bigmir)net TOP 100




Методичні рекомендації
з розслідування злочинів проти життя






ЗМІСТ


Практика кримінального судочинства


Короткі типові програми розкриття вбивств.........................................................4-7
Пам’ятка щодо комплексу необхідних
дій слідчого на місці події при дослідженні
трупа у справах про умисні вбивства...................................................................8-17
Пам’ятка щодо переліку даних,
які підлягають фіксації в протоколі огляду
місця події і трупа................................................................................................18-19
Методичні рекомендації
щодо особливостей розслідування кримінальних справ
про безвісне зникнення громадян.......................................................................20-32
Методичні рекомендації
щодо особливостей проведення
відтворення обстановки й обставин події...............................................................33
Пам’ятка по проведенню відтворення
обстановки й обставин події із застосуванням
відеозапису............................................................................................................34-44

Окремі питання призначення та проведення експертиз

Особливості призначення експертиз..................................................................45-48
Методичні рекомендації
щодо організації роботи слідчих з розкриття
і розслідування нерозкритих вбивств минулих років.......................................49-54
Пам’ятка щодо особливостей підготовки об’єктів
при призначенні експертиз волокнистих матеріалів
та виробів з них, виявлення, вилучення
та упаковка мікрослідів.......................................................................................55-60
Експертні можливості судово-цитологічних методів
дослідження при проведенні експертизи речових
доказів та особливості їх призначення...............................................................61-96

Короткі типові програми розкриття вбивств
Основними завданнями розслідування кримінальної справи за фактом вбивства, як і будь-якої іншої кримінальної справи, є:
1. Швидке і повне розкриття злочину.
2. Притягнення винного до відповідальності при наявності до того правових підстав чи основ реабілітації невинного.
3. Забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
4. Виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину і вжиття заходів для усунення цих причин.
5. Забезпечення ефективності функціонування інших елементів системи юстиції – суду і виправно-трудових установ.
Складності організації досудового слідства вимагають розробки типових програм і вирішення всіх зазначених завдань розслідування, а також програми вивчення особистості винного, без чого не можливо правильно визначити міру покарання.
Розкрити вбивство – значить шляхом процесуального доведення з'ясувати:
- чи було вбивство?
- хто вбитий?
- хто скоїв вбивство?
- чи є вина в діях обвинувачуваного, її форма?
- які мотиви та мета вбивства?
Більш докладний перелік типових завдань пропонується стосовно окремих видів злочинів.
Коротка програма розкриття вбивства при виявленні трупа
1. Хто загиблий (особистість, характеристика)?
2. Яка причина смерті?
3. Що сталося: самогубство, нещасний випадок, вбивство чи інший злочин?
4. Де вчинено злочин?
5. Коли вчинено злочин?
6. Які знаряддя, засоби використовував злочинець?
7. Яким способом вчинено злочин?
8. У якому положенні знаходився загиблий і підозрюваний у момент нападу?
9. Як поводилися злочинець і загиблий на місці події до вбивства?
10. Що зникло (з’явилося) на місці події після злочину, які речі злочинець не взяв?
11. Чи не намагався підозрюваний сховати злочин чи сліди злочину? Як?
12. Скільки осіб брало участь у злочині?
13. Як довго (за часом) підозрюваний (винні) знаходилися на місці події?
14. Коли підозрюваний (винні) зникли з місця події?
15. Яким шляхом (шляхами) підозрюваний (винні) віддалялися з місця події?
16. Умисно чи з необережності скоєно злочин?
17. Які мотиви, ціль дій винного?
18. Хто знаходився в районі скоєння злочину?
19. Хто вчинив злочин?
Коротка програма розкриття вбивства, поєднаного з розчленовуванням трупа
1. Чи є виявлене частинами тіла людини?
2. Чи не було відсічення прижиттєвим, і чи не відсічені частини під час хірургічної операції?
3. Належать виявлені частини тіла одному трупу чи декільком трупам? Які частини трупа відсутні?
4. Яка причина смерті?
5. Що сталося: вбивство, нещасний випадок чи інше?
6. Хто загиблий?
7. Які події в житті загиблого відбулися напередодні смерті?
8. Яким знаряддям, способом скоєно вбивство?
9. Яким знаряддям, способом розчленований труп? Чи не вживалися заходи до знищення трупа; якщо так, то як намагалися це зробити підозрювані?
10. Чи вчинено розчленовування на місці виявлення частин тіла чи в іншому місці?
11. Коли наступила смерть, коли вчинено розчленовування?
12. Коли з’явилися частини тіла на місці їх виявлення?
13. Як довго знаходився труп (його частини) на місці вбивства?
14. Яким чином доставлені частини тіла на місце їх виявлення?
15. Звідки, яким шляхом доставлені частини тіла?
16. Де скоєно вбивство?
17. Який мотив вбивства?
18. Який мотив розчленовування трупа; чи не було розчленовування приховуванням необережного вбивства, нещасного випадку?
19. Скільки чоловік брало участь у вбивстві, розчленуванні, евакуації трупа з місця вбивства?
20. Хто знаходився в районі вбивства, виявлення частин тіла і на шляху його транспортування?
21. Хто скоїв вбивство? Чи не вказують на особистість винного знаряддя, спосіб розчленування трупа, особистість загиблого й інші обставини злочину?
При необхідності також з’ясувати, у якому положенні знаходилися загиблий і підозрюваний у момент нападу; що зникло (з’явилося) на місці події; як довго знаходився там підозрюваний та інші питання викладені вище у типовій програмі розкриття вбивства при виявленні трупа.

Коротка програма розкриття вбивства, поєднаного з приховуванням трупа, зникненням людини
1. Як стало відомо про зникнення особи?
2. Як характеризується зниклий?
3. Де, коли, при яких обставинах зник потерпілий?
4. Коли, де бачили зниклого востаннє? Які події передували зникненню?
5. Які документи, речі зниклого залишилися, пропали?
6. Яка була обстановка в передбачуваному районі зникнення? Чи не було подій, явищ, можливо пов’язаних зі зникненням?
7. Які причини зникнення? Що відбулося: вбивство, самогубство, нещасний випадок чи інше?
8. Де могло бути скоєно вбивство?
9. Коли могло бути скоєно вбивство?
10. Яким знаряддям, способом скоєно вбивство?
11. Які мотиви вбивства?
12. Хто міг скоїти вбивство? Чи не випливає з матеріалів справи, хто вчинив злочин?
12.1. Від кого надійшла заява про зникнення (від близьких потерпілого чи сторонніх осіб)?
12.2. Як, коли виявили зникнення?
12.3. Коли, ким подана заява; які підстави (дані) дозволили звернутися в правоохоронні органи з заявою про зникнення особи; чи не занадто рано, чи не дуже пізно стали турбуватися заявники?
12.4. Чи проводили заявники й інші особи, близькі до оточення потерпілого, розшук зниклого; де, коли і як, шукали?
12.5. Чи не було після зникнення чогось не логічного в діях і висловлюваннях заявників та осіб, близьких до потерпілого?
13. Де винні могли сховати, знищити труп: на місці вбивства чи в іншому місці?
14. Якщо не виключається, що труп схований (знищений) на передбачуваному місці вбивства, то яким способом і де конкретно підозрювані могли це вчинити?
15. Якщо не виключається, що труп схований (знищений) в іншому місці, то як і коли підозрювані могли евакуювати тіло з місця вбивства, чи не розчленовували труп, який транспорт використовували, куди доставили, як поступили з тілом потім (закопали, спалили, кинули у водойму чи інше)? Чи не переховали тіло пізніше, коли?
16. Де труп? (Організуйте пошук тіла).
17. Хто загиблий, труп якого виявлений? Чи зниклий це?
18. Скільки чоловік брало участь у вбивстві?
19. Хто вчинив вбивство, сховав (знищив) труп?
Відомо, що головним фактом, що підтверджує подію вбивства, є виявлення трупа зниклого. Ця обставина відкриває слідчому ряд інших можливостей, зокрема, дозволяє для організації розслідування використовувати типові програми розкриття вбивств, пов'язаних з виявленням трупа і його частин. У тих же випадках, коли тіло загиблого знайти не вдалося, слід вирішити, чи можна зробити достовірний висновок про подію вбивства в умовах невиявлення трупа.

Пам’ятка
щодо комплексу необхідних дій слідчого
на місці події при дослідженні трупа у справах
про умисні вбивства

1. Отримавши повідомлення про скоєне вбивство, слідчий зобов’язаний повідомити про це прокурора, дати розпорядження оперативному черговому чергової частини ОВС про охорону місця події та збір учасників огляду місця події.
2. На місце виявлення трупа, як правило, виїжджає слідчо-оперативна група (СОГ) у складі слідчого, спеціаліста, оперуповноваженого карного розшуку, дільничного інспектора і понятих. У проведенні огляду місця події (трупа) можуть брати участь прокурор і начальник територіального підрозділу міліції, однак керує СОГ слідчий. Формування СОГ і організація проведення огляду залежать від ситуацій, за яких було виявлено труп. При виїзді на місце події слідчому необхідно мати при собі криміналістичний комплект слідчого, фотокомплект, набір бланків протоколів слідчих дій, засоби для упакування об'єктів, що можуть бути виявлені при огляді.
3. Проведення огляду вимагає активних, обдуманих дій слідчого та інших учасників, направлених на одержання максимуму інформації про час, спосіб, динаміку розслідуваної події, мотиви злочину, кількість осіб, які брали участь у ньому, і даних про них, а також виявлення слідів і речових доказів, що сприяють установленню, розшуку і викриттю злочинців. З цією метою в ході огляду використовуються відповідні техніко-криміналістичні прийоми і засоби.
4. Якщо у відділі внутрішніх справ на території обслуговування якого вчинено злочин, є кінологічна служба, то до початку огляду необхідно використати можливість застосування службово-пошукового собаки для встановлення шляхів прибуття і відходу злочинця, його переслідування і затримання.
5. З метою максимально точного визначення часу настання смерті потерпілого огляд трупа проводиться тільки за участю судового медика, який зобов’язаний виконати весь комплекс відповідних дій (мінімум дворазовий вимір температури трупа і повітря, перевірка зіничної реакції, електричного збудження і механічного розтягу м’язів та інші відповідно до інструкцій і правил, регламентованих наказом МОЗ від 17.01.1995 №6. Для відповідних розрахунків може бути використаний прилад – визначник давності настання смерті.
6. Одяг на трупі оглядається з описом у протоколі його стану, вмісту кишень. Виявлені на одязі нашарування, мікрочастинки, волосся і таке інше вилучаються за допомогою пінцета. Не рекомендується застосовувати для їх вилучення клейку стрічку.
7. В обов’язковому порядку оглядаються китиці рук трупа з метою виявлення волосся, фрагментів тканини одягу, волокон і інших об’єктів. Для виявлення мікрослідів поверхні долонь обробляються дактилоскопічною
плівкою.
8. Вилучаються предмети, на яких могли залишитися сліди
пальців рук злочинця: мотузки, шарфи недопалки, сірники тощо, а також його потожирові виділення.
9. З метою наступної одорологічної ідентифікації проводиться забір проб повітря з місця, де знаходився злочинець, вилучаються предмети, що могли належати йому чи знаходилися в його руках. Вони поміщаються в стерильні банки зі щільними кришками і зберігаються в холодильнику.
10. Вилучається і консервується в формаліні чи спирті фауна трупа (комахи, личинки для наступного ентомологічного дослідження).
11. У ході огляду вживаються заходи для відшукання слідів пальців рук і долонь на предметах, вилучення яких цілком неможливо. У протоколі вказується, які предмети і поверхні з цією метою досліджувалися, за допомогою яких засобів, де і які сліди вилучені.
12. Варто постійно мати на увазі, що на поверхні склянок, чашок і іншого посуду, крім слідів пальців рук, можуть знаходитися сліди губ, за якими також можна однозначно ідентифікувати конкретну особу, а також слина, потожирові виділення, за якими можна визначити групу крові особи, якій вони належать. У цих випадках не слід обробляти відповідні ділянки дактилоскопічними порошками, а об’єкти вилучати і направляти на трасологічну або біологічну експертизу.
13. При скоєнні злочину поза житлом необхідно вилучити зразки ґрунту і рослинності в межах місця, де був виявлений труп.
14. Присутність слідчого при судово-медичній експертизі трупа у справах про вбивства, скоєні без очевидців – обов’язкова умова забезпечення повноти одержання вихідної інформації. Слідчий зобов’язаний доручити судово-медичному експерту вилучити для проведення додаткових досліджень:
- зразки крові трупа для визначення її групових та інших властивостей, що її ідентифікують, а при відсутності крові – зразки м’язової і кісткової тканини;
- піднігтьовий вміст пальців рук трупа для наступного експертного виявлення в ньому можливих слідів злочинця відповідного походження;
- вміст полових органів, прямої кишки, порожнини рота;
- зразки волосся з голови трупа, а у справах про вбивства, пов’язані із зґвалтуванням, крім того, зробити вичісування лобкової області трупа з метою виявлення волосся злочинця;
- вміст порожнини рота з метою виявлення можливих слідів крові і часток епітельної тканини злочинця, якому потерпілий, що оборонявся, міг наносити укуси (варто пам'ятати, що вилучені зразки можна використовувати для ідентифікації і при проведенні генетичних і одорологічних експертиз – у цьому випадку дотримуються спеціальних правил упакування, консервації і збереження об’єктів);
- відбитки пальців рук і долонь потерпілого (5 екземплярів дактилоскопічних карт), а також ужити максимальних заходів до відновлення папілярного малюнка, зміненого внаслідок гнильних процесів та інших впливів;
- шкірні шматки, фрагменти кісток і хрящової тканини, фрагменти черепа для наступних медико-криміналістичних досліджень;
- при вогнепальних пораненнях – кулі, картечі, дріб (шріт) та інші вражаючі об’єкти з метою ідентифікації конкретного екземпляра вогнепальної нарізної чи гладкоствольної зброї;
- вміст шлунка і кишечника для вирішення питання про вид, час прийому їжі перед смертю, більш точного визначення давнини її настання;
- змиви ватяним тампоном, змоченим у дистильованій воді, з шиї чи рук потерпілого для виявлення і визначення групи крові, що ідентифікують особу, яка могла залишити потожирові сліди в цих місцях;
- змиви ватяним тампоном, змоченим у дистильованій воді, з поверхонь китиць рук трупа при наявності даних про можливе використання потерпілим вогнепальної зброї;
- трупний матеріал для судово-хімічного і судово-гістологічного дослідження.
15. При розслідуванні вбивств невстановлених осіб:
- вилучається кістковий матеріал, ділянка грудної аорти, зліпки зубів для визначення віку потерпілого.
У ході огляду з’ясовуються і фіксуються в протоколі усі виявлені індивідуальні ознаки зовнішності потерпілого (ріст, статура, приблизний вік, етнічний тип, стан зубів, наявність шрамів, набряків, родимок, татуювань тощо, докладний опис одягу, взуття, білизни), використовується сигналітична фотозйомка, заповнюється картка невпізнаного трупа.
Основні задачі огляду
При огляді місця події по справах про імовірне вбивство з’ясовуються такі питання:
- чи мало місце вбивство, самогубство або нещасний випадок;
- час здійснення імовірного злочину;
- час, протягом якого злочинці знаходилися на місці події;
- місце вчинення злочину (вбивство відбулося там, де знайдено труп, або в іншому місці);
- хто потерпілий та дані, які характеризують його особу;
- хто вчинив вбивство (одна особа чи декілька) та дані, що характеризують його (їх) особу;
- спосіб вбивства, знаряддя злочину;
- мотиви злочину;
- шляхи підходу і відходу злочинців з місця події;
- речі, які забрали злочинці з місця події;
- які сліди та інші речові докази є на місці події (у тому числі предмети або їх частини, залишені злочинцями);
- сліди, які імовірно могли залишитися на злочинцях (кров, частки ґрунту тощо).
Огляд трупа
Проводиться відповідно до ст. 192 КПК України.
(Додатково дивитися «Правила проведення-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи» Затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6).
Зовнішній огляд трупа на місці події, незалежно від характеру й обставин події, є обов’язковим та проводиться за участю судово-медичного експерта, а при його відсутності за участю лікаря-фахівця.
При огляді трупа на місці події обов’язково слід зафіксувати факти, які не можуть бути з’ясовані під час судово-медичного дослідження трупа в морзі:
- місце знайдення трупа та розташування його стосовно навколишнього середовища;
- взаєморозташування його з об’єктами та слідами, які з ним пов'язані (знаряддя злочину, сліди крові тощо);
- поза трупа (взаєморозташування окремих частин тіла);
- стан одягу на трупі (наявність ушкоджень, відсутність ґудзиків тощо);
- наявність слідів на одязі (їх місце та особливості);
- наявність та ступінь виразності трупних явищ (трупне охолодження, трупні плями, трупні задубіння, гнильні зміни, муміфікація тощо);
- стан шкіри трупа.

Крім того, метою огляду трупа на місці події є також встановлення:
- приблизного віку, статі, статури, кольору шкіри, потерпілого;
- особливості обличчя, виду голови, наявності та кольору волосся, відкриті або закриті очі, рот тощо;
- наявності індивідуальних ознак (родимих плям, шрамів, наколок тощо);
- місць розташування та характеру ушкоджень, їх відповідності ушкодженням на одязі;
- виду живота (впалий або роздутий);
- стану полових органів, заднього проходу.

