекти діяльності підрозділів органів Національної поліції оперативної служби у своїх працях досліджували Р. К. Безруких, А. А. Венекдіктов, О. М. Джужа, А. С. Карпький, В. М. Колдаєв, К. П. Гребнєв, М. Л. Грибов, Д. Й. Никифорчук, М.А. Погорецький, І. В. Тарасюк, І. Р. Шинкаренко, І. І. Шинкаренко та інші науковці. Візуальне спостереження, як визначає М.Л. Грибов це збирання фактичних даних, потрібних для виявлення, припинення, попередження, розкриття злочинів та розшуку осіб, які їх вчинили, що здійснюється шляхом прихованого стеження за фізичними особами у громадських місцях працівниками оперативної служби, в тому числі із застосуванням оперативно-технічних заходів. Візуальне спостереження є єдиним із трьох напрямів діяльності оперативної служби, який має пряме законодавче закріплення. Так, відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про ОРД» підрозділом, уповноваженим на проведення цієї діяльності, надається право «здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото–, кіно– , відео зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних приладів
Завдання:
o попередити або припинити кримінальні прояви з боку тих, за ким проводиться спостереження, або їх зв'язків;
o виявити причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів;
o зафіксувати злочинні дії осіб, що проходять за оперативно–розшуковими або кримінальними справами;
o встановити місця переховування злочинців, що ухиляються від слідства, суду і відбування покарання;
o зафіксувати окремі дії розроблюваних шляхом негласного фотографування, кінозйомки, відео– і звукозапису;
o забезпечити проведення окремих оперативно–розшукових заходів і слідчих дій (оперативна комбінація, негласне затримання, оперативний огляд, підготування до обшуку, арешт тощо);
o виявити місця зборищ кримінальних елементів, збуту майна, нажитого злочинним шляхом, кубла розпусти і вживання наркотиків тощо;
o перевірити спосіб життя, поведінку осіб, які залучаються до негласного співробітництва, особливо з тих, хто працюватиме за контрактом, і утримувачів, явочних квартир.
Підрозділи Головного управління оперативної служби здійснюють візуальне спостереження на підставі дозволу керівників ГУ МВС, ГУ МВСТ і в тісній взаємодії з працівниками гласних оперативних апаратів. Як правило, візуальне спостереження здійснюється у найбільш важливих справах оперативної розробки, коли необхідні відомості іншими оперативно–розшуковими засобами чи методами отримати неможливо або коли перевірка даних про підготування до злочину іншим способом займе багато часу, що може призвести до необоротних наслідків.
Об’єкти спостереження:
• особи, які проходять у справах оперативних обліків, перебувають під адміністративним наглядом, відносно яких є обґрунтовані відомості про їхню злочинну діяльність, а також підозрювані або звинувачувані у кримінальних справах;
• громадяни, які мають відомості про підготовлені або вчинені злочини, а також ті, хто має зв'язки зі злочинцями
• родичі та знайомі злочинців, яких розшукують, якщо є підстави вважати, що спостереження за ними дасть можливість відшукати злочинця або дізнатися про його місцезнаходження;
• запідозрені у дворушництві, дезінформації або вчиненні злочинів негласні співробітники;
• інші особи, а також певні місця (мікрорайони, вокзали, базари, гральні заклади, ресторани, бари тощо), спостереження за якими допоможе отримати відомості, що сприятимуть попередженню, розкриттю злочинів, розшуку зниклих злочинців та громадян, які пропали безвісти.
У практичній діяльності візуальне спостереження являє собою дуже складний в організаційному і тактичному плані захід, що потребує значних людських ресурсів, технічних засобів, матеріальних витрат. Залежно від завдань, суб'єктів виконання, оснащення тощо, воно може проводитися терміном від кількох годин до кількох діб.
Гласні оперативні працівники зазвичай позбавлені можливості застосовувати цей метод у повному обсязі. Як правило, вони здійснюють спостереження протягом короткого часу, без застосування або з обмеженим застосуванням технічних, маскувальних засобів тощо. Необхідність у такому спостереженні виникає під час особистого пошуку, при документуванні злочинних дій розроблюваних, вирішенні інших завдань, які раптово з'явилися.
Найбільш кваліфіковано і протягом тривалого часу мають можливість здійснювати візуальне спостереження підрозділи ДОС (розвідки), оскільки досвідчені злочинці, щоб уникнути викриття і можливого спостереження за ними, здійснюють контрспостереження, використовують сучасні технічні засоби, швидкісний автотранспорт, вміють маскуватися тощо. Очевидно, що в таких умовах гласні оперативні працівники фактично неспроможні більш–менш тривалий час спостерігати за розроблюваними, залишаючись непомітними. Крім того, працівники карного розшуку, ГУ БЕЗ, УБОЗ, УБНОН та інші, завантажені багатьма оперативно–службовими функціями, не в змозі проводити спостереження тривалий час. Власне, через це в складі ДОС створено спеціальні підрозділи розвідки, які спеціалізуються на здійсненні візуального спостереження.
Візуальне спостереження як спеціальний метод за своєю результативністю, достовірністю і значимістю інформації для правоохоронної діяльності вигідно відрізняється від інших методів ОРД. Разом з тим, враховуючи матеріальні та людські затрати, особливості організації і тактики проведення, цей метод є найбільш складним, трудомістким і дорогим. Крім того, проведення візуального спостереження зачіпає права та інтереси громадян, які охороняються законом, стосовно їх особистого життя. Тому для проведення візуального спостереження необхідно отримати дозвіл оперативних керівників високого рангу, провести всебічну ґрунтовну підготовку.

