bigmir)net TOP 100
gallery/нсрд

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

Процесуальний порядок установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК)
КПК України (ч. 1 ст. 268) надає можливість проведення НСРД, спрямованої на установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (мобільного терміналу систем зв’язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, тобто мобільного телефону, GSM, UMTS, HSDPA, WiMAX, LTE модемів, що забезпечують бездротовий доступ до мережі Інтернет), без розкриття змісту повідомлень, що передаються, з метою встановлення таких обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Сам принцип полягає в визначення місцеположення мобільного телефону в межах сот. Позитивним моментом таких операцій є можливість екстреного визначення розташування абонента на карті.
Відтак, проведення цієї НСРД дозволяє вирішити розшукове завдання щодо встановлення в реальному масштабі часу факту знаходження у певному місці та у певний час радіоелектронного засобу (іншого радіовипромінювального пристрою), активованого у мережі оператора рухомого (мобільного) зв’язку, та припустити з високою ймовірністю достовірності перебування у такому місці особи, яка ним володіє.
Реалізації норм КПК сприяють положення ч. 4 ст. 39 Закону, що зобов’язують операторів телекомунікацій за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженим органами процесуальних заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню таких заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення.
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої у порядку, передбаченому ст. 246, 248–250 КПК.
В ухвалі слідчого судді про дозвіл на встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання.
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 250 КПК.
Умовно можна виокремити два алгоритми дій щодо установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу:
1. Відповідно до ст. 250, 251, ч. 1, 4 ст. 268 КПК України, тобто у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину (передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (ст. 201 і 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК України), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу може бути розпочато до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора.
У такому разі прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої НСРД звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 248 КПК. Якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення цієї НСРД, то її проведення повинно бути негайно припинено. Отримана внаслідок такої НСРД інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому ст. 255 КПК.
У разі, якщо слідчий самостійно приймає рішення про проведення цієї НСРД, він, відповідно до ст. 110 і 251 КПК, виносить відповідну постанову та узгоджує її з прокурором.
2. Відповідно до ст. 246, 248–250, ч. 1–3 ст. 268 КПК, слідчий у разі, якщо для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні відомості про місцезнаходження конкретного радіоелектронного засобу, складає клопотання про дозвіл на проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового слідства (ст. 247 КПК), узгоджує його з прокурором та отримує ухвалу слідчого судді про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу або про відмову в наданні дозволу на його проведення.
Таке клопотання повинно бути підготовленим відповідно до ч. 2 ст. 248 КПК. До клопотання додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у межах якого воно подається.
У разі, якщо прокурор відмовляє у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу слідчий, відповідно до ч. 3 ст. 40 КПК, має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, звертаючись до нього про погодження клопотання до слідчого судді про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
За результатами проведення даної НСРД слідчий або особа уповноваженого оперативного підрозділу ОВС, якій доручено її проведення, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК складає протокол відповідно до вимог ст. 104–107, 252 КПК, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Протокол про проведення НСРД з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення НСРД речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК).
З урахуванням мети проведення НСРД, місцезнаходження радіоелектронного засобу може бути встановлено в межах території дії конкретної соти базової станції в певний час або фактичного перебування кінцевого обладнання в реальному вимірі часу (населений пункт, вулиця, будинок, квартира).
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є НСРД, яка може бути проведена незалежно від тяжкості злочину, оскільки ст. 268 КПК не зазначена у переліку, наведеному в ч. 2 ст. 246 КПК.
Отже, алгоритм дій слідчого у такій ситуації є наступним:
1. Слідчий вносить відомості до ЄРДР про вчинений злочин і розпочинає досудове розслідування, направляє прокурору відповідне повідомлення.
2. Слідчий, у передбачених ст. 250 КПК невідкладних випадках, виносить постанову про проведення НСРД – установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, у якій зазначаються відомості, що зазначені в ст. 251 КПК.
3. Цю постанову слідчий погоджує з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законності під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва.
4. Слідчий надає доручення щодо проведення НСРД (установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу), яке надсилає керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення НСРД (ст. 246 КПК України). Зміст та порядок надання доручень визначається пп. 3.3–3.4.3 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі – Інструкція).
5. Керівник оперативного підрозділу визначає виконавця, який оформляє результати проведення НСРД протоколом. Згідно п. 3.8 Інструкції, уповноважений оперативний підрозділ для виконання доручення слідчого, прокурора з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення НСРД залучає на підставі свого завдання відповідні ПОТЗ.
6. Прокурор звертається до слідчого судді (апеляційного суду) з клопотанням про надання дозволу на проведення вже фактично розпочатої НСРД.
