bigmir)net TOP 100

Суб’єкти ОРД. 1) До суб’єктів ОРД передусім належать оперативно–розшукові підрозділи, їх керівники та посадові особи. Саме вони наділені необхідними повноваженнями на проведення ОРЗ. А до учасників ОРД слід віднести посадових осіб неоперативних підрозділів органів Національної поліції правоохоронних органів, а також посадових осіб інших державних і недержавних органів, чиї повноваження і професійні навички можуть бути корисними при проведенні окремих ОРЗ. До даної категорії учасників належать також фахівці, які мають наукові, технічні та інші спеціальні знання. 2) Суб’єктами ОРД є оперативно–розшукові органи, їх посадові особи, а також фізичні та юридичні особи, наділені державно–владними повноваженнями на прийняття відповідних юридично значимих рішень в ОРД чи проведення ОРЗ або участі в них. 3) Суб’єктами ОРД є оперативні підрозділи уповноважених державних органів, посадові особи зазначених підрозділів органів Національної поліції, а також начальники органів.

 Поняття, види, характеристика оперативних підрозділів органів Національної поліції та їх компетенція.
Підрозділами, які здійснюють оперативно–розшукову діяльність в ОНП є: підрозділи кримінальної поліції. Кримінальна поліція Національної поліції України складається з наступних підрозділів органів Національної поліції (за станом на. станом на 26.01.2016):
 Департамент карного розшуку.
 Департамент кримінальної розвідки.
 Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми.
 Департамент оперативної служби.
 Департамент оперативно-технічних заходів.
 Управління виявлення небезпечних матеріалів та екологічних злочинів.

та міжрегіональні територіальні органи:
 Департамент протидії наркозлочинності (у складі кримінальної поліції).
 Департамент внутрішньої безпеки (у складі кримінальної поліції).
 Департамент кіберполіції (у складі кримінальної поліції).
 Департамент захисту економіки (у складі кримінальної поліції).
Структура апарату Національної поліції України (за станом на 22.06.2016) https://www.npu.gov.ua/uk/publish/article/1795723
 1. Керівництво.
 2. Департамент забезпечення діяльності Голови.
 3. Департамент карного розшуку (у складі кримінальної поліції).
 4. Департамент кримінальної розвідки (у складі кримінальної поліції).
 5. Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми(у складі кримінальної поліції).
 6. Департамент оперативної служби(у складі кримінальної поліції).
 7. Департамент оперативно-технічних заходів(у складі кримінальної поліції).
 8. Департамент виявлення небезпечних матеріалів та екологічних злочинів(у складі кримінальної поліції).
 9. Департамент превентивної діяльності.
 10. Департамент поліції особливого призначення.
 11. Департамент організації діяльності «Корпусу оперативно-раптової дії» (у складі поліції особливого призначення).
 12. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу (на правах департаменту).
 13. Головне слідче управління.
 14. Департамент організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування.
 15. Департамент інформаційної підтримки та координації поліції «102».
 16. Правовий департамент.
 17. Департамент кадрового забезпечення.
 18. Департамент комунікації.
 19. Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку.
 20. Департамент внутрішнього аудиту.
 21. Департамент управління майном.
 22. Департамент зв’язку та телекомунікацій.
 23. Департамент документального забезпечення.
 24. Управління режиму та технічного захисту інформації.
 25. Управління міжнародного співробітництва.
 26. Управління забезпечення прав людини.
 27. Департамент вибухотехнічної служби.
 28. Відділ спеціальної поліції.
 29. Відділ організації кінологічної діяльності.
 30. Відділ спеціального зв’язку. 3
 1. Відділ проведення люстрації.
 32. Сектор з питань пенсійного забезпечення.
Відповідно Закону України «Про національну поліцію» до основних повноважень поліції (ст. 23. Розділу IV Повноваження поліції) належать:
1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;
11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
12) здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;
13) видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;
14) вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;
15) вживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом;
16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;
17) у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі;
18) вживає заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї;
19) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;
20) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності;
21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів Національної поліції;
22) здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;
23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення;
24) сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
25) виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України.
26) здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
До додаткових повноважень поліції (ст. 23. Розділу IV Повноваження поліції) належать:
1. Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.
Право на здійснення оперативно–розшукової діяльності мають: від Міністра внутрішніх справ України до помічників оперуповноважених Органів Національної поліції.