У разі, коли особу потерпілого не встановлено, слідчий:
- описує зовнішність потерпілого за методом словесного портрета;
- досліджує його одяг та взуття (вміст кишень одягу, фабричні марки, клеймо, номери, написи тощо);
- вживає заходів щодо схоронності мікрослідів на одязі та тілі трупа;
- фотографує труп (повний зріст, фас, правий та лівий профілі, правий та лівий оборот). Окремо фотографує шрами, татуюваннята інші особливі прикмети;
- описує та фотографує прикмети одягу, які можуть бути вилучені лише після судово-медичного дослідження трупа (протези тощо);
- вживає заходи щодів дактилоскопування трупа, вилучення піднігтьового вмісту, волосся, мазків тощо.

Трупне охолодження
При огляді трупа встановлюється наявність трупних явищ.
Трупне охолодження залежить від температури навколишнього середовища, характеру одягу, причини смерті, потерпілого та інших причин.
Охолодження здійснюється виміром температури тіла у прямої кишці. Якщо немає термометра, можна виміряти температуру шляхом обмацування (обмацування тіла слід здійснювати під одягом в пахових впадинах, на животі, у природних складках шкіри).
У протоколі огляду місця події слід зазначати:
- чи відбулось охолодження на всій поверхні тіла або в окремих частинах, яких, де шкіра тепліше;
- якщо вимірювання здійснюється термометром, то які отримані результати, час вимірювання температури;
- температура навколишнього середовища.
Ступінь охолодження трупа слід перевіряти на початку та в кінці огляду.

Трупні плями
Трупні плями – достовірні ознаки смерті, які утворюються внаслідок набрякання крові в розташованій нижче частини тіла, що викликає переповнення судин (особливо капілярних) кров’ю. Вони з’являються протягом перших 2-3 годин після смерті і припиняють розвиватися до кінця доби.
По трупних плямах можна визначити: давнину смерті; перевертали труп чи ні; коли це відбувалося; яка була первісна поза трупа; іноді приблизно – причину смерті.
Зокрема, при отруєнні окисом вуглецю («загибель від чаду») трупні плями набувають яскраво-червоного кольору.
На трупах, які знаходилися в сирому або холодному середовищі, ці плями можуть бути рожево-червоними.
Якщо труп перевертають, старі трупні плями бліднуть або майже зникають та на розташованих нижче частинах тіла з’являються нові.
У першу половину доби після смерті трупні плями при натисненні пальцем зникають і потім, після припинення натиснення, знову з’являються. У другій половині доби при натисненні – менше змінюють колір.
Після закінчення доби трупні плями не зникають, не змінюють свого місця розташування і фарбування.
При виявленні трупних плям треба з’ясувати:
- їх місце розташування, форму – окремі або зливні;
- чи змінюються плями при натисненні;
- їх колір.

Трупне задубіння
Трупне задубіння – скорочення м’язів, які зазнають зміни, внаслідок чого суглоби стають туго рухливими.
Фіксації підлягає не тільки наявність, але і ступінь розвитку задубіння. Висока температура прискорює настання і руйнування задубіння, а низька навпаки, сповільнює ці процеси. Відтавання замерзлих трупів супроводжується руйнуванням трупного задубіння.
Трупне задубіння виявляється не у всіх м’язах одночасно, а послідовно. Найчастіше воно розвивається в м’язах щелепи, шиї, потім у нижніх і верхніх кінцівках, і пропадає в тій же послідовності.
Трупне задубіння виявляється через 2-3 години після смерті, повного розвитку досягає до 12-24 годин та може зберігатися до 3-х діб.
У протоколі огляду варто вказати:
- місце та час виявлення трупа, температуру навколишнього середовища;
- чи виражене трупне задубіння та в яких м’язах (за рухливістю суглобів визначеної частини тіла).

Трупне висихання
Трупне висихання - висихання шкіри на ділянках, де вона за життя була зволожена: на кінчиках пальців, мошонці, у складках шкіри, слизистій оболонці очей. Якщо очі трупа відкриті, то через 3-6 годин на їх оболонці утворяться буруваті смужки, блискуча роговиця мутніє.

Гнильні зміни
При огляді трупа можуть бути встановлені пізні трупні явища, які поділяються на ті, що трансформують (руйнують), та те , що консервують.
До явищ, які руйнують труп, відноситься гниття. При кімнатній температурі гнильні зміни з’являються від кількох годин після смерті до 1-2 діб (залежить від угодованості трупа, замкнутого простору, пори року). Однією з ознак таких змін є запах сірководню, аналогічний запаху тухлих яєць. До видимих ознак гниття відноситься трупна зелень, яка виявляється в першу чергу на животі та навколо ран.
У протоколі огляду місця події повинно бути зафіксовано:
- чи є трупна зелень, на яких частинах тіла вона розташована;
- колір шкіри в місцях прояву трупної зелені;
- чи є хрускіт у тканинах при обмацуванні (гнильні гази);
- наявність міхурів на шкірі;
- характер і стан одягу трупа;
- особливості місця знайдення трупа.

Муміфікація
Муміфікація (висихання) трупа розвивається в умовах високої температури (вище 40 градусів) та підвищеної циркуляції повітря.
Муміфіковані трупи можуть бути виявлені в пористому ґрунті і піску. З часом тканини тіла стають ламкими та можуть перетворитися на порошок. Запах відсутній. На муміфікованих трупах іноді добре зберігаються сліди ушкоджень.

Опис ушкоджень, виявлених на трупі
При виявленні ушкоджень на трупі встановлюються і фіксуються:
- місця їх розташування;
- кількість ран, саден, синців;
- форма ушкоджень (кожного окремо);
- характер країв ран;
- характер кутів ран (гострі, закруглені, прямокутні, невизначеної форми), що може вказати на вид знаряддя злочину;
- рельєф саден, колір і щільність їх поверхні;
- наявність і напрямок потоку крові в місцях ушкоджень (описуються до перекидання трупа) і на одязі.

Опис трупа в протоколі
Приклад фрагменту протоколу огляду місця події з описом трупа (фрагмент):
«… Труп лежить на спині. Руки трохи зігнуті в ліктьових суглобах та відведені вбік. Ліва нога витягнута, права зігнута в колінному суглобі та відведена вправо. На трупі одягнуто: кепка із сірого буклі, тепла шкіряна куртка, яка розстебнута; піджак із картатої синтетичної темно-сірого кольору тканини, розстебнутий; ґудзики цілі. Сорочка картата фланелева другий і четвертий ґудзики розстебнуті: перший ґудзик відсутній, на місці, де він був пришитий обірвані нитки; на лівому полі в краю застібки на 1 см донизу від першої петлі є дефект тканини. Футболка бавовняна блакитна поношена, попереду, по середній лінії безпосередньо від вирізу ворота, лінійний розрив протягом 12 см, на 16 см донизу від верхнього краю по середній лінії розташований овальний дефект із нерівними краями, розміром 2х2,5 см. Від цього місця розташований потік вологої крові вправо і трохи донизу. Штани темно-сірого кольору, бавовняні, без ременя, застебнуті. На передній поверхні правої колоші накладення сірої сипучої речовини на ділянці 7х5 см. Труси чорні, сатинові. Черевики чорні, шкіряні, на гумовій підошві, 42 розміру. Поверхня підошов та каблуків чиста. Носки строкаті, безрозмірні.
Труп чоловіка правильної статури, задовільного харчування. На 9 годину 35 хвилин теплий при обмацуванні. Трупні плями на задній поверхні тіла осередкові, блідо-фіолетові, зникають при натисненні пальцем і відновлюють своє первісне фарбування через 30 секунд (час: 9 година 40 хвилин). Трупне задубіння відсутнє. Явища гниття відсутнє. На грудях ліворуч, безпосередньо під соском, кругла рана діаметром 2 см. з нерівними краями. Шкіра в окружності на ділянці діаметром до 4 см рівномірно покрита сіро-чорною речовиною. Від рани вниз розташовується розмитий патік крові...»

Огляд трупа при наявності слідів дії вогнепальної зброї
При наявності на трупі слідів дії вогнепальної зброї, крім дотримання загальних правил огляду трупа на місці події, особлива увага звертається на такі обставини:
- положення трупа стосовно місцезнаходження зброї, гільз, куль і їх слідів;
- наявність пристосувань, які могли бути використані для натискання на спусковий гачок;
- наявність на руках трупа слідів кіптяви та змащення від зброї;
- кількість поранень і місцезнаходження вхідних та вихідних отворів;
- наявність додаткових слідів пострілу на одязі і тілі трупа (кіптява, незгорілі порошинки, розриви тканини, відбиток дулового зрізу);
- як розташовані додаткові фактори пострілу стосовно вхідного отвору, яку площу займають, розподілені вони рівномірно по колу або у виді еліпса;
- наявність слідів крові, їх характер та розташування;
- якщо виявлено поранення дробом, то яку площу воно займає і як розміщено;
- при наявності на трупі ушкоджень, які є результатом вибуху, звертається увага на наявність упровадження вибухової речовини та осколків, поразка осколками навколишніх предметів.
Сліди дії вогнепальної зброї на тілі та одязі варто упаковувати таким чином, щоб вони не були порушені при транспортуванні трупа в морг. Місце вхідного отвору на трупі доцільно обшити марлею або чистим шматком матеріалу.

Встановлення ушкоджень, заподіяних тупими предметами
Травми нанесені тупими предметами, трапляються найчастіше. До них належать:
- садна – ушкодження поверхні шкіри різної форми (круглої, кутастої, місячної та ін.). Форма саден залежить не тільки від форми слідоутворюючої частини предмета, але і напрямку його руху, кута, під яким знаряддя стикалося з тілом. Розрізняють садна від удару, ковзання, удару з ковзанням. Сковзати можуть як знаряддя по поверхні тіла так і поверхня тіла по предмету при волочінні. Садна нерідко утворюються посмертно, наприклад при транспортуванні трупа в морг. В області посмертних саден звичайно не буває синців, по їх краях не виникає запальних процесів;
- синці – результат внутрішніх ушкоджень кровоносних судин або зсув м’яких тканин без порушення поверхні шкіри. Найчастіше вони бувають круглої форми, але можуть передавати і форму тупого знаряддя. Синці зв’язані з припухлістю тканин, розмір їх залежить від сили удару та властивостей конкретного органа.
У момент утворення колір – синців багряно-синій, через 2-3 доби вони зеленіють, а потім жовтіють. На трупі зберігається колір синця на момент смерті;
- рани – порушення не тільки шкіри, але і розташованих нижче м’яких тканин. Від ударів тупим предметом утворюються рвані, забиті та клаптеві рани. Форма ран залежить від величини та форми знаряддя, сили удару, від анатомічної області, у якій вони розташовані.
По краях ран і на стінках раневого каналу можуть залишатися сліди металізації, які виявляються різними фізико-технічними методами та іноді дозволяють встановити, яким знаряддям заподіяне ушкодження. У раневих каналах іноді можуть зберігатися окремі частини знаряддя (наприклад, дрібні частки дерева тощо).

Встановлення ушкоджень, заподіяних гострими знаряддями
Гострими знаряддями заподіюються лише рани. Вони бувають колючими (багнет, голка, тліло, спиця тощо), ріжучими (ніж, бритва, осколок скла), колючо-ріжучими (фінський ніж, кинджал), рублячими (сокира, сікач).
Рани, нанесені колючими знаряддями, мають невеликий розмір. Форма їх, як правило, повторює форму знаряддя, але трохи менша за розміром. Звичайно це глибокі рані, іноді не супроводжуються зовнішньою кровотечею навіть при поразці великих судин. При невеликій товщині знаряддя рана зовні буває майже непомітною, але може стати смертельною через поразку життєво-важливих органів або рясної внутрішньої кровотечі.
Різана рана як правило має лінійну форму. Краї рани рівні, кути гострі. Така рана звичайно дуже кровоточить. Її глибина залежить від характеру знаряддя, гостроти його, а також місця нанесення ушкодження. Різані рани найчастіше заподіюються при хуліганських діях, а також з метою самогубства (на шиї, передпліччях), утворюються при самообороні (на пальцях рук, і долонях).
Рани, нанесені рублячим знаряддям, мають значно більшу глибину, ніж різані, можуть супроводжуватися надрубами або повним розрубом кісток. При використанні не дуже гострого знаряддя краї рани можуть бути небагато размозжені.

Особливості огляду місця події при вбивстві холодною зброєю
При огляді місця події у випадку вбивства, вчиненого холодною зброєю, основними об’єктами, які підлягають дослідженню, є:
- виявлені ушкодження, їх характер;
- знаряддя вбивства (його вид, розміри, стан, місце розташування, сліди на ньому і під ним);
- сліди крові (розташування, кількість, форма, розмір, колір, ступінь просоченості поверхні);
- можливість попадання на одяг злочинця крові, часток ґрунту, інших речовин, які є на місці події (якщо таке припущення обґрунтовано, вилучаються зразки цих речовин для порівняльного дослідження);
- можливість або неможливість заподіяння ушкоджень самим потерпілим;
- відповідність ушкоджень на одязі і на тілі потерпілого;
- відповідність ушкоджень характеру передбачуваного знаряддя.

Встановлення прижиттєвості або посмертності нанесених ушкоджень
Встановлення факту прижиттєвості або посмертності нанесених ушкоджень є задачею судово-медичної експертизи. Огляд трупа на місці події може лише допомогти виявленню окремих ознак, які приблизно свідчать про нанесення ушкоджень після смерті.
Такими ознаками є:
- наявність незначної кровотечі при великих розмірах рани;
- блідість, знекровлення тканин у рані;
- відсутність яскравої виразності країв рани, їх млявість;
- майже повна відсутність зяяння рани.

Пам’ятка
щодо переліку даних, які підлягають фіксації
в протоколі огляду місця події і трупа


1. Огляд місце події
Під місцем події слід розуміти навколишню місцевість, шляхи проникнення і відходу злочинця, знаряддя і засоби злочину, сліди і предмети, що можуть бути речовими доказами, місця їх виявлення тощо.

2. За місцем виявлення трупа розрізняють огляд трупа:
- на відкритій місцевості;
- у приміщенні (транспорті);
- у водоймі;
- у важкодоступних та небезпечних місцях.
У двох останніх випадках огляд розпочинає спеціаліст, а закінчує слідчий, після того як труп переміщено з небезпечної зони.

3. Огляд трупа
Огляд трупа слідчий проводить безпосередньо зі спеціалістом (судовим медиком), дії якого мають бути зафіксовані в протоколі огляду, при цьому слідчий обов’язково відображає:
- місце розташування трупа, стать, позу, ріст і статуру, приблизний вік;
- видимі оголені частини тіла й ушкодження на них, одяг і взуття, сліди й ушкодження на них, предмети, що вкривають труп, чи за допомогою яких він упакований;
- ушкодження, сліди на тілі після зняття одягу і взуття, вигляд та стан живота, очей, зубів, заднього проходу, статевих органів, положення язика, наявність шрамів, родимок, бородавок, татуювань, набряків тощо;
- температуру навколишнього середовища;
- дату і час фіксації трупних явищ.
Трупне охолодження
Температуру тіла на дотик у відкритих частинах тіла й у складках шкіри, під одягом на початку і наприкінці огляду (шкіряні покрови холодні чи теплі тощо).
Трупні плями
Наявність трупних плям, їх локалізація колір, інтенсивність, поводження при натисненні пальцем (не блідніють; блідніють, але не зникають; зникають; відновлюються в первісному кольорі через 30, 60, 90 секунд тощо).
Трупне заклякання
Його наявність і ступінь виразності (яскраво виражене в усіх групах м’язів, виражено тільки у м’язах нижньої щелепи та відсутнє в інших групах м’язів тощо).

Гнильні зміни
Загальний колір шкіряних покривів (бурий, брудно-бурий, шкіра з множинними міхурами і венозною мережею тощо).
Ложе трупа (грунт, що виявлено під трупом тощо).
Місце виявлення і сам труп мають бути зафіксовані фотозйомкою або відеозаписом.

4. Об'єкти
Об’єкти, виявлені і вилучені з окремим упакуванням кожного, опечатуванням із реквізитами на упакуванні: де, коли, ким у що кожен об'єкт упакований і як упакований, як опечатаний, з підписами слідчого і понятих, що засвідчують місце виявлення об'єкта, кількість інші ознаки, у якому стані (сухому, вологому тощо) виявлений та упакований, за допомогою яких науково-технічних засобів виявлено та вилучено, методи фіксації (опис, фотографування, відеозапис, схема, зліпки й інше).

5. Зразки
Зразки, які вилучено (ґрунт, рослинність, фарба, якою вкрита підлога тощо), кількість, чим вилучено, упакування, складання схеми з вказівкою місць вилучення і відстаней від центра місця події.
6. Схеми
В обов’язковому порядку до протоколу огляду місця події складаються і додаються схеми, на яких відображається місце події з прилеглим до нього районом та орієнтирами.