Відповідно до наказу Служби безпеки України від 17.10.2012 № 470, внесені доповнення до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом від 12.08.2005 № 440, із зазначенням, що відомості про факт або методи проведення НСРД (п. 4.12.4), відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення НСРД, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці (п. 4.12.5), становлять державну таємницю. А відтак, процесуальним (клопотання, ухвала, протокол, доручення) та організаційним документам щодо проведення НСРД надається відповідний гриф таємності.

Процесуальний порядок зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК) та електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК)
Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Воно полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв’язку (знаки, сигнали, письмовий текст, зображення, звуки, повідомлення будь-якого виду).
Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на:
контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні з застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв’язок, модемний зв’язок тощо), які передаються телефонним каналом зв’язку, що контролюється;
зняття інформації з каналів зв’язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв’язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.
Під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України) можливо встановити:
факт передавання інформації у режимі реального часу з фіксацією змісту відомостей, що передаються, встановленням їх отримувача, кінцевого обладнання тощо;
дані про початок, кінець, тривалість і зміст з’єднання, що передаються в режимі реального часу;
зміст електронної пошти або SMS чи ММS повідомлень (як відкритих та прочитаних абонентом, так і невідкритих і непрочитаних);
зміст телефонних розмов підозрюваного або іншої особи.
Важливе значення для організації зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж має встановлення слідчим під час досудового розслідування ознак, які дозволяють унікально ідентифікувати:
абонента спостереження (споживача телекомунікаційних послуг), тобто його абонентський номер;
транспортну телекомунікаційну мережу, тобто конкретного оператора телекомунікацій, який має право на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційної мережі, якій належить номер абонента спостереження;
кінцеве обладнання – його ідентифікатор для розпізнання в телекомунікаційній мережі, який надав йому кінцевому обладнанню виробник (наприклад, код ІМЕІ мобільного телефону, UBS – модему) або адресу точки підключення кінцевого обладнання для публічних фіксованих дротових мереж телекомунікацій.
Підставами для проведення цієї НСРД є відомості, що особа, користуючись засобами телекомунікації, передає чи отримує інформацію, що має значення для досудового розслідування.
Під час вирішення питання щодо повноти даних, наведених у клопотанні слідчого (прокурора) про дозвіл на проведення НСРД, а також в ухвалі, слід враховувати специфіку конкретної НСРД та, беручи до уваги ту обставину, що у певних випадках неможливо зазначити всі відомості, передбачені загальними нормами (ч. 2 ст. 248 КПК).
Так, на момент звернення з клопотанням не завжди може бути відома конкретна інформація про особу (прізвище, ім’я, по-батькові), стосовно якої слідчий (прокурор) планує провести НСРД, в тому числі конкретні відомості про особу, яка користується кінцевим обладнанням телекомунікацій (зокрема, через велику кількість абонентів сервісу зв’язку з попередньою оплатою та наявність корпоративних груп абонентів тощо), а також інші дані. У такому разі слідчий (прокурор) у своєму клопотанні має обґрунтувати причини ненадання відповідних відомостей, а слідчий суддя – переконатися, що такі причини є об’єктивними, та послатися у своїй ухвалі на відповідне обґрунтування.
Викладене, зокрема, спричинено тим, що необхідність проведення НСРД може виникати до встановлення особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за наявності обмежених даних та/або відсутності конкретних відомостей про таку особу. Саме встановлення цієї особи та інших відомостей про злочин і вважається метою проведення НСРД (ч. 2 ст. 246 КПК).
В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в такому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.
Проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ та органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв’язку зобов’язані сприяти виконанню дій щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді.
Зняття інформації з електронних інформаційних систем – це пошук, виявлення й фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача, що здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для досудового розслідування.
Зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача (ст. 264 КПК) полягає в одержанні інформації, у тому числі із застосуванням технічного обладнання, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматичних системах, комп’ютерних мережах.
Зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем чи не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту, за умов, закріплених ч. 2 ст. 264 КПК, не може вважатись втручанням у приватне спілкування та відноситись до НСРД, оскільки не відповідає критеріям, передбаченим ст. 258 КПК щодо приватності спілкування та втручання в нього. Відомості в інформаційних системах, соціальних мережах (наприклад, ресурс “YouTube”, “Однокласники” тощо), доступ до яких не обмежуються власником, володільцем чи утримувачем, є публічно доступними і здобуття їх не носить ознак втручання у приватне спілкування, а тому отримання такої інформації не повинно відбуватись через процедури НСРД. Отримання таких даних можливе шляхом проведення слідчої (розшукової) дії – огляду предмету та складання протоколу з відповідними додатками.
