bigmir)net TOP 100

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОПЕРУПОВНОВАЖЕНИХ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.


Діяльність оперуповноваженого відбувається в умовах, які нерідко бувають екстремальними, вона відрізняється високою емоційною напруженістю. Праця в карному розшуку вимагає від людини великої особистої сміливості, спритності, гарної пам'яті, вміння швидко й холоднокровно приймати рішення, високого рівня організованості, наполегливості й емоційній стійкості.
Вся складна, нерідко пов'язана з великим оперативним ризиком діяльність оперуповноваженого регулюється Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 року, у рамках якого він діє. Тому співробітників відрізняє гарне знання законодавства й підвищене почуття відповідальності за наслідки ухваленого рішення й виконаних дій (наприклад, при затриманні, обшуку або арешті).
Складна й різнобічна діяльність оперуповноважених здійснюється у двох формах:
- разом зі слідчим оперуповноважений виїжджає на місце події, приймають участь в огляді, обшуку й інших слідчих діях;
- оперуповноважені , використовуючи професійні прийоми методи та засоби ОРД у процесі здійснення оперативно-розшукових заходів, намагаються розгадати задум злочинців і попередити реалізацію цих задумів, а для цього їм доводиться одержувати необхідну інформацію про небезпечних злочинців, їх зв'язки і наміри. Результатом діяльності оперуповноважених повинно стати несподіване для злочинця затримання на місці злочину (краще в момент замаху на нього ).
Сутність пошукової сторони полягає у виявленні слідів злочинця й створенні його «портрета», тобто таких характеристик, які дають можливість вести розшук і наступну ідентифікацію особистості (дактилоскопічні відбитки пальців, словесний портрет тощо).
Висока ефективність спостереження забезпечується наявністю певної, ясно сформульованої задачі. В остаточному підсумку головну роль у спостереженні грає інтелект.
Спостереження як психічний процес і форма діяльності виробляє інтелектуальну якість – професійну спостережливість, що стає рисою особистості оперуповноваженого. Тому що спостережливість оперуповноваженого має, як перевагу, пояснювальний характер, те цим забезпечується проникнення в сутність спостережуваного явища.
Таку спостережливість можна назвати проникливістю – якістю, що є досить важливою для оперуповноваженого .
Є також психологічна спостережливість – уміння помічати й уловлювати зовнішні прояви внутрішнього світу людей, здатність розуміти їхні почуття, переживання, спонукання, мотиви, розпізнавати психічні властивості особистості, вгадувати психологічний «підтекст» кожної дії і вчинку.
Дуже важливим аспектом психологічної спостережливості є вміння спостерігати за собою, аналізувати власні вчинки й дії, ураховувати помилки й вчасно виправляти їх.
Завдання оперуповноваженого - відновити картину минулого за доказами (слідам цього минулого), що залишились у сьогоденні.
Комунікативна сторона діяльності оперуповноваженого полягає в організації одержання інформації від різних людей про особу злочинця, його прикмети, зв'язки, про можливе місце знаходження, шляхом здійснення розвідувального опитування, оперативної установки.
Сутність посвідчувальної діяльності оперуповноваженого полягає у фіксації отриманої (добутої) інформації в спеціальній письмовій формі, тобто оформлення матеріалів оперативно-розшукової діяльності.
Більші вимоги пред'являються до його організаційної діяльності. Протягом доби йому доводиться виїжджати на місце події, а іноді неодноразово, зустрічатися з великою кількістю людей, відвідувати медичні установи (для бесіди з потерпілими), бувати в парках, на стадіонах, дискотеках і танцмайданчиках, тощо і всюди встигати. Для цього оперуповноважений повинен мати високий рівень самодисципліни й умінням точно планувати свій і чужий час, організувати добровільних помічників, громадськість і вміти використати їхню допомогу.
Сутність реконструктивної діяльності полягає в уявному відтворенні (спільно зі слідчим) картини події злочину, розробці основних версій у справі й створенні плану, спрямованого на успішне розкриття злочину.
Якість розуму оперуповноваженого, практичне мислення в процесі трудової діяльності йменують «оперативним». Розрізняються: наочно-діюче, образне, абстрактне мислення. У діяльності оперуповноваженого всі ці види мислення взаємодіють і безупинно переходять із одного в іншій. Аналіз і синтез у його мисленні мають рівне значення. Складність, суперечливість і великий обсяг матеріалу роблять розкриття злочину неможливим без ретельного аналізу. Однак розуміння матеріалу, завдяки аналізу, досягається в результаті синтезу. Версії, план розкриття, оцінка доказів - це все синтетичні утворення. Мислення в підсумку вимагає гармонічного сполучення аналізу й синтезу.
Соціальний аспект діяльності оперуповноваженого в першу чергу виражається в прагненні попередити злочини, створити на своїй території обслуговування обстановку, що перешкоджала б здійсненню злочинних намірів.
На результатах роботи оперуповноваженого надзвичайно позначається знання злочинного контингенту та вміння швидко орієнтуватися в складній оперативній обстановці.
Найбільш динамічні ситуації виникають у момент затримання. У такий момент необхідно чітко визначити, який зі способів затримання потрібний саме в цій ситуації; що за особа – яку необхідно затримати, а навіть дрібниці мають величезне значення.
Погляд, специфічний зворот мовлення, найменший рух особи, що підозрюється у вчиненні злочину не повинні залишитися непоміченими. Будь-який дріб'язок може характеризувати людину. Виходячи із цього, до якостей оперуповноваженого необхідно додати й швидкість реакції на мінливу обстановку, уміння спілкуватися з людьми різних категорій – від директора великого підприємства до злочинця. І до кожного він повинен відшукати індивідуальний підхід.
З усіма цими людьми необхідно швидко вступити в контакт. Для його діяльності характерні маневреність, об’єктивна оцінка мінливої обстановки, спритність, вибір найбільш доцільних шляхів рішень поставлених перед ним завдань, правильне, з урахуванням конкретної ситуації, сполучення переконання й примусу в умовах дотримання правових приписів.