Методичні рекомендації
щодо особливостей розслідування кримінальних справ
про безвісне зникнення громадян

Порушення кримінальної справи
Кримінальна справа про безвісне зникнення людини порушується за ст. 115 КК України.
При вирішенні питання щодо порушення кримінальної справи необхідно враховувати два принципи:
1) відсутність понад 10 діб звісток про долю і місцезнаходження зниклого;
2) наявність хоча би однієї з наступних ознак:
- відсутність даних про намір людини виїхати та причин для приховування від близьких свого від’їзду, зміни житла на тривалий час;
- відсутність захворювань, які можуть обумовити раптову смерть, утрату пам’яті, орієнтування в часі і просторі;
- наявність за місцем проживання або роботи зниклого особистих документів, речей (одягу) та коштів, без яких він не може обійтися у випадку тривалої відсутності;
- наявність у зниклого коштів або інших цінностей, що могли привернути увагу злочинців;
- наявність тривалих та гострих конфліктів у родині; безвісна відсутність малолітньої або неповнолітньої особи;
- наявність злочинних зв'язків, погроз на адресу зниклої особи, суперечливі пояснення і нелогічне поводження тих, хто контактував з нею перед зникненням;
- наявність у житлі, салоні автомобіля, на робочому місці або в іншому приміщенні слідів, що свідчать про можливе здійснення злочину;
- наявність в поясненнях опитаних осіб свідчень про можливе вчинення злочину;
- тривале неповідомлення про зникнення людини до правоохоронних органів особами, які в силу родинних чи інших відносин повинні були це зробити;
- раптовий ремонт квартири, де проживав (тимчасово знаходився) зниклий або приміщення, з якого він зник;
- поспішне вирішення членами родини зниклого і (або) іншими особами різних питань, які можна здійснити тільки при впевненості, що зниклий не повернеться (звернення у свою користь заощаджень, переоформлення власності, майна зниклого, вступ до спільного життя з іншою особою тощо);
- зникнення з автотранспортом;
- зникнення, пов’язане з відчуженням власності (у тому числі нерухомої), обміном житлової площі;
- зникнення неповнолітніх, а також жінок, які прямували по безлюдній або малолюдній місцевості, особливо у вечірній та нічний часи;
- безвісна відсутність вагітної жінки;
- зникнення працівників правоохоронних органів.
При відмові в порушенні кримінальної справи працівниками ОВС заводиться пошукова справа.
При порушенні кримінальної справи відділом карного розшуку ОВС заводиться оперативно-розшукова справа (ОРС).
Якщо до порушення кримінальної справи ОВС була винесена постанова про відмову в її порушенні, то:
- пошукова справа переводиться в оперативно-розшукову;
- необхідно скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
До матеріалів кримінальної справи не можна долучати матеріали пошукової справи.

Дії слідчого при порушенні кримінальної справи
1. Організувати виконання першочергових оперативно-пошукових заходів у частині направлення запитів за місцем роботи особи, що зникла, у морги, медичні установи, правоохоронні органи, ізолятори тимчасового тримання, військові комісаріати, підрозділи, які здійснюють криміналістичні обліки, тощо.
2. Скласти план проведення слідчих дій. При цьому рекомендується розробляти наступні версії щодо зниклого:
- живий, але не дає про себе знати із своєї волі (сховався від податків, аліментів, погроз тощо);
- живий, але не дає про себе знати через важку хворобу (стан коми тощо);
- живий, але не дає про себе знати проти своєї волі (можливе викрадення, арешт тощо);
- мертвий унаслідок хвороби, нещасного випадку або з інших причин некримінального характеру;
- убито в результаті кримінальних „розборок”, через комерційну та іншу діяльність, на ґрунті особистих неприязних відносин тощо.

Першочергові слідчі дії
1. Допитати заявника, родичів, друзів, знайомих, сусідів, осіб за місцем роботи зниклого тощо.
У ході допиту необхідно встановити:
- коли і за яких обставин він зник;
- у що був одягнений, узутий;
- які речі мав при собі;
- де його документи;
- коли, з ким його бачили останній раз;
- які були взаємини з людьми, що його оточували;
- характеристику зниклого та причину зникнення, на думку допитуваного;
- родичів і знайомих, до яких він міг направитися;
- хто був зацікавлений у зникненні;
- наявність чи відсутність заощаджень у банках, інших кредитних організаціях та боргів за кредитними зобов’язаннями банкам та організаціям або особам, кому і скільки був винен, чи збирався віддати;
- чи мав відношення до комерційної діяльності;
- чи мали місце факти вимагання і погроз та конфліктні ситуації зниклого з будь-ким;
- наявність нерухомого майна, автомобіля тощо, їх місцезнаходження та документи на них;
- чи займався приватним візництвом;
- чи був у зниклого заповіт (хто є спадкоємцями);
- стан здоров’я зниклого. Чи міг він за станом здоров’я проходити стаціонарне лікування в медичній установі. Чи страждав алкоголізмом, наркоманією, психічною або тяжкою хворобою, що могла призвести до раптової смерті. Чи перебував на відповідних обліках;
- чи збирався виїжджати за кордон на постійне місце проживання, відпочинок або роботу;
- чи укладав останнім часом угоди з нерухомістю (або мав такий намір).

2. Провести огляд:
- житла, гаража, робочого місця, дачі і місця, де останній раз бачили зниклого.
При цьому вилучити:
- фото зниклого (для подальшого розшуку і проведення портретно-ідентифікаційної експертизи);
- його документи, записні книжки, особисте і ділове листування;
- зразки почерку (для проведення почеркознавчої експертизи);
- одяг і взуття (для проведення надалі одорологічної, біологічної, товарознавчої експертиз);
- сліди рук зниклого, його волосся, сліди біологічного походження (для проведення надалі дактилоскопічної, біологічної, молекулярно-генетичної експертиз);
- сліди, характерні для застосування тих чи інших знарядь і засобів учинення вбивства.

3. Запросити інформаційні обліки:
- за прізвищами та дактилоскопічний за зведеннями про судимість (ДНДЕКЦ МВС України та НДЕКЦ при ГУМВС,УМВС регіонів);
- безвісно зниклих і невпізнаних трупів (ДІТ МВС України);
- арештованих, засуджених ( ДІТ МВС України);
- куплених квитків на залізничний транспорту (адміністрація залізничного транспорту);
- громадян, що вилетіли авіатранспортом (адміністрація аеропорту);
- громадян, що відбули морським та річковим транспортом адміністрація морського і річкового транспорту).

4. Провести виїмки:
- документів, що підтверджують особу зниклого, а також документів з медичних закладів для проведення надалі:
- портретно-ідентифікаційної експертизи за рентгенівськими знімками черепа;
- медико-криміналістичної (стоматологічної) експертизи за зубним апаратом і зубною формулою.

5. Направити запити:
- у відділи внутрішніх справ за місцем можливого місцезнаходження зниклого, паспортно-візову службу на предмет можливого виїзду за кордон;
- у кредитні та банківські установи про внески зниклого і рух коштів на його рахунках;
- до нотаріальної контори на предмет здійснення зниклим угод з нерухомістю.

6. Залучити до розшуку засоби масової інформації:
- газети;
- телебачення;
- радіо.

7. Організувати роботу з автотранспортом:
- оглянути автомобілі зниклого і підозрюваних осіб за наявною методикою огляду автотранспортних засобів;
- якщо зниклий займався приватним візництвом, то допитати осіб, що працюють на тій території, де в останнє бачили зниклого;
- доцільно встановити наявність фактів аналогічних зникнень на даній території.