В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування (ч. 3 ст. 264 КПК).
Негласні слідчі (розшукові) дії, зокрема передбачені ст. 263, 264 КПК, проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб і виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Розгляд усіх клопотань про дозвіл на проведення НСРД, передбачених главою 21 КПК та віднесених до компетенції слідчого судді, згідно зі ст. 247 КПК, здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування, незалежно від місця проведення НСРД. У разі здійснення такого розслідування слідчою групою клопотання про проведення НСРД також розглядається слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування.
Клопотання слідчого до слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД має відповідати вимогам, зазначеним у ст. 248 КПК. До клопотання додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого воно подається (ч. 2 ст. 248 КПК).
Розгляд та погодження прокурором клопотання слідчого про надання дозволу на проведення НСРД здійснюється невідкладно з моменту його надходження. Прокурором вивчаються матеріали кримінального провадження, які є підставою для прийняття такого рішення. Відмова прокурора в погодженні клопотання оформлюється постановою і не виключає повторного звернення слідчого після отримання додаткових доказів або усунення недоліків, вказаних прокурором у рішенні. У разі відмови прокурора в погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення НСРД слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання, за необхідності, ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє в його погодженні (ч. 3 ст. 40 КПК).
Як зазначається в інформаційному листі ВССУЦКС, однорідні питання, які необхідно з’ясувати в рамках одного кримінального провадження шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій одного або різних видів, пов’язаних між собою (при цьому необхідність з’ясування таких питань обґрунтовується однаковими обставинами), можуть ініціюватися слідчим (прокурором) у рамках одного клопотання та вирішуватися слідчим суддею однією ухвалою. Водночас слідчий суддя розглядає необхідність проведення таких дій щодо кожного виду НСРД чи мережі окремо та за відсутності підстав для постановлення ухвали про відмову може приймати рішення як про повне, так і часткове задоволення клопотання (наприклад, лише щодо частини таких видів мереж).
У клопотанні до слідчого судді про дозвіл на проведення такої НСРД зазначається строк її проведення. Строк визначається залежно від виду конкретної дії, необхідності отримання відомостей одноразово чи протягом певного часу, у межах, визначених ст. 246, 249 КПК. Строк проведення НСРД може бути продовжений у встановленому законом порядку (ст. 246, 249 КПК).
Під час розгляду клопотання щодо продовження строку проведення НСРД слідчому судді крім відомостей, вказаних у ст. 248 КПК, надаються додаткові відомості, одержані в ході досудового розслідування, які дають підстави для продовження слідчої (розшукової) дії.
Ухвала слідчого судді щодо відмови в наданні дозволу на проведення НСРД оскарженню не підлягає. Постановлення слідчим суддею такої ухвали не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу після усунення недоліків чи порушень, зазначених слідчим суддею в ухвалі (ст. 248 КПК).
Слідчий може проводити НСРД самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, зокрема, працівниками ПОТЗ, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам (ч. 6 ст. 246 КПК). Слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення НСРД (ст. 246 КПК).
Залежно від злочину, який розслідується, та статусу особи, щодо якої проводиться НСРД, інших чинників слідчий за погодженням з керівником органу досудового розслідування відповідного рівня, може доручати проведення НСРД керівнику іншого правоохоронного органу, у тому числі того, під юрисдикцією якого не знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, з обґрунтуванням такої необхідності.
У разі, якщо матеріали оперативно-розшукової діяльності були використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, доручення на проведення НСРД, як правило, надається оперативному підрозділу, який виявив злочин, але враховуються його повноваження.
До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД. Воно складається у двох примірниках на офіційному бланку органу досудового розслідування чи прокуратури відповідного рівня.
Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 КПК. Оперативний підрозділ не має права передоручати виконання доручення іншим оперативним підрозділам, натомість, згідно до п. 3.8 Інструкції, вправі, з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення НСРД, залучати на підставі свого завдання відповідні оперативні та оперативно-технічні підрозділи.
У дорученні також може визначатись порядок взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженим оперативним підрозділом, а також терміни складання протоколів про хід і результати проведеної НСРД або її проміжного етапу.
Прокурор має право заборонити проведення ще нерозпочатої НСРД, оформивши своє рішення вмотивованою постановою (ст. 110, 246, 249 КПК).
Прокурор зобов’язаний припинити подальше проведення НСРД, якщо в цьому відпала необхідність, та з інших підстав, викладених ним у постанові, що негайно надається керівнику органу, який проводить НСРД за дорученням слідчого, прокурора, або слідчому, який проводить зазначені дії безпосередньо (ст. 246, 249 КПК).