Особи, які уповноважені на здійснення оперативно–розшукової діяльності, складають заліки зі знання вимог Закону України «Про оперативно– розшукову діяльність», КПК України, цієї Інструкції, інших нормативно– правових актів з питань здійснення такої діяльності, проведення негласних слідчих (розшукових) дій, забезпечення режиму секретності та за їх результатами отримують відповідний допуск, який оформляється висновком про допуск до оперативно–розшукової діяльності
У ході проведення оперативно–розшукової діяльності для виконання окремих завдань можуть залучатися працівники інших підрозділів органів Національної поліції органів Національної поліції України., спеціалісти, представники державних, громадських організацій і окремі особи (за їх згодою).
Підставами для проведення оперативно–розшукової діяльності оперативними підрозділами органів Національної поліції є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно–розшукових заходів і засобів, про:
– злочини, що готуються;
– осіб, які готують учинення злочину;
– осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
– осіб, безвісно зниклих;
– реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів (за положеннями ст. 30 КПК України), а також осіб, які негласно співробітничають або співробітничали з оперативними підрозділами органів Національної поліції України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності.
Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, у тому числі з якими встановлено негласне співробітництво, посадових осіб, громадських організацій, публікаціях засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних органів, узагальнених матеріалах центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, отриманих в установленому законом порядку, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій.
Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі негласних, надані слідчим чи прокурором у межах кримінального провадження та їх компетенції, вказівки прокурора, ухвали та рішення слідчого судді, надані в установленому порядку, є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.
Забороняється здійснювати процесуальні дії в кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями про проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді чи прокурора.
Підрозділи, що здійснюють оперативно–розшукову діяльність, зобов’язані:
• у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно–розшукової діяльності, уживати необхідних оперативно–розшукових заходів для попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють їх учиненню, а також профілактики правопорушень;
• виконувати письмові доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі негласних, вказівки та доручення прокурора, рішення та ухвали слідчого судді, суду в межах кримінального провадження та компетенції; запити повноважних державних органів, установ і організацій, надані в установленому порядку;
• виконувати запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод, що ратифіковані Верховною Радою України, у тому числі проводити спільні оперативно–розшукові заходи з відповідними правоохоронними та спеціальними службами іноземних держав;
• інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов’язані зі службовою діяльністю посадових осіб;
• здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, у тому числі відповідними органами іноземних держав, з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів;
• із залученням інших підрозділів органів Національної поліції забезпечити безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно–розшуковій діяльності, беруть участь у кримінальному судочинстві, членів сімей та близьких родичів цих осіб;
• здійснювати перевірку у зв’язку з прийняттям рішень про встановлення та підтримання з особою негласного співробітництва.
Проведення оперативно–розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених державних органів, підрозділами інших міністерств, відомств, підприємствами, організаціями, установами усіх форм власності, громадськими організаціями та приватними особами забороняється. Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно–розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів органів Національної поліції зазначених державних органів.
Оперативний підрозділ розглядається як організаційно–штатна одиниця правоохоронного органу чи спецслужби України. У залежності від специфіки вирішення конкретних завдань ОРД нормативно визначаються та функціонують оперативно–розшукові, оперативно–пошукові, оперативно–технічні, контррозвідувальні, розвідувальні, інформаційно–аналітичні ОП та структурно утворені їх відділення, групи, сектори, відділи, служби, управління, головні управління, департаменти. У залежності від повноти здійснення ОРЗ розрізняють два їх види: 1) ОП, що здійснюють ОРД, як правило, в повному обсязі; 2) ОП, що проводять лише окремі ОРЗ (оперативно–технічні, оперативно–пошукові). Обов’язки ОП, що здійснюють ОРД визначені Законом України «Про ОРД» та іншими законодавчими актами України.
У разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно–розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
У випадку, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно–розшукових заходів, які тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно–розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно–розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.
Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової поліції Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов'язковими до виконання оперативним підрозділом.