Особливості проведення окремих слідчих дій при розслідуванні злочину про безвісне зникнення громадян
На початковому етапі розслідування в якості свідка слідчий допитує особу, яка звернулась до правоохоронних органів із заявою про зникнення певної людини. В якості свідків можуть бути також допитані родичі, члени родини, інші близькі потерпілому особи; друзі, колеги, сусіди зниклого; особи, які останніми бачили чи спілкувались із потерпілим; особи, які могли бачити потерпілого в день зникнення (вахтери, двірники, охоронці автомобільних стоянок, ін.). Враховуючи, що близькі потерпілому особи, як правило, добре поінформовані про конкретні факти з його життя, отримана від них інформація може бути використана при висуненні версій про мотиви зникнення особи та можливих осіб, які до цього причетні.
У зв’язку з чим під час допиту вказаних свідків слід з’ясувати обставини, пов’язані зі встановленням: а) характеристики особистості зниклого, ознак його зовнішності, інших важливих анкетних даних, відомостей щодо способу його життя та останніх тижнів перед зникненням; б) кола знайомих зниклого та характеру відношень, що їх пов’язували; в) вірогідних причин та обставин зникнення; г) докладних відомостей про одяг, взуття, документи, цінності та інші речі, що знаходились при зниклій особі; д) наявності цінного майна, коштовних речей, документів потерпілого за місцем його проживання після його зникнення; є) даних про особливості поведінки заявника та інших близьких зниклому осіб у зв’язку з його зникненням тощо. Також під час допиту свідків з’ясовуються час зникнення (від’їзду) особи (години і хвилини), можливий шлях її слідування, прикмети зовнішності, одягу, мета уходу (від’їзду), місце, куди особа мала прибути, дані про стан здоров’я, психічний стан, настрій. Слід з’ясувати також наявність у зниклого цінностей, грошей, документів, що засвідчують особу, дрібних речей – брелоків, запальничок, ключів та ін.
Для отримання необхідної інформації при допиті заявника й осіб, що знали зниклого, також можуть бути поставлені й питання:
1. При яких обставинах зник потерпілий, хто, коли, де й з ким востаннє його бачив? Якщо ця людина відома допитуваному, то які у нього відношення з потерпілим, якщо не відома – як виглядала ця людина, її прикмети?
2. Які відносини склались у заявника зі зниклим, які заходи вжив заявник й інші особи для розшуку зниклої особи?
3. Якщо заява подана родичами через тривалий час після зникнення потерпілого, то чим це вони пояснюють? (Перед цим питанням слідчому необхідно з’ясувати інформацію із приводу можливого раніше звернення з подібною заявою іншою особою).
4. Якщо заява була подана заявником безпосередньо відразу ж після зникнення потерпілого, то чим це було викликано, які причини були для занепокоєння?
5. Яка думка заявника із приводу зникнення особи, чим він це обґрунтовує; якщо припускає, що вчинено вбивство, хто міг його вчинити, які його мотиви; хто міг одержати матеріальну або іншу вигоду у випадку його смерті; хто ще має інформацію про зникнення потерпілого?
6. Чи говорив потерпілий перед відходом з ким повинен був зустрітися, чим зайнятися, який в нього був настрій, чи не перебував він у хворобливому стані, в алкогольному чи наркотичному сп’янінні?
7. Чи збирався потерпілий виїхати з будинку, якщо так, то коли, куди, з ким, на який строк, з якою метою, чи виношував плани поміняти місце проживання? Чи повідомляв він про свій приїзд у місце прибуття, якщо так, то коли, кому, яким чином (листом, телеграмою, по телефону)?
8. Чи одержував допитуваний або хто-небудь після зникнення особи від нього або від його імені: перекази, посилки, листи, телеграми, чи розмовляли з ним по телефону? Чи була кореспонденція написана почерком зниклого?
9. Чи писав хто-небудь із оточення потерпілого йому листа після його зникнення, якщо так, то хто, коли, звідки, куди й що саме?
10. Хто повідомив заявника про неприбуття зниклого в пункт призначення?
11. Хто бачив або міг бачити його від’їзд, приблизно яким видом транспорту й з ким зниклий виїхав або міг виїхати, піти? Чи особі відомо, те які його взаємини з потерпілим, якщо ні – то які прикмети, як він виглядав?
12. Якщо потерпілий виїхав на своєму автотранспорті, то які його характеристики (модель, колір, номер тощо); не чи займався він приватним візництвом, чи міг підвести незнайому людину „по дорозі”?
13. Чи постійно потерпілий попереджував знайомих, куди, навіщо й на який час він їде (іде)?
14. Чи були раніше випадки раптового від’їзду зниклого з місця проживання, якщо так, то коли, на який строк, ціль від’їзду?
15. Не чи порушував своїм від'їздом потерпілий якоїсь домовленості, якщо так, то з ким?
16. Чи робився після зникнення потерпілого ремонт по місцю його проживання, якщо так, то у зв’язку із чим?
17. Чи не було в нього протягом певного часу перед зникненням відхилень від звичайного розпорядку дня й способу життя, які були його плани й наміри на найближчий час?
18. З ким спілкувався потерпілий в останній перед зникненням час; які в нього були відносини з допитуваним; хто був або міг бути зацікавлений у настанні смерті потерпілого?
19. Чи є в допитуваного підозри щодо конкретної особи, яка, на його думку, могла вчинити вбивство потерпілого?
20. Чи не перебував потерпілий останнім часом перед своїм зникненням, у збудженому, нервовому стані, не чи висловлював заклопотаності з приводу конфліктних ситуацій, що склалися або неприязних відносин з ким-небудь, чиїхось погроз, чи не збирався звертатися в правоохоронні або судові органі з якоюсь заявою або вже звертався?
21. Чи був зниклий колись жертвою злочину, у зв'язку з чим, який результат розслідування по справі й чи залишилися в нього можливі вороги після цього?
22. Якщо зниклий раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що відомо про його зв'язки з місцем відбуття покарання; чи мав він відносини з кимось із цих осіб і після звільнення з місць позбавлення волі; у чому вони виражалися?
23. Чим займався потерпілий (вчився, працював), які були взаємини зниклого з колегами на роботі, по місцю навчання, проживання тощо; чи мали місце конфлікти, якщо так, то коли й з ким, з якої причини ?
24. Яке було інтимне життя потерпілого, відносини до чоловіків (жінок); чи мав статеві контакти поза родиною, з ким і як часто; яка сексуальна орієнтація, чи були збочення, якщо так, то якого роду; хто є сексуальним партнером; чи жив з кимось; не страждає імпотенцією або гіперсексуальністю; чи перебував на обліку у венеричному диспансері?
25. Який його інтелектуальний рівень і моральний вид, чим займався в минулому, улюблені захоплення, схильності, чим цікавився останнім часом?
26. Який характер зниклого, чи був він підозрілий або довірливий, товариський або замкнутий, щедрий або скупий, чи зловживав він спиртними напоями, чи швидко п’янів, чи міг розпивати алкоголь із незнайомими людьми, чи був схильний до конфліктів у п'яному виді?
27. Чи не вкладав потерпілий перед своїм зникненням угод з нерухомістю; якщо робив, то хто надавав йому в цьому послуги (родичі, знайомі, друзі чи приватна особа, ріелторські фірми, нотаріуси, співробітники паспортної служби, працівники житлових організацій); чи давав сам оголошення у пресу, розклеював їх на вулиці; чи здавав потерпілий до свого зникнення житло стороннім особам, які їхні прикмети й паспортні дані, чи розрахувалися вони за оренду? Чи було приватизоване житло, хто здійснював його приватизацію - власник або його довіритель, на чиє ім’я приватизована квартира - на ім’я потерпілого або іншої особи? Чи був у зниклого заповіт, хто був його спадкоємцем (спадкоємцями); чи були посередники при здійсненні угоди з житлом; факти впливу на потерпілого з метою примушення його до відчуження житла у вигляді погроз, в чому вони полягали, хто конкретно їх висловлював? Які умови угоди (продаж, обмін, дарування, міна, заповіт, довічне утримування замість відчуження житла); яка сума угоди, чи мав місце аванс і як він був витрачений; чим підтверджується факт повної виплати грошей потерпілому за продане їм житло; чи висловлював зниклий невдоволеність із приводу недоодержання грошей або іншого майна від покупця; бажання опротестувати в суді результати угоди по відчуженню житла?
28. Чи не було у потерпілого, що займався підприємницькою діяльністю конфліктів з кимось на цьому ґрунті (з діловими партнерами й конкурентами по бізнесу, членами ОЗУ), якщо так, то в чому вони виражалися; чи висловлював хтось конкретні погрози на адресу зниклого? Які були відносини з банками, з представниками офіційних органів, чи був зниклий винен комусь грошові суми, чи збирався їх віддавати?
29. Чи не був пов’язаний зниклий зі злочинним світом; чи не розповідав він про можливі конфлікти й погрози на цьому ґрунті? Якщо в слідчого з’явиться інформація, що потерпілий був членом ОЗУ, про роль його в злочинній групі й можливі причини його вбивства з’ясовується в оперативних працівників, що займаються цими питаннями.
30. Хто міг знати про маршрут руху по якому доставляються вантажі, при зникненні потерпілого-водія далеких рейсів; чи цікавився хто-небудь цим питанням?
31. Чи не розповідала потерпіла перед своїм зникненням, що якась особа чоловічої статі останнім часом підозріло переслідує її; чи ходила зникла додому з місця роботи, навчання (або навпаки) постійно тим самим маршрутом, чи могла його змінити без якихось причин?
32. Чи не скаржилася потерпіла, що останнім часом (перед її зникненням), до неї нав’язливо пристає із сексуальними темами хтось із знайомих їй чоловіків?
33. Чи могла потерпіла сісти в попутний транспорт до незнайомого чоловіка; після нетривалого знайомства (на дискотеці, у барі, ресторані) піти з незнайомим чоловіком у темний час доби, гуляти у безлюдне місце, поїхати на машині тощо?
34. Чи не займалася зникла проституцією, якщо так, то де?
35. Якщо зникли малолітні діти, то чи розповідали вони до цього, що до них приставав на вулиці якийсь чоловік із пропозиціями „зніматися в кіно”, „зводити в цирк”, „купити морозиво” тощо?
36. Чи не страждав зниклий захворюваннями, що заважали йому себе контролювати, чи не стояв з цього приводу на відповідних обліках; яка його група крові; які операції йому робили, якщо були травми, яке їх походження, у яких лікувальних установах лікувався, чи лікував зуби, які й де саме; чи були протези, коронки, пломби, відсутні й ушкоджені зуби; народжувала чи робила аборт жінка; якщо була вагітна, то який строк вагітності?
37. Чи не страждав потерпілий захворюваннями, які могли б викликати його раптову смерть; чи не було в нього наміру покінчити життя самогубством?
38. Які зовнішні ознаки й прикмети зниклого, чи є в нього особливі прикмети, які ознаки одягу й взуття, у яких він зник (найменування матеріалу, фасон, розмір, ступінь зношеності, індивідуальні особливості), де вони пошиті або куплені?
39. Чи були при зниклому гроші (у якій валюті), цінності (їх опис), у якій кількості?
40. Чи були у зниклого із собою особисті речі (окуляри, тростина, годинник, гаманець, носова хустка, портфель, сумка, валіза тощо); їхній опис, ступінь зношеності й індивідуальний особливості?
41. Якщо допитуваний вважає, що зниклий живий, то які в нього є на те підстави; з яких джерел йому про це відомо?
42. Чи існує ймовірність настання смерті зниклого в результаті нещасного випадку на воді, у лісі, на дорозі тощо?
Хід і результати допиту заявника й осіб, що знали зниклого відображаються в протоколі, що складається відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України. В ході допиту слідчим можуть застосовуватися й технічні засоби для здійснення фотографування, аудіо- і (або) відеозаписів, про що робиться відповідний запис у протоколі допиту.
Якщо у допитуваного є підозри щодо конкретних осіб, можливо причетних до зникнення потерпілого, слід докладно встановити, коли і чому вони виникли. Одночасно у заявника слід вияснити, чи не отримував він останнім часом якусь кореспонденцію на ім’я чи від імені зниклого, якщо так, то чи ознайомився заявник з її змістом і де вона знаходиться. Зазначена обставина встановлюється з метою виїмки даної кореспонденції.
У осіб, які останніми бачили чи спілкувались із потерпілим, слід встановити, у яких відносинах вони були з потерпілим, за чиєю ініціативою, коли, в якому місті та з якої причини вони бачились чи спілкувались (наприклад, за допомогою телефону, мережі Інтернет тощо), зміст розмови, що відбулася між ними, хто був присутній під час такого спілкування (якщо супутник потерпілого не знайомий свідку, слід докладно уточнити ознаки його зовнішності та можливість впізнання), чи було в поведінці (розмові) потерпілого щось незвичайне, якщо так, то що саме, в якому напрямку (на якому транспорті) направився потерпілий після зустрічі.
За показаннями свідків можна скласти приблизний маршрут руху особи до її зникнення, а в місцях можливого її перебування провести огляд з метою виявлення трупа. Рекомендується направити окремі запити до місць проживання родичів та друзів зниклої особи з метою з'ясування місця її перебування.
Огляд місця події. З метою встановлення можливої причетності до злочину заявника слідчий повинен провести огляд можливого місця події. Це може бути квартира, надвірні будівлі, підвали, присадибна ділянка. Підставами для огляду можуть бути показання свідків про неприязні стосунки, погрози, майнові домагання тощо. Метою огляду є виявлення: а) слідів вчинення та приховування вбивства у вигляді плям крові на нижніх горизонтальних поверхнях меблів, щойно зафарбованих, обклеєних шпалерами стін, ін.; б) фотографій зниклого, його волосся, відбитків пальців рук, зразків почерку, особистих речей та документів. Також при огляді слід виявляти негативні обставини (пішла взимку до крамниці – шапка і пальто на місці; поїхала до родичів – не взяла носильних речей і взуття), а також на сліди розкопування в надвірних будівлях і на присадибній ділянці.
При огляді житла й робочого місця безвісти зниклої особи вилучаються щоденники, записні книжки, переписка, групові фотографії з її участю й інші документи, вивчення яких може вказати на причини зникнення й напрямок пошуків зниклого, а також об’єкти, що надалі забезпечують проведення ідентифікаційних досліджень: фотознімки потерпілого, предмети з відбитками його пальців, зразки волосся, предмети одягу, що становлять єдиний комплекс із одягом, який був на ньому в момент зникнення, і т. п.
Звертається увага на наявність у приміщенні документів, особистих речей і предметів побуту, які повинні були б перебувати при потерпілому, якби він був живий.
Особливості проведення обшуку. Одночасно з оглядом дане приміщення підлягає обшуку за наявності підстав підозрювати осіб, що мешкають в ньому, до вбивства зниклої особи. Метою обшуку є виявлення: трупа чи його частин; слідів знищення трупа; знаряддя вбивства, одягу чи взуття з плямами крові; особисті, у тому числі цінні речі зниклого тощо. При цьому сліди крові можуть бути виявлені на стінах приміщення, на меблях та інших предметах обстановки, у пазах між дошками підлоги, за плінтусами.
При розчленовуванні трупа сліди крові, частки тканин організму можуть зберегтися у фільтрах-відстійниках раковин, зчленуваннях зливальних труб ванн і унітазів, куди зливалася кров потерпілого. Якщо труп був знищений шляхом спалювання в печі, то в золі шляхом її просівання можуть бути виявлені залишки незгорілих кісток.
Особлива увага в ході обшуку приділяється обстеженню об’єктів, що несуть ознаки приховання (знищення) слідів; ділянок стін з переклеєними шпалерами, вичищених м’яких меблів і т. п.
Якщо під час обшуку виявлені листи від імені зниклого, датовані після його зникнення, слід вилучити безспірні зразки його почерку та направити зазначені об’єкти на розгляд відповідної експертизи. У ситуації, коли на даний момент у справі встановлено підозрюваного, у нього також слід відібрати зразки почерку і направити на експертизу.
За результатами обшуку можуть бути призначені судово-медична, судово-біологічна й криміналістична експертизи. Якщо буде потреба у проведенні пошуків трупа на значній території (у полі, у лісі), до проведення цього заходу можуть бути залучені представники громадськості.
Хоча під час дослідчої перевірки зібрано дані, які спростовують припущення про те, що зниклий живий, тим не менш під час розслідування слід вживати активних заходів щодо його розшуку. У зв’язку з цим слідчому доцільно направити запити до підприємств, установ, організацій, які можуть мати важливу для слідства інформацію. Зокрема, до Укртелекому, операторів мобільного зв’язку, бюро технічної інвентаризації за місцем реєстрації нерухомого майна зниклого, медичних закладів (морги, наркологічні та психоневрологічні диспансери, обласні управління охорони здоров’я), правоохоронних органів (УДАІ, ДПА, УІТ (ВІТ) ГУМВС-УМВС областей, ВГІРФО за місцем отримання зниклим паспорта тощо). За наявності відповідної інформації запити слід направити до Департаменту прикордонної служби, а також залізничних вокзалів та аеропортів, у тому числі міжнародних.
У той же час для розшуку трупу потерпілого слід встановити, чи не були за період зникнення потерпілого виявлені невпізнані трупи (або їх частини), прикмети яких співпадають із ознаками зовнішності зниклого. За умови виявлення такого слід ідентифікувати потерпілого шляхом пред’явлення для впізнання близьким зниклому особам трупу (або його частин) та виявлених при ньому речей. Якщо з якихось об’єктивних причин проведення такого впізнання не можливе, ідентифікація особистості потерпілого здійснюється за допомогою судово-медичної, судово-біологічної, фотопортретної, дактилоскопічної й іншої експертиз.
Якщо в результаті проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій встановлено підозрюваного, слід провести тактичну операцію з його затримання. Дана тактична операція включатиме не лише власне затримання підозрюваного, а й особистий обшук затриманого, його освідування і допит підозрюваного. При цьому особистий обшук полягає в огляді одягу та взуття затриманого і проводиться з метою відшукання та вилучення у особи предметів і документів, що мають значення для встановлення істини у справі (речей зі слідами крові чи іншими нашаруваннями з місця події, зброї чи (і) слідів її використання, транспортного засобу, використаного при підготовці чи (і) вчиненні вбивства, речей і цінностей потерпілого, відеозаписів чи(і) фотографій із зображенням потерпілого, у тому числі посмертними, ін.). Освідування затриманого полягає в огляді його тіла й проводиться з метою виявлення та фіксації на ньому особливих прикмет чи (і) слідів злочину. З метою виявлення тілесних ушкоджень, можливо отриманих підозрюваним при підготовці, вчиненні чи приховуванні вбивства зниклого, освідування може бути проведене за участю судового медика.
Тактика допиту підозрюваного залежить від характеру та обсягу інформації щодо його причетності до злочину (свідчення інших осіб, речові докази, виявлення трупу потерпілого тощо), характеристики особистості допитуваного (наявність кримінального минулого, ступінь психічної врівноваженості, вік, наявність та характер спеціальної підготовки, ін.), зайнятої ним позиції по справі (визнає чи не визнає свою причетність до вбивства, дає правдиві чи неправдиві свідчення або відмовляється від дачі показань). Найчастіше під час допиту підозрюваний заявляє про своє алібі, що вимагає від слідчого вжиття заходів щодо його ретельної перевірки з метою спростування (чи підтвердження). Зокрема, слід надати відповідні доручення органу дізнання та ретельно перевірити спосіб життя підозрюваного за період зникнення потерпілого (спілкування, зв’язки, місцезнаходження, пересування, особливості поведінки, настрою, ін.).
Якщо є свідки, які бачили підозрюваного і потерпілого в день зникнення, слід пред’явити їм підозрюваного для впізнання, після чого негайно – очні ставки між ними.
Якщо підозрюваний не погоджується показати місцезнаходження трупа потерпілого, пошуки останнього слід продовжувати до тих пір, поки не будуть використані всі можливі заходи для виявлення трупа чи його частин. Зокрема, після допиту підозрюваного у вбивстві слідчому доцільно провести обшуки за місцем проживання та роботи підозрюваного, а також з метою виявлення трупа, його частин, знарядь і слідів вбивства, особистих речей та документів зниклого тощо.
Ефективним засобом перевірки фактів, повідомлюваних свідками та підозрюваним у ході допитів, служить відтворення обстановки і обставин події за їх участю з метою проведення слідчого експерименту чи перевірки їхніх показань на місці.
Призначення судових експертиз. При розслідуванні „вбивств без трупа” призначається низка експертиз із метою одержання доказів стосовно способу вчинення злочину, способу приховування, а також доказів винності певних осіб у вчиненні злочину. Основна маса подібних експертиз виконується після виявлення трупа потерпілого. Проте деякі експертизи призначаються до встановлення місцезнаходження трупа.
До таких експертиз належить дактилоскопічна експертиза. З її допомогою можна виділити з числа виявлених слідів папілярні узори, залишені в місці огляду зниклим. Важливість результатів дактилоскопічної експертизи полягає у тому, що після виявлення трупа потерпілого ідентифікаційні дослідження щодо встановлення його особи можливі, головним чином, за слідами пальців.
У справах названої категорії можуть бути призначені судово-почеркознавча та судово-авторознавча експертизи. Ці експертизи необхідно призначати у випадках, коли для підтвердження обставин вибуття потерпілого з місця проживання іншими особами подаються листи, записки або телеграми від його імені, отримані після зникнення.
Важливі докази можуть бути здобуті в результаті проведення матеріалознавчих експертиз. У розслідуванні „вбивств без трупа” основне завдання, яке вирішує слідчий, експертним шляхом визначити природу, механізм утворення слідів і мікрочастинок. Крім цього, за мікрочастинками встановлюються знаряддя вчинення злочину, а також факт і час використання їх певною особою. У такому випадку досліджуються залишені на гаданих знаряддях злочину частки волокон верхнього одягу потерпілого, а також частки речовини, характерні для одягу або вмісту кишень підозрюваного. При розслідуванні вбивств за відсутності трупа може здійснюватися експертне дослідження ґрунту, частки якого виявлені в ході проведення оглядів і обшуків (наприклад, виявлені частини ґрунту на лопаті). Ці дослідження проводяться з метою встановлення місця вчинення злочину або місця приховування трупа потерпілого. З метою встановлення причетності до злочину конкретних осіб на експертизу направляється їхній одяг, взуття та інші предмети.
У процесі розслідування зазначених убивств може мати місце ситуація, коли в ході проведення оглядів і обшуків у місцях або в осіб, причетних до події злочину, виявляються сліди дії вогнепальної зброї або зброя зі слідами пострілу. У такому випадку судово-балістична експертиза має відповісти на питання щодо механізму утворення слідів, родових й індивідуальних ознак зброї, придатності зброї до стрільби та ін. Висновок експертів може сприяти як розшуку зброї, так і одержанню доказів причетності певної особи до вчинення злочину.
Експертному дослідженню підлягають виявлені під час огляду й обшуку ємності з кислотою і сліди кислоти щодо використання її злочинцем для приховування трупа потерпілого. У разі призначення судово-хімічної експертизи на розв’язання експертом необхідно поставити питання про можливість використання виявленої кислоти для знищення трупа потерпілого, а також про наявність залишків розчиненого трупа у виявлених слідах. Висновок експерта у сукупності з інформацією, отриманою під час проведення слідчих дій, буде підтверджувати або спростовувати факт приховування трупа потерпілого шляхом розчинення в кислоті.
До виявлення трупа потерпілого може бути проведена судово-медична експертиза підозрюваного. Приводом до експертного дослідження є наявність на підозрюваній особі ушкоджень, отриманих за сумнівних обставин (наприклад, слідів укусу людини). Відповіді на питання про механізм утворення ушкоджень і часу їх нанесення можуть бути побічними доказами причетності підозрюваного до вбивства потерпілого.
Експертному дослідженню підлягають усі знайдені підчас огляду предмети зі слідами біологічного походження: сліди крові, вилучені зскрібанням або убиранням на тампони, а також пучки волосся й осколки кісток, знайдені в золі з печей.
Для встановлення особи невпізнаного трупа, а також для встановлення належності наявних слідів біологічного походження, вирішальне значення може мати генна експертиза. Суть її полягає у встановленні індивідуальних особливостей будови молекул ДНК. Залежно від особливостей будови ДНК набирається більш ніж достатня кількість генетичних елементів для ідентифікації людини за будовою її ДНК. Висока чутливість методу дослідження дає можливість використовувати його під час встановлення належності виявлених частин одному трупу, особи невпізнаного трупа (у порівнянні з ДНК близьких родичів), джерела походження мікрооб’єктів біологічної природи (зокрема, діатомових водоростей, мікрофлори ротової порожнини та ін.).

Пам’ятка
щодо особливостей проведення
відтворення обстановки й обставин події

Поняття і значення відтворення обстановки й обставин події
Відтворення обстановки й обставин події – спеціальна слідча дія, що полягає в проведенні спеціальних дій з метою перевірки зібраних доказів, одержання нових доказів, перевірки й оцінки слідчих версій про можливість або неможливість існування тих чи інших факторів, які мають значення для справи.
Дуже важливою метою слідчого експерименту є перевірка й оцінка слідчих версій. У цьому випадку перевіряються не докази, а припущення слідчого, які виникли на основі доказів та оперативних даних.
У результаті слідчого експерименту може бути отримано і новий доказ, що раніше не фігурував у справі.
За допомогою даної слідчої дії можна також з’ясувати: а) які обставини полегшили або уможливили здійснення злочину; б) які заходи організаційно-адміністративного чи технічного характеру повинні бути прийняті, щоб у даних умовах ускладнити або унеможливити здійснення аналогічних злочинів.
У практиці зустрічаються слідчі експерименти різних видів, у тому числі по встановленню: а) можливості спостереження, сприйняття будь-якого факту, явища; б) можливості здійснення будь-якої дії; в) можливості існування будь-якого явища; г) механізму окремих деталей події; д) процесу утворення слідів події, про які стало відомо в ході розслідування.
Приймаючи до уваги, що в абсолютної більшості випадків на території Донецької області проведення відтворення обстановки та обставин події здійснюється російською мовою пропонується наступна пам’ятка на цієї мові.

П А М Я Т К А
по проведению воспроизведения обстановки
и обстоятельств события с применением видеозаписи

В начале воспроизведения обстановки и обстоятельств события указываются:
- город (район),
- дата проведения и
- время когда следственное действие начато.
Далее указывается:
- должность,
- звание,
- фамилия, имя, отчество проводящего воспроизведение обстановки и обстоятельств события.

«с участием»
Указываются:
- должности, фамилии, имена, отчества участников.

«в присутствии понятых»
Следователь, который проводит воспроизведение обстановки и обстоятельств события, обращается к понятым и предлагает назвать:
- фамилию, имя, отчество,
- место жительства.

«с соблюдением требований ст. ст. 85, 851, 852, 1281, 194, 195 УПК Украины произвел воспроизведение обстановки и обстоятельств события (способом макетирования) с целью проверки показаний обвиняемого»

Указывается:
- фамилия, имя, отчество обвиняемого,
- № уголовного дела,
- статьи УК Украины, по которым он обвиняется.

«на месте события, о чем в соответствии со ст. 195 УПК Украины будет составлен настоящий протокол.
Всех участников следственного действия и присутствующих уведомляю, что в ходе воспроизведения будет применяться видеозапись на видеопленку».

Указывается:
- производитель видеокассеты и ее продолжительность.
«видеокамерой»
Указывается:
- производитель и марка видеокамеры.

«которая технически осуществляется»
Указывается:
- должность, фамилия, имя, отчество специалиста осуществляющего видеозапись.