Керівник органу, якому доручено виконання НСРД, повинен негайно повідомити прокурора та слідчого про неможливість виконання доручення, його затримку з обґрунтуванням причини і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні доручення.
Контроль за дотриманням строків і повноти виконання доручення слідчого, прокурора здійснюється начальником уповноваженого оперативного підрозділу.
За результатами виконання доручення оперативний співробітник (працівник) складає рапорт із зазначенням результатів виконаного доручення, залучених при цьому сил і засобів, а також їх результатів.
Начальник уповноваженого оперативного підрозділу приймає рішення шляхом накладення резолюції на рапорті стосовно можливості направлення протоколу та додатків до нього прокурору чи вжиття заходів до належного виконання доручення.
Протокол про хід і результати проведеної НСРД (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках – уповноваженим співробітником оперативного підрозділу і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження.
Протокол про результати проведеної НСРД з додатками не пізніше 24 годин з моменту її припинення передається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.
Якщо в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується в даному кримінальному провадженні, слідчим або уповноваженим оперативним підрозділом невідкладно складається протокол, що не пізніше 24 годин з моменту виявлення ознак зазначеного кримінального правопорушення надається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.
До протоколу долучаються додатки, якими можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів, письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної дії, стенограма, аудіо-, відеозаписи, фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
Фіксація результатів НСРД повинна здійснюватись таким чином, щоб завжди була можливість експертним шляхом встановити достовірність цих результатів.
Співробітниками оперативних підрозділів – виконавцями НСРД – мають бути вжиті необхідні заходи щодо забезпечення збереження і цілісності одержаних матеріалів (захист від несанкціонованого втручання, деформації, розмагнічування, знебарвлення, стирання тощо) у період до передачі їх прокурору.
Прокурор або слідчий за його вказівкою досліджує отриману в ході проведення НСРД інформацію. У разі необхідності залучається спеціаліст (ст. 36, 266 КПК).
Спеціаліст, який бере участь у дослідженні матеріалів про результати проведення НСРД і, таким чином, отримує доступ до державної таємниці (ст. 27 Закону України “Про державну таємницю”), повинен мати допуск до державної таємниці відповідної форми.
Як спеціаліст може бути запрошений співробітник (працівник) органу, якому слідчим доручено проведення НСРД, що володіє спеціальними знаннями та навиками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації слідчому, прокурору в ході дослідження матеріалів про результати проведення НСРД.
При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий негайно складає протокол, у якому відтворює відповідну частину інформації (ст. 266 КПК).
У разі відсутності відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий також про це складає протокол.
Особа, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення НСРД, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження (ст. 253 КПК України).
У повідомленні зазначається вид НСРД, а також подальше використання отриманих матеріалів у кримінальному провадженні або їх знищення.
Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення НСРД. Відповідне повідомлення про факт і результати НСРД повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
У разі використання для доказування результатів НСРД можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомляються про проведення НСРД тільки щодо них у такий самий строк, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси (ст. 256 КПК).
У разі вилучення речей чи документів прокурор при направленні повідомлення повинен з’ясувати, чи бажає власник їх повернути. Водночас враховується необхідність забезпечення прав та законних інтересів особи, а також запобігання завданню шкоди кримінальному провадженню (коли речі чи документи є речовим доказом у кримінальному провадженні, у разі виявлення предметів, заборонених до обігу).
Особливості взаємодії працівників органів досудового розслідування з ПОТЗ під час проведення НСРД більш детально регламентується окремою інструкцією (з обмеженим доступом). Наразі необхідно зазначити, що працівники ПОТЗ самостійно не проводять НСРД, а відповідно до п. 3.8 Інструкції лише залучаються на підставі відповідного завдання слідчим, якщо він сам вирішив провести НСРД, або оперативним підрозділом, який виконує доручення слідчого на проведення НСРД, з метою забезпечення умов для їх проведення.

Процесуальний порядок накладення арешту на кореспонденцію (ст. 263 КПК)
Відповідно до положень ст. 263 КПК України, одним із різновидів втручання в приватне спілкування є накладення арешту на кореспонденцію під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.