Сприяння органам, які здійснюють ОРД, у теорії ОРД може виступати у двох формах: сприяння на безконтрактній основі, тобто разове, періодичне або систематичне надання допомоги у виконанні завдань ОРД, не підкріплене письмовими зобов’язаннями, і співпраця, тобто партнерські відносини, засновані на виконанні сторонами певних контрактних зобов’язань. Поняття «сприяння» має такі ознаки: по–перше, це специфічний вид діяльності окремих осіб; по–друге, цей вид діяльності полягає в наданні зазначеним підрозділам допомоги; по–третє, цей вид діяльності ініціюється та організується переважно оперативними підрозділами; по–четверте, допомога оперативним підрозділам полягає у виконанні завдань ОРД. Отже, сприяння здійсненню ОРД не можна ототожнювати з агентурною роботою, оскільки воно здійснюється на окремих її етапах, зокрема при залученні осіб до конфіденційного співробітництва, використання їх можливостей у протидії злочинності, припиненні співробітництва з ініціативи будь–якої із сторін (або особи, або оперативного підрозділу). Сприяння здійсненню ОРД має такі ознаки: сприяння здійсненню ОРД реалізується за допомогою використання конституційних прав; воно є соціально значущим і необхідним; має винятковий характер; має нормативно–правовий характер; має перед собою певні цілі; носить морально–етичний характер; ґрунтується на загальних і спеціальних принципах; здійснюється на індивідуальній основі; ґрунтується виключно на добровільному волевиявленні; може бути короткостроковим і довготривалим; за характером відносин може бути безпосереднім і опосередкованим; за критерієм відкритості поділяється на гласне та конфіденційне; характеризується встановленням оперативно–розшукових правовідносин; проявляється у двох формах: сприяння на безконтрактній основі та співробітництво. Крім того, суб’єктами сприяння виступають, з одного боку, органи, уповноважені на здійснення ОРД та їх працівники, а з іншого – окремі особи. Водночас особи, які сприяють оперативним підрозділам, перебувають під охороною держави. Конфіденційне співробітництво – діяльність оперативних підрозділів органів Національної поліції, яка обумовлена взаємними зобов’язаннями з особами, які надали згоду у сприянні в протидії злочинності, виявленні, припиненні і розкритті злочинів. Конфіденційне співробітництво має на меті: захист законних прав та свобод громадян від злочинних посягань; своєчасне попередження, виявлення та припинення злочинів; розшук осіб, які переховуються від слідства й су¬ду або ухиляються від кримінального покарання; розшуку осіб, які пропали безвісті; установлення осіб невпізнаних трупів; сприяння кримінальному судочинству, забезпеченню відшкодування збитків; надання інших послуг в організації і проведенні оперативно–розшукової діяльності. Конфіденційне співробітництво ґрунтується на принципах законності, конспірації, взаємної поваги та довіри. Гласне сприяння надається особою у процесі підготовки чи проведення окремих ОРЗ, виконання інших оперативно–тактичних завдань, протягом яких ця особа не вимагає збереження в таємниці її участі у правоохоронній діяльності і надалі, за необхідності, може дати свідчення у кримінальних справах. У ролі особи, що гласно сприяє оперативним підрозділам, може виступати особа, яка відкрито бере участь у проведенні окремих ОРЗ, вузький спеціаліст, який проводить дослідження з ініціативи правоохоронних органів тощо.
Конфіденційне сприяння теоретично припускає можливості її використання надалі як свідка в кримінальному судочинстві. Певні зміни кримінально–процесуального законодавства та дотримання спеціально розроблених процедур уможливлюють участь конфідента в кримінальному процесі, а за видами конфіденційні відносини поділяються на анонімне сприяння, оперативний контакт, сприяння інформаторів і співробітництво агентури. Особи, які надають конфіденційне сприяння, зазвичай, виступають під псевдонімом. Анонімне сприяння здійснюється шляхом надання органів Національної поліції інформації, якщо джерело не бажає розкривати своє ім’я та надалі брати участь у кримінальному процесі. Особливість таких відносин (за критерієм прояву ініціативи) полягає, як правило, у їхній односторонності. Анонімне джерело повідомляє правоохоронні органи про осіб і факти, що становлять оперативний інтерес, без подання відомостей про свою особу. Цим досягається найвищий рівень законспірованості джерела інформації.
Оперативний контакт може бути разовим чи систематичним і здійснюється між органом внутрішніх справ та особою, яка, надаючи конфіденційне сприяння, розкриває свою особу лише перед контактуючим з нею співробітником і не бажає надалі брати участь у кримінальному процесі. Рівень законспірованості цього джерела інформації дуже високий. Відомості про нього має тільки працівник оперативного підрозділу, який підтримує контакт з конфідентом.