«Узловые моменты воспроизведения обстановки и обстоятельств события будут фиксироваться на фотопленку»
Указывается:
- производитель фотопленки и ее чувствительность в единицах.

«фотоаппаратом»
Указывается:
- производитель и марка фотоаппарата.

«которая технически осуществляется»
Указывается:
- должность, фамилия, имя, отчество специалиста.

«Понятым»
Указываются:
- фамилии понятых.

«и специалистам»
Указываются:
- фамилии специалистов.

«в соответствии со ст. 127, 1281 УПК Украины разъясняю Ваши права: участвовать при проведении данного следственного действия, выслушивать объяснения, осматривать местность и предметы, на которые обращает внимание следователь и другие участники следственного действия, делать заявления и замечания, подлежащие занесению в протокол, просматривать видеозапись, знакомиться с фототаблицами и письменным протоколом, и
обязанности: своими подписями в протоколе засвидетельствовать достоверность и результаты данного следственного действия»

Следователь обращается к понятым и специалистам с вопросом:
«Вам ясны Ваши права и обязанности?»

Видеокамера фокусируется на понятых и специалистах.

«Воспроизведение обстановки и обстоятельств события начато в помещении»
Указывается:
- место, где начато проведение следственного действия.

Далее следователь обращается к обвиняемому:
«Вы обвиняетесь в совершении»
Указывается:
- состав преступления и статья УК Украины.

«Вам ясно в чем Вы обвиняетесь?»
Видеокамера фокусируется на обвиняемом.
«Как обвиняемому, в соответствии со ст. 142 УПК Украины разъясняю Ваши права на предварительном следствии:
1. Знать в чем Вы обвиняетесь.
2. Давать показания по предъявленному Вам обвинению или отказаться давать показания и отвечать на вопросы.
3. Представлять доказательства.
4. Заявлять ходатайства о допросе свидетелей, проведении очной ставки, производстве экспертизы, истребовании и приобщении к делу доказательств, а также заявлять ходатайства по всем другим вопросам, которые имеют значение для установления истины по делу.
5. Заявлять отвод следователю, прокурору, эксперту, специалисту и переводчику.
6. С разрешения следователя присутствовать при выполнении отдельных следственных действий.
7. Знакомиться со всеми материалами дела по окончании предварительного следствия.
8. Иметь защитника и свидание с ним до первого допроса.
9. Подавать жалобы на действия и решения следователя и прокурора.
10. При избрании меры пресечения в виде содержания под стражей, обжаловать данное решение в суд.
11. В соответствии со ст. 63 Конституции Украины отказаться давать показания или объяснения в отношении себя членов семьи или близких родственников, круг которых определяется законом.

Следователь обращается к обвиняемому:
«Вам ясны Ваши права? Имеете ли заявления, ходатайства? Желаете ли Вы, чтобы в проведении данного следственного действия принимал участие защитник?»

Видеокамера фокусируется на обвиняемом, после чего следователь обращается к обвиняемому:
«Желаете ли Вы рассказать по существу об обстоятельствах совершения»
Указывается:
- состав преступления.

«и показать на месте?»

Видеокамера фокусируется на обвиняемом.
Далее следователь предлагает обвиняемому рассказать об обстоятельствах совершенного преступления, т.е. производится краткий допрос обвиняемого.
После пояснений обвиняемого следователь обращается к участникам следственного действия:

«Имеются ли у Вас вопросы к обвиняемому?»
Видеокамера фокусируется на обвиняемом.

После этого следователь обращается к обвиняемому и задает ряд уточняющих вопросов.
«Добровольно ли Вы даете свои показания, применялись ли к Вам со стороны сотрудников милиции меры психического либо физического воздействия?
Уточните место, где Вами было совершено преступление, и можете ли Вы указать путь движения туда?»

Видеокамера фокусируется на обвиняемом, после чего следователь объявляет:
«Всех участников следственного действия уведомляю, что в ходе воспроизведения обвиняемый будет конвоироваться конвоем в составе сотрудников»
Указываются:
- должности фамилии, имена, отчества,
- старший конвоя.

«К месту воспроизведения участники следственного действия проедут на автомобиле (лях)»
Указывается:
- марка и государственный номер.

«под управлением водителя (лей)»
Указывается:
- фамилия, имя, отчество

«В пути движения видеозапись приостанавливается»
Указывается:
- время, после чего видеозапись приостанавливается

Далее следователь предлагает всем участникам следственного действия пройти в автомобиль для проезда к месту воспроизведения.

В случае необходимости фиксирования пути движения обвиняемого видеозапись в ходе него не приостанавливается.

По прибытию на место видеозапись возобновляется, о чем указывается точное время.
На месте воспроизведения следователь выясняет все необходимые обстоятельства преступления, выясняет, есть ли вопросы к обвиняемому у участников следственного действия.

По окончании следственного действия следователь объявляет:
«Все участники следственного действия приглашаются в горрайотдел»
Указывается:
- горрайотдел

«для просмотра видеозаписи воспроизведения обстановки и обстоятельств события и составления письменного протокола. Видеозапись приостанавливается»

Указывается:
- точное время

После прибытия в горрайотдел следователь возобновляет видеозапись, указывается точное время и сообщает:
«Участники следственного действия прибыли в горраотдел для просмотра видеозаписи, после чего будет составлен письменный протокол просмотра видеозаписи воспроизведения обстановки и обстоятельств события. На период просмотра, составления и ознакомления с протоколом видеозапись приостанавливается»

Указывается:
- точное время
После просмотра видеозапись возобновляется, указывается:
- точное время
Следователь заявляет:
«Вы просмотрели видеозапись воспроизведения обстановки и обстоятельств события с участием обвиняемого»
Указывается:
- фамилия.

«и ознакомились с протоколом просмотра видеозаписи».
После этого следователь обращается к обвиняемому:
«Имеются ли у Вас вопросы, заявления, ходатайства, замечания?»
Видеокамера фокусируется на обвиняемом.
Далее следователь обращается к участникам воспроизведения:
«Имеются ли у Вас вопросы, заявления, ходатайства, замечания?»

Видеокамера фокусируется на участниках, после чего следователь предлагает подписать протокол просмотра видеозаписи всем участникам следственного действия.

Камера фокусируется на подписании протокола.
Затем следователь сообщает:
«Видеозапись на этом прекращается и после составления письменного протокола он будет удостоверен подписями всех участников воспроизведения обстановки и обстоятельств события.
Видеокассета с записью проведенного следственного действия будет приобщена к протоколу воспроизведения обстановки и обстоятельств события».

Указывается:
- точное время

П Р О Т О К О Л
воспроизведения обстановки и
обстоятельств события с применением видеозаписи

город (район)_____________ «____» ____________ г.

Время «___» час. «___» мин.
____________________________________________________________________
(должность, звание, Ф.И.О. проводящего воспроизведение обстановки и обстоятельств события)
____________________________________________________________________
с участием: __________________________________________________________
(должности, Ф.И.О. участников)
____________________________________________________________________
в присутствии понятых:
1. __________________________________________________________________
проживающего (ей) по адресу:__________________________________________
2. __________________________________________________________________
проживающего (ей) по адресу:__________________________________________
с соблюдением требований ст. ст. 85, 851, 852, 1281, 194, 195 УПК Украины произвел воспроизведение обстановки и обстоятельств события (способом макетирования) с целью проверки показаний обвиняемого __________________
____________________________________________________________________
(Ф.И.О. обвиняемого, № уголовного дела, статьи УК Украины, по которым обвиняется)
на месте события, о чем в соответствии со ст. 195 УПК Украины составил настоящий протокол.
Все участники следственного действия уведомляются, что в ходе воспроизведения будет применяться видеозапись на видеопленку ____________
_________________________ видеокамерой ______________________________,
которая технически осуществляется _____________________________________
____________________________________________________________________
(должность, Ф.И.О. специалиста, осуществляющего видеозапись)
Узловые моменты воспроизведения обстановки и обстоятельств события будут фиксироваться на фотопленку __________________________________ед. фотоаппаратом ______________________________________________________,
которая технически осуществляется _____________________________________
(должность, Ф.И.О. специалиста)
____________________________________________________________________
Понятым _____________________________________________________и
специалистам ________________________________________________________
в соответствии со ст. 127, 128-1 УПК Украины разъясняются права: участвовать при проведении данного следственного действия, выслушивать объяснения, осматривать местность и предметы, на которые обращает внимание следователь и другие участники следственного действия, делать заявления и замечания, подлежащие занесению в протокол, просматривать видеозапись, знакомиться с фототаблицами и письменным протоколом, и обязанности: своими подписями в протоколе засвидетельствовать достоверность и результаты данного следственного действия.

Вопрос к понятым и специалистам: Вам ясны Ваши права и обязанности?
Ответ:_______________________________________________________________

Подписи понятых: 1. _____________________ 2._______________________

Подписи специалистов 1._____________________ 2._______________________

3._____________________ 4._______________________

Воспроизведение обстановки и обстоятельств события начато в помещении __________________________________________________________
Вопрос к обвиняемому: ________________________________________________
(Ф.И.О. обвиняемого)
Вы обвиняетесь в совершении _________________________________________,
т.е. преступления, предусмотренного ст. ____________ УК Украины. Вам ясно в чем Вы обвиняетесь?
Ответ обвиняемого: ___________________________________________________

В соответствии со ст. 142 УПК Украины обвиняемому разъясняются права на предварительном следствии:
1. Знать в чем обвиняется.
2. Давать показания по предъявленному обвинению или отказаться давать показания и отвечать на вопросы.
3. Представлять доказательства.
4. Заявлять ходатайства о допросе свидетелей, проведении очной ставки, производстве экспертизы, истребовании и приобщении к делу доказательств, а также заявлять ходатайства по всем другим вопросам, которые имеют значение для установления истины по делу.
5. Заявлять отвод следователю, прокурору, эксперту, специалисту и переводчику.
6. С разрешения следователя присутствовать при выполнении отдельных следственных действий.
7. Знакомиться со всеми материалами дела по окончании предварительного следствия.
8. Иметь защитника и свидание с ним до первого допроса.
9. Подавать жалобы на действия и решения следователя и прокурора.
10. При избрании меры пресечения в виде содержания под стражей, обжаловать данное решение в суд.
11. В соответствии со ст. 63 Конституции Украины отказаться давать показания или объяснения в отношении себя членов семьи или близких родственников, круг которых определяется законом.

Вопрос к обвиняемому: Вам ясны Ваши права? Имеете ли заявления, ходатайства? Желаете ли Вы, чтобы в проведении данного следственного действия принимал участие защитник?
Ответ обвиняемого: ___________________________________________________
Вопрос к обвиняемому: Желаете ли Вы рассказать по существу об обстоятельствах совершения ___________________________________________
и показать на месте?
Ответ обвиняемого: ___________________________________________________
Вопрос к обвиняемому: Расскажите об обстоятельствах совершенного Вами преступления ________________________________________________________
(производится краткий допрос обвиняемого)
____________________________________________________________________
Вопросы к участникам следственного действия: Имеются ли у Вас вопросы к обвиняемому? ________________________________________________________
Ответ: ______________________________________________________________

Вопрос к обвиняемому: Добровольно ли Вы даете свои показания, применялись ли к Вам со стороны сотрудников милиции меры психического либо физического воздействия?
Ответ обвиняемого: ___________________________________________________
Вопрос к обвиняемому: Уточните место, где Вами было совершено преступление, и можете ли Вы указать путь движения туда?
Ответ обвиняемого: ___________________________________________________
____________________________________________________________________
В ходе воспроизведения обвиняемый будет конвоироваться конвоем в составе сотрудников __________________________________________________
____________________________________________________________________
старший конвоя ______________________________________________________.

К месту воспроизведения участники следственного действия проедут на автомобиле (лях) _________________________ гос. номер __________________
под управлением водителя (лей) ________________________________________
В пути движения видеозапись приостанавливается (при необходимости фиксирования пути движения видеозапись не приостанавливается).
Время «___» час. «___» мин.

По прибытию на место видеозапись возобновляется.
Время «___» час. «___» мин.

Вопрос к обвиняемому: покажите на месте каким образом Вами было совершено преступление?
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Вопросы к участникам следственного действия: Имеются ли у Вас вопросы к обвиняемому, замечания, дополнения?
Ответ: ______________________________________________________________ ____________________________________________________________________

Видеозапись приостанавливается для возвращения в горрайотдел ______
____________________________________________________________________
для просмотра отснятого видеоматериала воспроизведения и составления письменного протокола.
Время «___» час. «___» мин

Видеозапись возобновлена в помещении горрайотдела ________________, ____________________________________________________________________
Время «___» час. «___» мин

На период просмотра видеоматериала видеозапись приостанавливается.
Время «___» час. «___» мин.
После просмотра видеоматериала видеозапись возобновляется.
Время «___» час. «___» мин.

Вопрос к обвиняемому: Имеются ли у Вас вопросы, заявления, ходатайства, замечания?
Ответ обвиняемого: ___________________________________________________
Вопрос к участникам воспроизведения: Имеются ли у Вас вопросы, заявления, ходатайства, замечания?
Ответ: ______________________________________________________________

Видеозапись прекращается.
Время «___» час. «___» мин.
Ознакомившись с протоколом участники следственного действия заявили:
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Отснятый видеоматериал приобщается к настоящему протоколу.

Подписи понятых: 1. ________________________2.________________________
Подписи специалистов 1._____________________2.________________________
и участников
3.____________________ 4.________________________

Следователь

П Р О Т О К О Л
просмотра видеозаписи следственного действия

г. __________________ «______» ___________________ г.

В период с «___» часов «____» мин. по «____» часов «_____» мин
в помещении горрайотдела ____________________________________________
с участием :
1. __________________________________________________________________
2. __________________________________________________________________
3. __________________________________________________________________
4. __________________________________________________________________
5. __________________________________________________________________
6. __________________________________________________________________
7. __________________________________________________________________
8. __________________________________________________________________

согласно требованиям ст.852 и с соблюдением требований ст. ст. 85, 114 ч. 6, 1281 , 194, 195 УПК Украины
просмотрена видеозапись воспроизведения обстановки и обстоятельств события с участием подозреваемого (обвиняемого) _______________________
____________________________________________________________________
отснятая «_____» _________________ 200_ г. с участием указанных лиц, о чем и составлен настоящий протокол.

В ходе просмотра видеозаписи ходатайств, замечаний и дополнений со стороны подозреваемого (обвиняемого), понятых и участников следственного действия не поступило.

Протокол мной прочитан, записано правильно.

Подпись подозреваемого (обвиняемого)__________________________________

Понятые: 1. ___________________ 2. __________________________

Участники ____________________ ___________________________
____________________ ___________________________
____________________ ___________________________
____________________ ___________________________

Протокол составил:

Особливості призначення експертиз

Судово-медична експертиза трупа
Судово-медичному експерту необхідно доручити:
- докладно описати зубний апарат і скласти його формулу;
- описати особливі прикмети трупа (шрами, бородавки, родимі плями, татуювання тощо);
- при слабкому зображенні татуювання шкірний шматок з ним необхідно вилучити для направлення на відновлення в бюро судово-медичних експертиз на медико-криміналістичну експертизу;
- провести туалет обличчя трупа перед проведенням фотозйомки для впізнання;
- при неможливості проведення фотозйомки для впізнання трупа відокремити голову трупа для відновлення її форми у бюро СМЕ;
- при неможливості дактилоскопіювати труп з причин гнилісних змін відокремити китиці рук, після чого направити їх для відновлення шкірних покривів у СМЕ на медико-криміналістичну експертизу;
- вилучити частину необхідного біологічного матеріалу для наступного проведення генетичної експертизи (м'язи, кістки, кров, волосся із п'яти частин голови);
- вилучити зразки крові трупа на марлю для проведення надалі одорологічної експертизи.