Організація перевірок фінансово– господарської діяльності підприємств – це комплекс заходів гласного та негласного характеру, який полягає в організації і проведенні перевірок підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю індивідуально або іншими видами господарської діяльності.
Перевірки фінансово–господарської діяльності проводяться оперативним працівником індивідуально або у складі групи чи комісії з дозволу керівника органу або оперативного підрозділу МВС України, ГУМВС, УМВС України.
Про прийняте рішення щодо проведення фінансово–господарської перевірки підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, упродовж доби інформують прокурора.
Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – це комплекс заходів, який проводиться відповідно до вимог положень Закону України «Про організаційно–правові засади боротьби з організованою злочинністю» та статті 272 КПК України і полягає у використанні штатних та позаштатних негласних працівників, які короткостроково (тактично) упроваджуються під легендою прикриття в організовані групи та злочинні організації.
Тактичне (короткострокове) упровадження негласного працівника в організовані групи та злочинні організації здійснюється виключно в рамках оперативно–розшукової справи на підставі постанови оперативного підрозділу, яким розробляється організована група чи злочинна організація, затвердженої керівником підрозділу МВС України, начальником ГУМВС, УМВС України або його уповноваженим заступником.
Для дотримання конспірації під час проведення оперативно – розшукових та пошукових заходів оперативними підрозділами органів Національної поліціївиготовляються та використовуються засоби забезпечення оперативно–розшукової діяльності (несправжні (імітаційні) засоби), а саме документи та предмети, що зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів органів Національної поліції, а також підприємства та організації, створені з цією метою.

Виготовлення та використання несправжніх (імітаційних) засобів (далі – НІЗ) – це комплекс заходів, який полягає у виготовленні, зберіганні та використанні під час виконання завдань оперативно–розшукової діяльності документів або інших засобів з повною чи частковою зміною основних даних про особу та вигаданими атрибутами документального оформлення підприємства, організації, окремого приміщення, транспортного засобу і легендою щодо їх призначення та діяльності з метою забезпечення нерозголошення дійсних відомостей про негласних штатних та позаштатних поліцейських.
Висновки.
При застосуванні методів, оперативно-розшукових, оперативно-технічних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій ОРД в практичній діяльності за їх допомогою вирішується досить багато оперативно–розшукових завдань, основними з яких є: вивчення території, яка обслуговується, стеження за об’єктами, що становлять підвищений оперативний інтерес внаслідок їх функціонального призначення (розважальні заклади, ринки, ресторани, ломбарди, вокзали тощо); виявлення, вивчення та нейтралізація умов, сприятливих для вчинення злочинів; встановлення фактів вчинення злочинів, особливо тих, що мають латентний характер, відшукування предметів, які можуть бути речовими доказами; виявлення осіб, які задумують, готують або вчинили злочини, та їх зв’язків; виявлення осіб, які ведуть антисуспільний спосіб життя, за ознаками зовнішності, кримінальної поведінки; перевірка відомостей, що надходять до органів Національної поліції України.; виявлення і фіксація дій осіб з кримінального середовища, якщо це має значення для попередження, припинення і розкриття злочинів; негласне збирання даних про осіб, підозрюваних у злочинній діяльності, або про тих, яких готують до негласного співробітництва з ; виявлення місць концентрації та можливої появи кримінально–злочинних елементів; виявлення і затримання осіб, які переховуються від слідства, суду і відбування покарання, розшук осіб, які зникли безвісти.

gallery/т.3