Населення як суб’єкт взаємодії з оперативним підрозділом ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ.
Під «населенням» як суб’єктом взаємодії з працівниками ОП ОНП слід розуміти всіх громадян, які своїми діями чи бездіяльністю впливають (або можуть вплинути) на хід та результати діяльності конкретного суб’єкта ОРД. Тобто, це можуть бути як повнолітні дієздатні, так і неповнолітні особи, іноземці та особи без громадянства тощо. Населення – це середовище функціонування працівників оперативних підрозділів органів Національної поліції, один з елементів оперативної обстановки. Під взаємодією працівників ОП ОНП з населенням слід розуміти такий стан зв’язків між ними, який характеризується суттєвим для результатів функціонування ОП ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ впливом цих суб’єктів один на одного. Питання сутності взаємодії потрібно розглядати перш за все з позицій філософської категорії всезагальності зв’язку явищ світу, тобто найбільш загальної закономірності існування світу, яка є результатом і виявом універсальності взаємодії всіх предметів та явищ і виражає внутрішню структурну єдність усіх елементів та властивостей в кожній цілісній системі, а також нескінченної різноманітності її виявів. При стійкій формі взаємозв’язку між ОП ОНП та населенням зміни однієї із взаємодіючих сторін неодмінно приводять до відповідних змін іншої. Обмін людьми знаходить своє вираження, з одного боку, в комплектуванні оперативних підрозділів органів Національної поліції, з другого – в звичайному вибутті працівників ОП ОНП з їх штатів, тобто з плином часу окремі працівники ОП змінюють свій статус (виходять на пенсію, звільняються з ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ, переходять до інших служб тощо) та в майбутньому вони постають уже як представники середовища функціонування ОВС. Особливе місце належить і такому явищу, як виключення громадян з числа конфідентів. По – друге, взаємодія (обмін) енергією або поведінська взаємодія оперативних працівників ОНП з населенням.
Особа, яка вивчається в ОРД – це фігурант, об’єкт оперативної зацікавленості. Особа, яка вивчається – кожний, чиє діяння пов’язано із вчиненням злочину (фактично або з достатнім ступенем вірогідності), а рівно громадянин, який підлягає перевірці за підставами некримінально–правового характеру, передбаченими Законом ««Про ОРД». З урахуванням існування ОРД за двома її основними видами (кримінально–процесуальний процес та оперативно–розшукова, перевірочна робота) розрізняють дві категорії осіб: 1) чия діяльність пов’язана (вірогідно пов’язана) із скоєнням злочину та 2) чия діяльність не пов’язана із скоєнням злочину (оперативний інтерес викликаний необхідністю реалізації режимно–адміністративних заходів). У залежності від стадій оперативно–розшукового процесу класифікують: перевіряєму особу, розроблювану особу, яка знаходиться під оперативним контролем (спостереженням) і розшукувану особу. У будь–якому випадку ним є особа, стосовно якої проводяться оперативно–розшукові заходи в рамках справи оперативного обліку(перевірки, розробки, розшукувана особа). Залежно від того, безпосередньо вивчається особа чи інтерес до нього викликаний як до джерела інформації щодо безпосереднього об’єкта, розрізняють: особа, яка є безпосереднім об’єктом оперативного інтересу – перевіряєму особу, розроблювану особу та особу, яка знаходиться під оперативним контролем (спостереженням) і розшукувану особу; зв'язок перевіюваної особи (родич, колега по роботі, відпочинку, знайомий тощо). Дана особа є учасником ОРД. Як і кожному суб’єкту правовідносин, законодавець передбачив фігуранту певні права та закріпив обов’язки (О. Шумілов).У процесі оперативної розробки спостерігається більш суттєве, у порівнянні з іншими формами (стадіями оперативно–розшукового процесу) ОРД, вторгнення у сферу конституційних прав, свобод і гарантій людини і громадянина. Тільки в рамках ведення ОРС допускається тимчасове обмеження конституційних прав учасників (об’єктів ОРД), чия поведінка вивчається. Здійснюване переважно негласне вивчення оперативним підрозділом поведінки особи перебуває під безпосереднім контролем керівників оперативних підрозділів органів Національної поліції, наглядом прокурора. Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення ОРД, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.