Крім традиційних перед судово-медичним експертом необхідно поставити наступні питання.
Загальний перелік:
- стать, зріст, статура, вага і вік потерпілого (для визначення зросту та віку необхідно дати доручення експерту вилучити поперекові хребці та трубчасті кістки кінцівок, що досліджуються в ході проведення медико-криміналістичної експертизи);
- колір волосся та очей потерпілого;
- наявність у нього слідів хірургічного втручання, і їх давнина;
- наявність слідів від отриманих раніше ушкоджень, їх локалізація, характер, тяжкість і давнина;
- наявність ознак національної та расової особливостей;
- наявність ознак, що свідчать про зловживання спиртними напоями, уживання наркотиків;
- наявність на трупі слідів манікюру та педикюру;
- наявність на трупі особливостей, що вказують на рід занять і звички;
- наявність на трупі слідів полових зносин, зокрема сперми, її група (для цього необхідно доручити судово-медичному експерту вилучити зразки вмісту заднього проходу і ротової порожнини).
При дослідженні трупів жінок:
- чи були в потерпілої статеві стосунки, якщо так, то яка давнина порушення дівочої пліви. Чи не знаходилася потерпіла в менструальному циклі;
- чи не знаходилася потерпіла в стані вагітності;
- чи народжувала загибла, скільки разів, давнина пологів;
Крім того, судово-медичному експерту доручити вилучити зразки вмісту піхви, анального отвору, ротової порожнини.
При дослідженні трупа новонародженої дитини:
- чи була дитина новонародженою;
- чи була вона життєздатною;
- тривалість утробного життя дитини;
- народилася живою чи мертвою;
- як довго дитина жила після родів;
- причина смерті дитини.
При виявленні частин трупа:
- які частини трупа відсутні;
- розчленування здійснено при житті потерпілого чи після його смерті;
- яким конкретно знаряддям (механізмом, предметом);
- через який час після вбивства розчленовано труп;
- стан трупа на момент розчленування (заморожений, обвуглений тощо);
- чи є ознаки того, що особа, яка розчленовувала труп мала навички в цьому;
- чи була особа, що розчленувала труп, лівшею;
- однією чи декількома особами здійснено розчленування;
- чи дозволяють судово-медичні дані зробити висновок, що особа, яка розчленувала труп, володіла великою фізичною силою;
- чи належать частини тіла одному трупу.
При виявленні трупа у воді:
- смерть потерпілого настала внаслідок утоплення, чи у воду було кинуто вже мертве тіло;
- скільки часу труп знаходився у воді;
- тілесні ушкодження на трупі, механізм і час їх утворення.
При виявленні трупа на попелищі або в згорілому приміщенні:
- піддавалась впливу полум’я жива людина чи труп;
- наявність тілесних ушкоджень, не пов'язаних з дією полум'я, механізм і час їх утворення;
- положення покійного на момент заподіяння опіків.
При виявленні трупа повішеним:
- причина смерті (чи наступила смерть від повішання);
- механізм утворення здавлення шиї та властивості зашморгу;
- при житті чи після смерті накладено петлю;
- ким виконано накладення та затягування зашморгу: сторонньою особою чи самим повішаним;
- в якому положенні повісився покійний, і чи немає ознак переміщення його тіла після смерті.
При виявленні трупа з вогнепальними пошкодженнями:
- причина смерті (чи настала смерть унаслідок вогнепального ошкодження);
- з якої відстані було зроблено постріл;
- можливість установлення конкретної зброї, з якої заподіяно поранення;
- можливість заподіяння потерпілим вогнепального пошкодження собі.
При виявлення трупа з колото-різаними пошкодженнями:
- причина смерті;
- механізм пошкодження (чи є пошкодження колото-різаними, їх локалізація і особливості);
- знаряддя заподіяння пошкодження;
- як довго після заподіяння поранення міг жити покійний;
- чи доступне місце локалізації колото-різаного поранення для нанесення його рукою самого потерпілого.
Виявлення трупа за підозрою отруєння:
- чи настала смерть від отруєння;
- від якої речовини могло бути отруєння;
- спосіб введення отруйної речовин до організму;
- швидкість настання смерті після прийому речовини.


Медико-криміналістичні експертизи

1. Експертиза відновлення зовнішнього вигляду трупа по черепу призначається у випадку виявлення скелетованого трупа, або трупа з гнилісними змінами.
На дослідження експертам необхідно надати череп, його складові елементи (зуби, кісткові фрагменти тощо), висновок судово-медичної експертизи трупа (акт дослідження), копію протоколу огляду місця події з фототаблицями.
Питання експертам:
- вік, стать, расовий тип потерпілого;
- чи можливо відновити зовнішній вигляд, якщо так, то відновити його;
- скласти словесний портрет.

2. Експертиза відновлення шкірного покриву призначається при неможливості дактилоскопіювати труп внаслідок гнилісних змін.
Питання експертам:
- чи можливе відновлення папілярних візерунків, якщо так, то відновити їх;
- який вік загиблого;
- чи є у загиблого захворювання китиць рук.

3. Експертиза по фотосполученню черепа з прижиттєвими фотографіями, рентгенівськими знімками або відеоматеріалами.
Питання експертам:
- чи є особа, що зображена на представлених (фотографіях рентгензнімках, відеоматеріалах), і труп невідомого однією особою.


Використання криміналістичних обліків
Направити запити для перевірки прикмет трупа за обліками безвісті зниклих, невпізнаних трупів, осіб, які оголошені в державний і міждержавний розшук (УІТ (ВІТ), ГУМВС, УМВС АІПС „Впізнання”).
Використовувати дактилоскопічний облік за зведеннями про судимість (ДНДЕКЦ МВС України).
При встановленні часу настання смерті потерпілого доцільно направити до органів внутрішніх справ доручення щодо наявності безхазяйних транспортних засобів, виявлених на прилеглій території в зазначений період. Необхідно перевірити причетність даних транспортних засобів та їх власників до події.
При одержанні висновків усіх призначених у справі експертиз, спрямованих на встановлення особи потерпілого, потрібно скласти нову ідентифікаційну карту трупа і повторно направити запити для перевірки прикмет трупа за наявними криміналістичними обліками.

Методичні рекомендації
щодо організації роботи слідчих з розкриття
і розслідування нерозкритих вбивств минулих років

Однією з важливих ділянок слідчої роботи у здійсненні принципу невідворотності покарання є робота з розкриття і розслідування умисних вбивств минулих років.
Такі злочини, як правило, вчиняються в умовах неочевидності, що дає час та змогу злочинцю приховати знаряддя злочину, штучно створити алібі, ввести в оману слідство неправдивими показами. Поміж це, час згладжує у пам’яті свідків суттєві факти стосовно події злочину. Нерідко втрачаються речові докази.
Щорічно певна частина вбивств залишається нерозкритою. З часом такі вбивства у статистичних відомостях переходять у розряд так званих вбивств минулих років.
Кількість умисних вбивств минулих років, які залишаються нерозкритими переконують, що складність їх розкриття - неодноразова справа. Успішне вирішення такої задачі можливе тільки в результаті правильної організації роботи слідчого, постійного проведення комплексу заходів розрахованих, можливо, на не один рік.
Накопичений криміналістичний досвід дозволяє рекомендувати такі форми організації роботи з розкриття вбивств минулих років:
1. Встановити чіткий облік таких справ після глибокого їх вивчення, скласти облікову картку на кожну справу або завести їх комп’ютерний облік.
У облікових даних відображати такі відомості як:
- засіб вчинення вбивства,
- прикмети злочинця і викрадених речей,
- наявність речових доказів,
- дані про притягнутих до відповідальності за інші злочини тощо.
Зібрана така інформація полегшує перевірку причетності до нерозкритих вбивств, особливо, вчинених на “замовлення”, при бандитських розбійних нападах або так званих “серійних” вбивствах, які мають подібні криміналістичні характеристики (підозрюваних осіб), дає можливість постійно тримати ці дані у полі зору.
2. Своєчасному викриттю злочинця часто перешкоджають помилки і промахи, які допущенні на початковій стадії розслідування:
- поверховий огляд місця події,
- несвоєчасне порушення кримінальної справи,
- неякісне виконання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
Тому, починаючи роботу з розкриття цих злочинів, необхідно в першу чергу намічати та здійснювати такі заходи, які б надолужили прогалини, допущені працівниками, які раніше займались їх розкриттям, а саме:
- повнота перевірки висунутих версій,
- причина суперечностей у свідченнях основних свідків, їх перевірка та усунення,
- використання оперативно-довідкових, пошукових і криміналістичних обліків,
- якість і повнота проведених експертиз.
При цьому повинні враховуватись не тільки результати вже виконаних слідчих та оперативно-розшукових дій, але і дані, одержані при розкритті аналогічних злочинів, у тому числі в інших районах або областях.
Особливу увагу слід звернути на:
- вияснення обставин і механізму вбивства,
- шляхи можливого руху злочинця з тим, щоб визначити час його вчинення,
- які сліди злочинець міг залишити, або які залишилися на ньому, де їх шукати,
- хто міг бути очевидцем злочину, або частково обізнаний щодо осіб і обставин його вчинення.
Глибокий аналіз перелічених обставин дозволяє значно розширити коло свідків і таким чином отримати відомості, які мають значення для розслідування злочину.
Слід також перевірити, чи виконані усі пункти раніше складеного плану, а також завдань, які давали слідчі органу дізнання в порядку ст. 114 КПК України, їх повноту та якість.
3. Однією з умов успішного розкриття умисних вбивств минулих років є забезпечення безперервності у роботі по таких справах. Для цього необхідне чітке планування, в якому повинні бути передбаченні як заходи, що проводяться слідчими, так і коло питань, перевірка яких здійснюється оперативними працівниками.
Планування подальших заходів здійснюється в три етапи:
1. Вивчення матеріалів оперативно-розшукових, кримінальних справ та інших матеріалів, що можуть мати відношення до розкриття конкретно¬го вбивства: аналіз і оцінка фактичних даних;
2. Визначення напрямків роботи з розкриття вбивства (висуваються версії), шляхи і форми перевірки намічених заходів, виконавці, терміни;
3. Безпосереднє здійснення запланованих заходів з розкриття вбивства.
При вивченні матеріалів оперативно-розшукової і кримінальної справи слід зіставити вже наявну в них інформацію з тією, що міститься у схожих справах по інших злочинах, а також з тими, що надходять в територіальні органи тощо. Вивчення всіх цих матеріалів необхідно для збору інформації, яка представляє інтерес по нерозкритому вбивству, висування на її основі обґрунтованих версій, планування і проведення наступної роботи. У ході вивчення зібраних матеріалів з’ясовуються такі основні питання:
- чи всі обставини, стосовно події злочину, виявлені і наскільки;
- наявність і сутність всіх можливих даних про осіб, що вчинили вбивство, їх прикмети тощо, а також про зв’язки потерпілого, що мають оперативний інтерес, про свідків та очевидців;
- можливості виявлення нових свідків і осіб, що мають інформацію про злочини;
- наявність і сутність всіх необхідних даних про потерпілого;
- наявність неперевірених або неповністю перевірених версій, показань та іншої інформації;
- наявність не усунутих раніше протиріч у показаннях, зібраних матеріалах;
- наявність речових і інших доказів, що додатково і ретельно вивчаються для виявлення раніше не замічених обставин з метою встановлення вбивць, а також нових доказів;
- чи був, виходячи з аналізу матеріалів справ, дійсно вчинений злочин, чи це нещасний випадок, самогубство тощо;
- наявність можливих мотивів вчинення вбивства або позбавлення життя потерпілого в стані необхідної оборони, крайньої необхідності.

У додатковому плані можуть бути передбачені такі заходи:
- проведення слідчих і оперативно-розшукових заходів з виявлення можливих очевидців злочину або свідків, що мають дані про осіб, які вчинили злочин;
- по пошуку речових доказів або встановленню власників речових доказів, виявлених на місцях події; дослідження речових доказів (недопалки, сліди крові, предмети туалету тощо) для встановлення групової належності, професійних навичок злочинця, а також ідентифікації;
- відтворення обстановки та обставин події у справах, де під час огляду допущено недоліки або викликає сумнів можливість вчинення тих чи інших дій;
- перевірка конкретних осіб або визначеного контингенту які могли вчинити злочин (раніше засуджені або притягнуті до відповідальності за аналогічні вбивства, хулігани, п’яниці, адміністративно-заарештовані та інші) і проведення з цією метою розвідувальних допитів;
- підготовка завдань оперативним працівникам щодо перевірки окремих засуджених, що відбувають покарання у місцях позбавлення волі, яких раніше підозрювали в причетності до вчинення нерозкритих вбивств;
- ознайомлення з оперативно-розшуковими справами з точки зору відпрацювання слідчими шляхом інформацій, одержаних оперативними заходами, повноти орієнтування щодо обставин злочину, прикмет злочинця, викрадених речей і цінностей, а також виявлених на місцях речових доказів;
- використання засобів масової інформації та допомоги громадськості в розкритті злочину, розробка форм і методів використання такої допомоги;
4. Постійна, тісна взаємодія з працівниками карного розшуку та іншими оперативними службами міліції, в таких формах, як регулярне отримання інформації від них про осіб, що підозрюються у вчинені нерозкритих вбивств і при необхідності перевірка їх слідчим та оперативним шляхом, визначивши при цьому першочерговість та послідовність проведення цих дій. Таку ж інформацію, отриману у ході слідства, надавати працівникам карного розшуку з визначенням прийомів її реалізації.
Через начальників міськрайвідділів МВС інформувати весь особовий склад, особливо дільничних інспекторів, про обставини нерозкритих вбивств, прикмети злочинців, викрадених речей.
Відповідно до ст. 114 КПК України надавати доручення і при несвоєчасному або неякісному їх виконанні невідкладно реагувати засобами прокурорського нагляду.
З урахуванням наведених вище даних, які є вихідним фактичним матеріалом для побудови версій по нерозкритому вбивству, висуваються версії:
- щодо осіб, що уявляють оперативний інтерес;
- про ймовірні місця збереження або знаходження речових та інших доказів тощо;
- про мотиви вчинення вбивств;
- про місце вчинення злочину;
- про особу трупа (якщо є розчленовані частини тіла або невпізнаний труп) тощо;
Це можуть бути як нові версії, так і ті, що, судячи з матеріалів вивчення, достатньо повно не перевірені.
5. 3 точки зору наявності доказів нерозкриті вбивства, як вже зазначалося раніше, можна поділити на дві групи: вбивства скоєні без очевидців і вбивства при очевидцях (з хуліганських мотивів, під час бійки, деякі розбійні напади тощо).
Нерідко за злочинами останньої групи, свідки та потерпілі називали прикмети злочинців і могли їх впізнати. Природно, що для розкриття ця категорія вбивств більш перспективна, тому що є джерела інформації про злочинця, а також не виключена можливість одержання від свідків і потерпілих додаткових відомостей (випадкова зустріч зі злочинцем, припущення знайомих і співробітників про осіб, які могли вчинити вбивство).
Тому слід особливо інтенсивно працювати за такими справами, частіше зустрічатися з очевидцями і постійно підтримувати з ними зв’язок, тим са-мим підтримувати в їх пам’яті прикмети злочинця і обставини вбивства.
У практиці розкриття вбивств минулих років склалося два основних напрямки:
1. Виявлення осіб, що становлять оперативний інтерес, перевірка обґрунтованості підозри і подальша оперативна перевірка таких осіб з метою документування їх можливої причетності до нерозкритого вбивства.
2. Проведення додаткових оперативно-розшукових заходів для подальшого документування причетності до нерозкритого вбивства осіб, раніше обвинувачених у цих самих справах, кримінальне переслідування відносно яких у свій час було закрито у зв’язку з недоведеністю обвинувачення.
Можна виділити три групи осіб, що становлять оперативний інтерес:
- особи, які можуть вчинити дане нерозкрите вбивство;
- особи, які мають інформацію про злочин і про злочинця;
- особи, які можуть одержати інформацію про перші дві групи осіб.
Виявлення осіб, які становлять оперативний інтерес, здійснюється на основі загальних положень методики і тактики розкриття з урахуванням специфіки вбивств, що тривалий час залишалися нерозкритими, особливостей осіб, що їх вчинили, усунення раніше допущених недоліків. Встановлення таких осіб при розкритті вбивств минулих років відрізняється певними особливостями:
1. Необхідністю усунення причин несвоєчасного розкриття вбивств, допущених недоліків до перевірки версій, усунення протиріч, заповнення всіх прогалин, допущених раніше у справі і виявлених в процесі вивчення матеріалів справи, а також використання наявної у справах інформації для подальшої роботи з виявлення осіб, що становлять оперативний інтерес.
2. Повторною перевіркою показань, отриманих на первинному етапі.
3. Повторним виходом на місце події (додатковий огляд) для додаткової перевірки необхідних відомостей і орієнтування в обстановці.
4. Вивченням обставин, фактів, що на первинному етапі не були виявлені, а з’явилися через певний час.
5. Використанням для виявлення осіб, що становлять оперативний інтерес, даних кримінологічного і криміналістичного вивчення аналогічних вбивств і осіб, що їх вчинили.
6. Використанням інформації, що надходять з інших джерел для виявлення осіб, що становлять оперативний інтерес по нерозкритому вбивству.
Деякі з перерахованих особливостей. Повторні опитування (допити) нерідко дозволяють з’ясувати повноту, точність і правдивість первинних відомостей, уточнити і встановити деталі, які раніше були упущені. При цьому з’ясовуються нові обставини, що були упущені в первісний період і з’явилися згодом, через певний час тощо. Перед повторним опитуванням (допитом) важливо з’ясувати обставини, які можуть сприяти його успішному проведенню (мобілізації пам’яті особи, що опитується).
Повторний огляд на місці події необхідний для орієнтування в обстановці і поповнення відомостей, упущених під час огляду, уточнення питань, що виникають, встановлення, виходячи з обстановки, нових доказів, встановлення свідків з числа тих, хто повинен був бачити, що трапилося, або чути про цю подію. Доцільно проводити додаткові огляди місця події і прилеглої місцевості з особами, що брали участь в первинному огляді.
Необхідність виявлення по нерозкритих вбивствах обставин, фактів, що на первинному етапі не були виявлені взагалі, а з’явилися через певний час, також важлива специфічна особливість роботи по цих вбивствах. Такі обставини виникають, коли, наприклад, з’явилися нові свідки, які чули про вбивство або про особу, що його вчинила, які бачили у нього знаряддя вчинення вбивства, викрадені речі, що спостерігали за спробами приховати, знищити сліди злочину, вплинути свідків тощо.
Зупиняючись на деяких напрямках документування злочинних дій виявлених осіб, що становлять оперативний інтерес по нерозкритих вбивствах необхідно здійснити:
- виявлення свідків і забезпечення можливості використання даних, якими вони володіють. Здійснюється за допомогою всіх наявних сил, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності, а також громадськості;
- виявлення і збереження предметів, документів і слідів (речових доказів) також, як і виявлення свідків здійснюється з використанням всього спектру оперативних можливостей. У роботі по першому напрямку, особливо широкі можливості у негласних співробітників. Тут особливо ретельно необхідно готувати і проводити оперативні комбінації, бо виявленні докази необхідно в подальшому процесуально оформити і вжити заходів до їх збереження;
- виявлення неправомірних дій осіб, які перевіряються на причетність до вбивства. Найбільш повною інформацією про злочини, його мотиви, місця знаходження найважливіших доказів тощо, володіє, природно, особа, що вчинила злочин. Тому отримання в процесі перевірки такої інформації від особи, що перевіряється, її співучасників представляє одне з найбільш перспективних напрямків роботи.
Отримання необхідної інформації безпосередньо від того, хто перевіряється можливо при:
- спонуканні його до “чистосердечного” розкаяння і написання відповідної заяви;
- ретельної оперативної перевірки за місцем проживання і роботи;
- ретельної оперативної перевірки в ІТУ, СІЗО і місцях позбавлення волі.
За місцем вчинення злочину особисто через працівників карного розшуку, дільничних інспекторів проводити бесіди серед населення, у трудових колективах для виявлення громадян, які можуть знати про аналогічні напади (вбивство з метою зґвалтування, розбійні напади, хуліганські прояви), вчинених особами з прикметами злочинця.
Слідчий повинен мати почуття особистої відповідальності за розкриття злочинів, переборов ще наявний у багатьох слідчих „психологічний бар’єр” про безнадійність і безперспективність слідчої роботи за цими справами, що їх розкриття - справа суто кримінального розшуку.