Накладення арешту на кореспонденцію особи є негласною слідчою дією, яке здійснюється щодо особи, котра підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину та проводиться у виняткових випадках за рішенням слідчого судді відповідно до положень ст. 246, 248, 250 КПК України та Закону України “Про поштовий зв’язок”. Так, арешт на кореспонденцію може бути накладений на всі види поштових відправлень, визначених ст. 1 ЗУ “Про поштовий зв’язок”, який передбачає такі види:
– лист – поштове відправлення у вигляді поштового конверта з вкладенням письмового повідомлення або документа, розміри і масу якого встановлено відповідно до законодавства України;
– бандероль – поштове відправлення з друкованими виданнями, діловими папера ми, предметами культурно-побутового та іншого призначення, розміри, маса і порядок упакування якого встановлено відповідно до законодавства України;
– посилка – поштове відправлення з предметами культурно-побутового та іншого призначення, не забороненими законодавством до пересилання;
– переказ грошових коштів (поштовий переказ) – послуга поштового зв’язку щодо виконання доручення користувача на пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей;
– дрібний пакет – міжнародне рекомендоване поштове відправлення із зразками товарів, дрібними предметами подарункового та іншого характеру, розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України;
– сектограми – письмові повідомлення, написані секографічним способом, друковані видання для сліпих, кліше із знаками сектографії, що подаються у відкритому вигляді, а також звукові записи та спеціальний папір, призначені виключно для сліпих, за умови, що вони відправляються офіційно визнаними установами для сліпих або на їх адресу;
– поштова картка – поштове відправлення у вигляді стандартного бланка, що містить відкрите письмове повідомлення;
– поштовий контейнер – спеціалізований контейнер, призначений для перевезень та тимчасового зберігання пошти;
– телеграма – документальне повідомлення, лист або інформація, які передаються способами телеграфного зв’язку;
– радіограма – повідомлення, що передається радіотелеграфом розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України.
Підставами для проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії є отримані під час кримінального провадження відомості, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі й документи, що є джерелами відомостей, які мають істотне значення для досудового розслідування.
Згідно з положеннями ст. 261 КПК України, у разі виникнення обґрунтованих підстав з боку органів досудового розслідування слідчий суддя у виняткових випадках може винести ухвалу про накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома.
З іншого боку, це означає, що особа, яка є учасником кримінального провадження, може зазнавати певної шкоди з боку правоохоронних органів у частині втручання у приватне спілкування, яке виражається в огляді її листів, бандеролі, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, інших матеріальних носіїв передання інформації між особами. Проте, якщо ця особа є підозрюваною чи обвинуваченою у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину та правоохоронні органи повністю впевнені в своїх діях, то, звичайно, ці дії є повністю законними.
Перед направленням клопотання до слідчого судді, слідчий зобов’язаний узгодити його з прокурором (відповідно до ч 3 ст. 246 КПК).
В узгодженому з прокурором клопотанні до слідчого судді про дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію поряд із зазначенням відомостей, що вказуються в ч. 2 ст. 248 КПК слідчий повинен звернутися до слідчого судді не тільки щодо надання дозволу на накладення арешту на кореспонденцію конкретної особи у певній установі зв’язку протягом необхідного для успішного проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії строку, а й щодо зобов’язання керівника цієї установи здійснювати контроль і затримувати кореспонденцію особи і протягом доби повідомляти про це слідчого, та надання слідчим суддею дозволу слідчому в разі затримання кореспонденції, що містить відомості, які мають значення для досудового розслідування, провести її огляд та виїмку, а за необхідності зняти з неї копії та отримати зразки з відповідних відправлень.
У клопотання зазначаються:
найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;
відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;
вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;
обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;
обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.
До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання.
Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що вчинений злочин відповідної тяжкості, отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.
Надання слідчим суддею дозволу на накладення арешту на кореспонденцію дає слідчому право провести інші негласні слідчі (розшукові) дії – огляд і виїмку цієї кореспонденції. (ст. 262 КПК).
За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий складає протокол затримання кореспонденції в установі зв’язку за участі представника цієї установи відповідно до вимог ст.ст. 104-107, 252, ч.1 та 4 ст. 262 КПК з обов’язковим описанням всієї затриманої кореспонденції та способу забезпечення її збереження.
При закінченні строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим, і затримана в установі зв’язку кореспонденція, яка не була вилучена слідчим, підлягає негайному відправленню адресату.


Порядок проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді
У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора.
Норми статті 250 КПК встановлюють винятки із порядку організації негласних слідчих (розшукових) дій, які за загальним правилом проводяться з дозволу слідчого судді. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 246 КПК за рішенням слідчого судді під час досудового розслідування злочинів проводяться такі слідчі (розшукові) дії: аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261); огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262); зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263); зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264); обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267); установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268); спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269); аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270); негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274).
Виняток із наведеного переліку становить ч. 2 ст. 264 КПК, яка вказує, що не потребує дозволу слідчого судді зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. За рішенням слідчого судді відповідно до ч. 8 ст. 271 КПК відбуває