Агентурно–оперативна діяльність є складовою частиною оперативно–розшукової діяльності оперативних підрозділів органів Національної поліції органів Національної поліції України, основана на негласному співробітництві з громадянами або використанні негласного статусу оперативного працівника та здійснюється з метою попередження, виявлення, припинення правопорушень, пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, в інтересах кримінального провадження та для отримання інформації з метою забезпечення безпеки громадян, суспільства і держави.
Правову основу агентурно–оперативної діяльності становлять Конституція України, закони України «Про міліцію», «Про оперативно–розшукову діяльність», «Про організаційно–правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про державну таємницю», «Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», «Про прокуратуру», «Про інформацію», Кримінальний кодекс України (далі – КК України) та Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України), інші нормативно–правові акти України.
Агентурно–оперативна діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини, режиму секретності, добровільності, конспірації та взаємодії з органами і підрозділами інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють оперативно–розшукову діяльність.
Для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності оперативним підрозділам органів Національної поліції надано право мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників, використовувати конфіденційне співробітництво, а також право отримувати від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави.
Забороняється установлення негласного співробітництва з військовослужбовцями та службовцями кадрового складу розвідувальних органів України, а також залучати до виконання завдань оперативно – розшукової діяльності осіб, діяльність яких пов’язана зі збереженням професійної таємниці, а саме: адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
Завдання агентурно–оперативної діяльності:
 здобуття інформації про злочини, що готуються або вчинені, та інші правопорушення;
 проникнення в організовані групи та злочинні організації або оперативне розроблення окремих осіб для встановлення їх злочинної діяльності, а також фактів учинення злочинів їх зв’язками;
 виявлення осіб, схильних до вчинення злочинів, вивчення їх способу життя, виявлення злочинних намірів і дій з метою попередження, припинення і розкриття злочинів;
 вивчення фінансово–господарської діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виявлення порушень, зловживань і протиправних дій у сфері економіки;
 виявлення латентних злочинів і осіб, які їх учинили;
 одержання та фіксація фактичних даних, що можуть бути використані як докази в кримінальних справах;
 розшук злочинців і встановлення безвісно зниклих осіб; установлення місць зберігання зброї, наркотиків і викраденого майна, забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочинами;
 оперативне перекриття місць концентрації злочинного елементу та криміногенних об’єктів (вокзалів, притонів, ринків, розважальних закладів тощо), збуту викраденого майна (речові, продуктові, стихійні ринки, території, прилеглі до вокзалів, ломбарди, різноманітні скупки тощо), осіб, які перебувають на обліках в ОНП, узяті в оперативну розробку, розшукуються за вчинення злочинів, об’єктів виготовлення, зберігання і реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин, сильнодіючих лікарських засобів та прекурсорів, об’єктів у галузях і сферах економіки тощо;
 здобуття інформації про неформальні молодіжні об’єднання, релігійні та екстремістські організації, етнічні діаспори та етнічні злочинні групи; виявлення причин і умов, що сприяють учиненню злочинів; вирішення інших завдань оперативно–розшукової діяльності.
Види оперативного проникнення в злочинну групу, організовану групу або злочинну організацію:\
одиночне проникнення – спосіб оперативного впровадження одного офіцера-нелегала, пов’язаний із самостійним установленням ним контактів з фігурантами розробки або через третіх осіб;групове проникнення – спосіб, який застосовується при здійсненні більш складних та тривалих у часі спеціальних операцій оперативних підрозділів органів Національної поліції, коли впроваджується група офіцерів–нелегалів при проведенні багатоетапних таких операцій, що характеризується більш ретельним зашифруванням оперативних працівників і забезпеченням надійної конспірації;
безпосереднє проникнення — спосіб, виконання якого забезпечується власними зусиллями офіцера–нелегала без допомоги інших осіб;
комбіноване проникнення – спосіб, за якого контакт з фігурантами розробки встановлюється за допомогою третіх осіб (раніше впроваджені офіцери–нелегали, інші категорії негласних працівників, громадяни, які заслуговують довіри.
Конфіденційне співробітництво – законодавчо визначена діяльність прокурорів, слідчих, працівників оперативних підрозділів органів Національної поліції з іншими особами, які в межах кримінального провадження надають допомогу на умовах конфіденційності або залучені до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Конфіденційне співробітництво може використовуватися як за ініціативою правоохоронного органу, так і за ініціативою осіб, які на умовах конфіденційності вирішили надати допомогу правоохоронним органам за фактом кримінального проступку, злочину.