Пам’ятка
щодо особливостей підготовки об’єктів при призначенні експертиз волокнистих матеріалів та виробів з них,
виявлення, вилучення та упаковка мікрослідів

Обізнаність злочинців з методами роботи правоохоронних органів щодо розкриття злочинів призводить до того, що на місцях злочину вони майже не залишають матеріальних “традиційно видимих” слідів. Зважаючи на це, організацію роботи з відшукання речових доказів слід спрямовувати на використання криміналістичних можливостей виявлення і фіксації мікрочастинок, які несуть на собі інформацію про вчинений злочин та особу злочинця.
Мікрочастинки являють собою дуже малі кількості сполук і матеріалів у вигляді різноманітних дрібних тіл, які невидимі або слабовидимі у звичайних умовах освітлення. При розгляді мікрочастинок разом із предметами - носіями їх іменують мікрослідами.
На знаряддях злочину, на одязі злочинців та потерпілих у вигляді накладень різного характеру (клітинні елементи пошкоджень тканини людини, текстильні волокна від одягу, насіння рослин, частинки ґрунту, інших речовин, предметів) залишаються мікрочастинки.
При огляді колюче-ріжучих предметів частинки пошкоджених тканин і органів людини частіше виявляються на плямах крові, жиру, на складних ножах (у прорізах рукояток). Волокна від одягу і частинки органів та тканин людини залишаються на тих частинках тупих знарядь, які стикалися при ударі з одягом або тілом потерпілого.
Аналіз сучасних поглядів на предмет, об’єкти і завдання експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них дозволяє віднести до об’єктів дослідження всі текстильні і технічні волокна, нитки, пряжу, тканини, трикотаж, неткані матеріали. Таке широке коло об’єктів волокнистої природи ускладнює їх якісну та кількісну характеристику. Проте, оскільки вони є предметами постійного користування людиною (одяг, взуття, меблі та інші предмети речової обстановки), вони несуть важливу інформацію, яка може бути використана при розслідуванні злочинів проти життя та здоров” я особи.
При вчиненні злочинів відбувається активна взаємодія осіб, які їх вчиняють з потерпілими і предметами речової обстановки. У результаті цього відбувається взаємний перехід волокон. Текстильні волокна можуть залишатись на одязі потерпілих та злочинців внаслідок доторкання їх одягу під час боротьби. Тому експертом досліджуються предмети одягу, мікрочастинки якого залишаються на елементах обстановки місця події. Виявлення мікрочастинок встановлює сліди, які підтверджують перебування конкретної особи у даному місці і взаємодію її з конкретними об’єктами. Дані досліджень волокнистих матеріалів і виробів з них мають таке ж доказове значення як і дослідження інших слідів, залишених підозрюваною особою: відбитки пальців рук, взуття, зубів тощо. Проте необхідно враховувати можливість появи у зв’язку з обставинами справи декількох аналогічних предметів одягу: спецодяг, медичні халати, військова форма, вироби із джинсової тканини, або передачі конкретних предметів однією особою іншій.
При призначенні експертизи волокнистих матеріалів вилучаються як цілі предмети, так і їх великі фрагменти (частини одягу, оббивка меблів, штори тощо). Відшукання та вилучення таких великих об’єктів не викликає ускладнень і може бути проведено слідчим або працівником органу дізнання самостійно.
Для виявлення і вилучення окремих волокон (мікрочастинок) доцільно залучати спеціаліста-криміналіста. Це дозволить якісно знайти, вилучити і упакувати мікрооб’єкти.
Для організації роботи з виявлення і вилучення окремих волокон рекомендується дотримуватися наступних правил.
По-перше, необхідно визначитися з місцем можливого находження волокон:
- при розслідуванні насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи на знаряддях вчинення злочину: холодній зброї (колюче-ріжучій, рублячий, ударно-роздрібляючий), а також на свіжих слідах крові, частках епідермісу, підшкірного жиру, засохлих фрагментах крові, краях ран, піднігтьовому вмісті, як потерпілого так і підозрюваного (обвинуваченого, підсудного);
- при проведенні слідчих дій після вчинення крадіжок, в місцях можливого проникнення: віконних рамах, фрагментах скла, дверних проємах, замикаючих пристроях. На предметах, які можливо контактували з одягом чи іншими носіями волокон. Накладення волокон може находитися на оббивці меблів, килимах, шторах, предметах особистого використання. Необхідно враховувати можливість знайдення волокон на шляху руху людини, на рівні тулуба і ніг. Якщо є головний убір, то і голови;
- при дорожньо-транспортній пригоді (наїзд на пішохода), в результаті тертя частина волокон із розривів на одязі переходить на поверхню лакофарбового покриття, виступаючі частини і місця, які покриті липкими матеріалами (мастильними матеріалами тощо).
По-друге, враховуючи особливості даного виду експертизи, необхідно правильно упаковувати і описувати предмети, які вилучаються. Особа, яка проводить виїмку повинна дотримуватися наступного:
- при вилученні і підготовці об’єктів волокнистої природи до експертизи, максимально зберігати накладення волокон і їх первісну локалізацію;
- одяг потерпілого, підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) вилучається повністю. Враховуючи особливості механізму можливого утворення накладень волокон, вилучати повний комплект одягу (наприклад, у статевих злочинах комплект одягу, який вилучається обов’язково повинен містити нижню білизну);
- необхідно дотримуватися послідовності щодо призначення експертиз, не припустимо проведення дослідження об’єктів волокнистої природи після судово-медичного, балістичного й інших досліджень;
- предмети, які направляються на дослідження, повинні бути упаковані на місці вилучення, опечатані та забезпечені пояснювальними написами.
Необхідно також надати можливість експерту ознайомитися з додатковими матеріалами справи, які стосуються вилучення, підготовки, зберігання і транспортування об’єктів;
- одяг, що вилучається, і який належить різним особам, а у разі необхідності і одній особі, упаковується в різні пакети. При цьому не можна трусити, чистити, прасувати та вчиняти інші дії, які приводять до втрати накладень волокон;
- під час вилучення, огляду та упаковки одягу виключити доторкання між собою різних предметів одягу або різних частин одного предмету;
- одночасно з вилученням одягу необхідно обстригати нігті у живих осіб та обов’язково у трупа. Підозрюваному зрізають нігті у тому випадку, якщо він затриманий безпосередньо після вчинення злочину, або через незначний період часу. При вилученні неприпустимо подрібнення нігтьових пластин це призведе до втрати волокон;
- предмети одягу, знаряддя вбивства, злому, фрагменти з наявними накладеннями волокон, (які вилучаються), у процесі виявлення і підготовки для направлення на дослідження не повинні доторкатися до інших предметів волокнистої породи чи носіїв накладень волокон;
- накладення волокон з транспортних засобів, монументальних споруд, об’ємних предметів бажано вилучати за участю спеціалістів;
Для підготовки і транспортування на дослідження цілих об’єктів чи об’єктів-носіїв з можливим накладенням волокон необхідно користуватися спеціальними засобами упаковки:
- під час упакування одягу не допускати щоб предмети підозрюваного та потерпілого торкалися, або контакту різних предметів одягу однієї особи. Для цього окремі предмети одягу необхідно прокласти чистими аркушами паперу, а потім обережно скрутити і упакувати в пакети;
- гострі і тверді предмети з можливими накладеннями волокон упаковуються у тверді пробкові коробки, пластикові контейнери;
- окремі волокна та незначне їх скупчення, які виявлені на невеликих предметах-носіях, бажано представляти на дослідження на предметі-носії. Це дозволить уникнути втрати волокон під час їх збору і перенесення, та зафіксувати локалізацію відносно інших об’єктів. Для упакування підходить тара, яка дозволить зберегти початкову картину при вилученні і транспортуванні.
За допомогою спеціальної криміналістичної техніки: пінцетів (для хірургії очей), скальпелів, препарувальних голок, шпателів, голчатих щупів вилучаються окремі волокна практично з любих об’єктів, як на місці події, так і в лабораторних умовах. Зменшити втрати волокон під час роботи можливо, якщо кінцівки інструментів змочити водно-глицериновим розчином. Також окремі волокна можна зібрати за допомогою адгезійних плівочних матеріалів: світла дактилоскопічна плівка, засвічений та змочений фотопапір, картографічна плівка, липка стрічка типу МЛРД. Попереднє дослідження волокон здійснюється за допомогою лупи та мікроскопів безпосередньо на плівці. У даному випадку липка плівка використовується не тільки як засіб для вилучення, але й упаковки.
Не допускається використання для вилучення волокон чорної дактилоскопічної плівки, тому що темні волокна на такій поверхні залишаються непомітними. Липка стрічка типу “Скотч” має підвищену адгезію, внаслідок чого зібрані волокна неможливо відокремити від неї без пошкоджень.
Особливої обережності необхідно дотримуватися при вилученні залишків обгорілих волокнистих матеріалів та одягу:
- для забезпечення цілісності крихких фрагментів вогнища не треба вилучати з нього окремі шматки золи, незгорілі деталі, металеву фурнітуру;
- вміст вогнища переноситься в жорстку тару в цілому. При дослідженні спалених залишків одночасно з експертизою волокнистих матеріалів проводиться дослідження щодо виявлення паливно-мастильних матеріалів і нафтопродуктів. З метою збереження у незмінному виді об’єктів для даного виду експертиз, спалені останки поміщають в герметичну тару, бажано зі скла.
Ефективність експертизи волокнистих матеріалів значною мірою залежить від їх підготовки слідчими. Для успішного проведення експертизи волокнистих матеріалів речові докази необхідно своєчасно і правильно упакувати та забезпечити їх доставку у незмінному вигляді.

Виявлення, вилучення та упаковка мікрослідів
Як засвідчує практика, не всі слідчі вміють знаходити, вилучати та упаковувати мікрочастинки. Тому такі можливості недостатньо використовуються, внаслідок чого втрачаються речові докази, на які злочинець не сподівається.
Накладення мікрочастинок можуть зберігатися на предметах-носіях тривалий час навіть тоді, коли вони знаходяться у несприятливих умовах, наприклад у воді. Винятки становлять транспортні засоби, на яких мікрочастинки не завжди довговічні.
Огляд накладень мікрочастинок не можна відкладати. Для його проведення необхідно застосовувати технічні засоби: лупу і ультрафіолетові освітлювачі. Приступаючи до огляду, необхідно вжити заходів, які виключають втрату слідів. З цією метою необхідно стежити за тим, щоб у приміщенні не було протягів, щоб учасники огляду не залишали своїх слідів і не переміщували неоглянутих предметів. До знаряддя злочину не можна торкатися руками, оскільки на них можуть залишитися клітини плоского епітелію шкіри людини. Їх необхідно ретельно оберігати від механічного впливу, вологи і температурних змін.
Шукати сліди накладень мікрочастинок потрібно при доброму освітленні. Доцільно оглядати предмети як при прямому, так і при непрямому (косопадаючому) світлі, уникаючи їх різкого струшування.
При огляді одягу рекомендується особливу увагу звертати на ґудзики, застібки, гачки, пряжки, оскільки на них найчастіше виявляються волокна, що відокремилися під час боротьби злочинця із потерпілим. У швах, складках, манжетах можуть бути частинки ґрунту, рослинності з місця вчинення злочину.
Крихти хліба, тютюн, сірники, папір, різні волокна, що знаходяться у кишенях, можуть залишати сліди на знаряддях злочину, що там зберігалися.

У роботі з предметами-носіями мікрочастинок рекомендується дотримуватись таких правил:
- оглядати предмети, на яких можуть бути накладення мікрочастинок, необхідно над листками чистого білого щільного паперу або креслярської кальки (після огляду предмети повинні бути загорнені у ці самі листки);
- кожен предмет повинен бути загорнений в окремий листок;
- загорнені листки слід упакувати у дерев’яні, фанерні ящики або щільні картонні коробки (у ящик, коробку можна покласти кілька предметів, однак при цьому вони повинні бути надійно ізольовані один від одного);
- вологі предмети перед упакуванням необхідно висушити;
- предмети, на яких, крім накладень мікрочастинок, можуть бути сліди рук, доцільно поміщати між двома листами фанери або щільного картону, перев’язувати шпагатом, а потім загортати у чистий білий щільний папір або кальку;
- загортати предмети-носії безпосередньо у поліетиленову плівку не рекомендується. У таку плівку або поліетиленовий пакет можна поміщати тільки ті предмети, які уже загорнені у папір. Поліетиленові пакети можна використовувати як пакувальний матеріал тільки тоді, коли виникає необхідність у збереженні запаху мікрочастинок;
- неприпустимо використовувати для внутрішнього пакування мікрочастинок текстильні тканини, мішковину, марлю, вату й інші матеріали, від яких можуть виділитися мікрочастинки;
- якщо є підстави вважати, що мікрочастинки всмоктались у якусь сипучу масу (землю, пісок тощо), останню необхідно укласти в чисто вимиті, висушені, щільно закорковані скляні банки;
- кожен зріз нігтьових пластин слід пакувати в окремий пакетик;
- не рекомендується мікрочастинки фарби загортати у папір, оскільки вони можуть розплавитися і всмоктатися у папір. Найкраще поміщати їх у лунки предметних шибок і закривати покривними шибками (предметні та покривні шибки скріплювати лейкопластиром);
- кулю, яка могла пробити перепону і залишити накладення мікрочастинок, необхідно пакувати так, щоб її головна частина не прилягала до матеріалу упаковки;
- усі предмети слід упаковувати у такому вигляді, у якому вони були виявлені.
Фіксуючи у протоколі факт виявлення слідів, накладення мікрочастинок, необхідно детально описати предмет, на якому вони були виявлені, і структуру його поверхні, а також місця, де виявлені ці сліди; спосіб їх виявлення (за допомогою освітлення, із застосуванням луп, мікроскопів і кратність його збільшення). Крім цього, у протоколі слід зазначати:
- чи є мікрочастинки твердими, рідкими речовинами або волокнами від одягу, їх колір, якщо можливо, будову або форму і т. п.;
- чи залишені мікрочастинки на предметі, на якому вони виявлені, чи зшкріблені з нього;
- які заходи вживались для збереження слідів накладень мікрочастинок;
спосіб упаковки предметів, на яких вони були виявлені;
якщо на досліджуваному предметі сліди накладень мікрочастинок виявлені не були, однак не виключена можливість їх виявлення при проведенні експертного дослідження, у протоколі слід детально описати дослідницький предмет, способи, які застосовувались для виявлення мікрочастинок, зазначити, чи висушувався цей предмет (якщо так, то вказати умови), зафіксувати заходи, які вживались для збереження слідів, спосіб пакування предмета.

Експертні можливості судово-цитологічних методів
дослідження при проведенні експертизи речових доказів та особливості їх призначення

Головним завданням судово-цитологічних досліджень при виконанні експертизи речових доказів є комплексне вивчення клітинних мікронакладень людини в слідах на речових доказах з встановленням їх наявності, видової, статевої, групової й органно-тканинної приналежності. До цих експертиз належать дослідження піднігтьового вмісту, мікронакладень на знаряддях травми і різноманітних предметах на місці злочину; піхвового епітелію в слідах на тілі та одязі злочинця, підозрюваного у зґвалтуванні; визначення статевої і групової приналежності клітин слини на таких об’єктах, як клапани конверту, сигарети; визначення статевої приналежності та регіонального походження крові; статевої приналежності волосся і тканин людини й ін.
Дослідження експертів-цитологів базується на вивченні клітин тканин організму людини, які мають видові, групові і статеві ознаки даного організму. В силу цього успішне рішення поставлених завдань в першу чергу буде залежати від зберігання структури клітини та зменшення впливу на неї руйнуючої дії навколишнього середовища. Тому позитивний результат судово-цитологічних досліджень знаходиться в прямій залежності від правильних дій слідчих робітників по вилученню, зберіганню і своєчасній доставці речових доказів.
Останнім часом створені нові наукові напрямки, до яких, поряд з іншими, відноситься комплексне дослідження накладень на знаряддях травми, що має важливе значення для ідентифікації колючо-ріжучих та тупих знарядь. Для вирішення даного питання потрібна правильна взаємодія експертів-цитологів з експертами-криміналістами, особливо в плані першочерговості дослідження.
З метою одержання найбільш повного результату дослідження знарядь травми, речовий доказ необхідно в першу чергу направити на дослідження судово-медичним експертам-криміналістам, які детально описують стан речового доказу, його упакування, опис, розміри та проводять фотографування. Після цього експерти відділення судово-медичної криміналістики складають план проведення наступних досліджень. Якщо на знарядді травми знайдені текстильні волокна, то вони вилучаються і досліджуються, або через слідчого передаються в експертні організації Міністерства юстиції або Міністерства внутрішніх справ. При наявності на речовому доказі накладень біологічного походження проводиться фотографування у відділенні криміналістики, а саме знаряддя травми передається у відділення судово-медичної цитології. Після проведення судово-цитологічного дослідження речовий доказ повертається у відділення судово-медичної криміналістики, де він може бути використаний з метою ідентифікації, в тому числі і для проведення експериментально-порівняльного дослідження.
Розглянемо більш детально різні види судово-цитологічних досліджень.
1.Найбільш важливим видом судово-цитологічної експертизи є експертиза клітинних накладень.
При проведенні даних експертиз вирішуються такі питання:
- чи є в слідах на речовому доказі кров та клітинні елементи;
- яка їх видова приналежність;
- яка статева та групова приналежність крові та клітинних елементів;
- яка регіональна приналежність крові;
- яка органо-тканинна належність виявлених клітин;
- чи могли знайдені на знаряддях травми або в піднігтьовому вмісті – клітини утворитися при травмуванні шкіри або слизових оболонок людини;
- чи могли дані кров та клітини походити від осіб, що проходять по справі.
Клітинні накладення тканин людини можуть бути виявлені на різноманітних знаряддях травми, транспортних засобах, вогнепальній зброї, а також на місці події та одязі. Висохлі частинки на зазначених предметах можуть зберігатися достатньо довго і при сприятливих умовах навколишнього середовища можуть бути об’єктами цитологічного дослідження. При призначенні таких експертиз найкращим є, коли на дослідження представляється саме знаряддя травми, яке пакується таким чином, щоб виключити забруднення іншими накладаннями або втратити ті біологічні сліди, що є. У тих випадках, коли накладання, підозрілі на тканини тіла людини, залишені на великих предметах на місці злочину, вилучення накладень проводиться: або зіскобом у чисту пробірку чи щільний папір; або змивом за допомогою марлевого тампона, змоченого у фізіологічному розчині; або проводять вирізку предмета-носія разом із мікронакладеннях на ньому. Змив надалі обов’язково висушується та упаковується в щільний папір або кальку для креслення.
До цього ж виду дослідження відноситься експертиза піднігтьового вмісту рук осіб, що проходять по справі. Нігтьові зрізи для дослідження обережно (щоб не припустити травмування шкіри особи, у якої зрізуються нігті) зрізаються з правої та лівої рук та упаковуються в окремі пакети з відповідними написами.
Практика проведення судово-цитологічного дослідження піднігтьового вмісту рук показала, що термін відбору матеріалу у живих осіб повинний бути максимально наближений до моменту вчинення злочину і не перевищувати 3-5 доби. Якщо час відбору піднігтьового вмісту рук більше цього терміну, відсоток позитивних результатів різко зменшується, і крім того отримані результати дуже тяжко співвіднести з тими подіями, що мали місце в момент учинення злочину. Виходячи з вищесказаного, судово-цитологічні дослідження піднігтьового вмісту рук осіб, що проходять у справі, у випадку, якщо відбір матеріалу був проведений після 5-и і більше днів після скоєння злочину, вважається недоцільним.
Крім вищевказаного матеріалу для проведення експертиз необхідно надання зразків крові осіб, що проходять у справі - або рідкої крові, відбір якої проводиться у відділенні судово-медичної імунології або цитології, або зразків крові, висушених на марлі.
Піднігтьовий вміст рук підозрюваного може бути об'єктом дослідження і при вчиненні розпусних дій при статевих злочинах. При цьому в даному об’єкті можливе виявлення крові, клітин піхвового епітелію, сперматозоїдів. Про це треба пам’ятати при призначенні експертиз, пов’язаних зі статевими злочинами. У піднігтьовому вмісті рук можуть бути знайдені також клітини зовнішньої кореневої піхви волосся, що є характерним для вирваного волосся, а цей факт у свою чергу може свідчити про надання опору злочинцю.
При наявності в досліджуваних об’єктах достатньої кількості клітинних елементів із збереженою структурою ядра, висновок експерта достовірний і має форму твердження „При дослідженні накладень .... кольору, вилучених з клинка ножа або іншого знаряддя травми знайдено кров і елементи шкіри, (м'язової, епітеліальної, сполучної) тканини особи чоловічої (жіночої) генетичної статі та виявлені антигени .... системи АВО...”. При наявності в піднігтьовому вмісті значної кількості клітин з ядрами, розташованих групами і пластами, можна говорити про те, що дані клітини не належать власному нігтьовому ложе і походження їх, швидше за все, носить травматичний характер.
Треба також мати на увазі, що цитологічні методи дослідження можуть дати позитивний результат навіть у тих випадках, коли злочинець намагається знищити сліди свого злочину. Як приклад, можна привести випадок, коли підозрюваний після вчинення вбивства розчленував труп за допомогою сокири і ножа, які надалі для приховання слідів облив соляркою. У слідах бурого кольору, знайдених на цих предметах, кров не була виявлена. Проте в мікронакладеннях, знятих з сокири, при цитологічному дослідженні були знайдені елементи шкіри, фрагменти м'язової і сполучної тканин, які мали той же антиген, що і потерпіла.
Як приклад дослідження піднігтьового вмісту, що допомогло підтвердити участь людини у скоєні злочину, можна привести такий. У вбивстві жінки підозрювався син, який свою провину не визнавав. У піднігтьовому вмісті його рук були знайдені кров, клітини глибоких шарів шкіри та клітини залозистого епітелію, які належали особі жіночої генетичної статі. Диференціювання даних клітин і крові по груповим антигенам не виключало походження їх за рахунок потерпілої. Крім того на туфлях підозрюваного були виявлені клітини особи жіночої генетичної статі, за морфологічними ознаками подібні до епітелію серозних оболонок, що свідчило про те, що дані сліди могли бути утворені лише при проникаючому пораненні черевної порожнини.
2. Визначення наявності клітин слизової оболонки піхви, ротової порожнини, прямої кишки в мазках-відбитках, змивах зі статевих органів підозрюваних; в їх піднігтьовому вмісті, в плямах на їх одязі при розслідуванні статевих злочинів.
При проведенні експертиз вирішуються такі питання:
- чи є в мазках-відбитках та змиві зі статевих органів підозрюваного клітини слизової оболонки рота, клітини піхвового епітелію, прямої кишки, елементи калу;
- якщо є клітини слизової порожнини рота або прямої кишки, то яка їх статева та групова приналежність;
- якщо є клітини піхвового епітелію, то яка їх групова приналежність;
- чи могли знайдені клітини походити від потерпілої особи.
Тільки завдяки цитологічним методам дослідження можливо вирішити таке питання, як присутність виділень із піхви в слідах змішаного характеру – крові і піхвового секрету; сперми і піхвового секрету, що є вкрай необхідним для правильного трактування результатів антигенної характеристики змішаних слідів. При призначенні даних експертиз необхідно враховувати той факт, що виявлення клітин піхвового епітелію має значення лише в тих випадках, коли ці виділення знайдені на тілі й одязі підозрюваних осіб. Визначення наявності піхвових виділень на одязі потерпілої (особливо на нижній білизні), де їх присутність є закономірною, діагностичного значення не має.
Щоб відповісти на поставлені вище питання експерту треба представити матеріал у такому обсязі – мазки-відбитки і змив зі статевого члену підозрюваного, мазок вмісту його човноподібної ямки, мазок піхвового вмісту потерпілої. Даний матеріал повинний бути відібраний судово-медичним експертом при судово-медичному огляді підозрюваного в статевому злочині, або, якщо це неможливо, – медичним робітником з відповідним оформленням.
Відповідно до літературних даних, клітини слизової оболонки порожнини рота і піхвового епітелію на тілі статевого члену зберігаються до 5 діб, проте вже через добу починають відбуватись деструктивні зміни в клітинах – зменшується кількість глікогену в цитоплазмі, починає змінюватися структура ядерної речовини, наростає мікробне забруднення досліджуваного матеріалу. Через 2-і доби аутоліз клітин виражений вже чітко і на кінці 3-ї доби спостерігається картина лізису клітин, що значно затрудняє, а іноді робить і неможливим статеву та регіональну діагностику клітин. В зв’язку з вищевикладеним, визначення наявності клітин піхвового епітелію в мазках-відбитках та змиві зі статевих органів підозрюваних доцільно проводити в тих випадках, коли з моменту події пройшло не більш 3-х діб. Якщо ж у цей термін вилучити біоматеріал по якимось причинам не вдалося, рекомендується досліджувати сліди на натільній білизні підозрюваного (труси, майка) або на його штанях в області гульфика.
При призначенні судово-цитологічних експертиз по статевим злочинам слідчим у постанові повинні бути обов’язково зазначені такі дані: вік потерпілої, дата вчинення злочину і дата взяття матеріалу, а також дані про туалет статевих органів.
Мазки-відбитки та змиви зі статевого члену підозрюваного можуть бути використані і при розкритті статевих злочинів у тих випадках, коли статева пристрасть задовольняється неприродним способом. Так, при задоволенні статевої пристрасті через пряму кишку на статевому члені може бути встановлена наявність калу та клітин слизової оболонки прямої кишки; при задоволенні статевої пристрасті через рот – можуть бути знайдені клітини слизової оболонки порожнини рота.
Для відповіді на питання про можливість або неможливість походження знайдених клітин за рахунок потерпілої треба представлення зразків крові і слини підозрюваного і потерпілої. Причому треба пам’ятати, що навіть у випадку аутолізу клітин, коли ні глікоген, ні половий хроматин вже не визначається, встановлення групової приналежності клітин являється можливим.
Висновки при визначенні клітин піхвового вмісту можуть бути:
а) при наявності в знайдених клітинах всіх ознак піхвового епітелію, висновок має форму ствердження – „В мазках-відбитках та змиві зі статевого члену ... (в слідах на його одязі, в піднігтьовому вмісті) знайдені клітини піхвового епітелію і виявлений ..... антиген. З огляду на отримані результати і групу крові і категорію видільництва осіб, що проходять у справі, походження даних клітин від потерпілої не виключається”.
б) якщо в клітинах виявлений Х-хроматин у кількості, характерної для особи жіночої генетичної статі, але глікоген у цитоплазмі клітин не знайдений, встановити піхвову природу клітин не представляється можливим, а тому висновок експерта звучить так: „При судово-цитологічному дослідженні мазків-відбитків і змиву зі статевого члена …( у слідах на його одязі, у піднігтьовому вмісті...) знайдені епітеліальні клітини, що належать особі жіночої генетичної статі, встановити регіональну приналежність яких не представляється можливим ....”.
Як приклад дослідження мікронакладень на статевих органах чоловіка, можна привести такий. В квартирі був виявлений труп чоловіка з численними колото-різаними ранами, кров якого відносилась до групи О(I) системи АВО. При дослідженні мазка-відбитка та змиву з його статевого члена була знайдена сперма і клітини слизової оболонки прямої кишки особи чоловічої генетичної статі і виявлений антиген Н. Виходячи з групи крові потерпілого, можна було прийти до висновку, що сперма на статевому члені трупа могла походити від нього самого. Що ж стосується клітин слизової оболонки прямої кишки, знайдених на його статевому члені, то вони могли виникнути при задоволенні статевої пристрасті неприродним засобом (через пряму кишку) з чоловіком, кров якого теж відноситься до групи О(I) системи АВО. Отримані результати могли допомогти в розшуку злочинця.
3. Експерти-цитологи вирішують також питання статевої приналежності крові, слини, волосся, частин розчленованого трупа. У тих випадках, коли на речових доказах слідів крові багато, питання про наявність крові, її видову і групову приналежність вирішують експерти відділень судово-медичної імунології. Судово-медичні експерти-цитологи визначають лише статеву приналежність крові, при цьому відбираючи сліди, найбільше придатні для цієї цілі. Результати дослідження експерт може оформити або окремим висновком, або висновком разом з імунологом.
В тих випадках, коли на речовому доказі є кров у вигляді поодинокого мікросліду, дослідження такого об'єкта проводиться експертом-цитологом, який відповідає на питання і наявності крові, і її видової, групової та статевої приналежності. Такий підхід дозволяє уникнути недоцільної втрати матеріалу і дає частіше позитивні результати.
Треба пам’ятати, що статева приналежність крові встановлюється по статево специфічним ознакам лейкоцитів. Позитивний результат даного дослідження залежить від умов зовнішнього середовища (температури і вологості), від самого предмета-носія, від обсягу крові, що вилилась. Найкращий стан ядер лейкоцитів зберігається в невеличких плямах і помарках крові на гігроскопічних предметах-носіях (м’які вовняні, шовкові, бавовняні тканини). Помарки, що утворилися в результаті ковзного зіткнення з закривавленими предметами, часто не містять лейкоцитів або містять їх дуже мало. Несприятливий об’єкт дослідження – це сліди крові, що в великій кількості потрапили на негігроскопічну поверхню – в таких випадках лейкоцити сильно стиснуті і зруйновані. Якщо ж слід крові тонкий, поверхня предмета просвічується, то в таких слідах багато лейкоцитів, придатних для цитологічного дослідження. Кількість клітин, яка потрапляє в препарат, залежить також від вихідної концентрації лейкоцитів в крові особи, а також від того, наскільки „старою” або „свіжою” є пляма крові (із старих плям крові лейкоцитів вилучається менше).
Все вищенаведене свідчить про те, що статева приналежність крові не може бути встановлена в 100% випадків. Для України ці цифри коливаються в широких межах, в середньому 40-60%.
При наявності в досліджуваних об’єктах достатньої кількості лейкоцитів із збереженою структурою, висновок експерта достовірний і має форму твердження – „В слідах на .... знайдена кров особи чоловічої (жіночої) генетичної статі”.
Встановлення приналежності крові особі жіночої генетичної статі потребує наявності в препаратах значної кількості клітинних елементів, що не завжди можливо. Тому при відсутності У-хроматину в певній кількості лейкоцитів, висновок про жіночу кров може мати форму припущення і звучати таким чином: „В слідах крові категорично встановити статеву приналежність крові не представляється можливим, проте відсутність світіння У-хроматину в ядрах лейкоцитів дає можливість припустити, що кров у даних слідах могла походити від особи жіночої генетичної статі”.
При відсутності або недостатній кількості лейкоцитів, придатних для дослідження або при значній забрудненості препаратів мікробною флорою, статеву приналежність крові встановити не вдасться, і висновок експерта буде таким: „Статеву приналежність крові в плямі визначити не вдалося через ...” і далі вказується причина, по якій зробити це неможливо.
Бувають випадки, коли саме дослідження статевої приналежності крові має принципове значення. Можна привести такий приклад із практики. Із слідчих даних було відомо, що в кімнаті було скоєне вбивство двох осіб – чоловіка і жінки, які знаходились в різних частинах кімнати. Свідком були зазначені місця, де знаходилися потерпілі, але трупів їх не було знайдено. Заарештовані особи, які вчинили злочин, від всього відмовлялися. Для слідства було важливим довести правдивість показань свідка. Для дослідження були представлені куски вирізаних дощок і лінолеуму зі слідами крові людини з різних частин кімнати. При цитологічному дослідженні було встановлено, що кров поруч із грубкою в кухні, де за словами свідка стояв чоловік, належала особі чоловічої генетичної статі. Таким чином, отримані нами результати цілком підтвердили дані слідства.
4. Використання цитологічних методів дослідження дає можливість відмовитися від ряду традиційних методів дослідження речових доказів, застосування яких потребує значної витрати матеріалу. Так, при дослідженні слідів слини експерт-цитолог факт наявності слини встановлює не за допомогою ферментативної реакції, а по наявності в препараті епітеліальних клітин слизової оболонки порожнини рота, що дозволяє зберегти достатню кількість матеріалу для рішення інших питань, поставлених слідством. От чому визначення групової і статевої приналежності слини на таких об’єктах, як сигарети, клапани конвертів, марки доцільно проводити експертам-цитологам.
Можна привести такий приклад. У під’їзді вдома був виявлений труп чоловіка з колото-різаними ранами і поруч знайдено 4 недопалки сигарет. На одному із недопалків були знайдені кров і епітеліальні клітини особи чоловічої генетичної статі. При серологічному дослідженні знайдені два антигени А и В системи АВО, причому на клітинах був виявлений лише один антиген В. Таким чином, в даних слідах має місце змішування крові чоловіка групи А, до якої відноситься потерпілий, з слиною чоловіка, у крові якого є антиген В. Крім того ще на двох поданих сигаретах був виявлений теж антиген В, а на одній сигареті – антиген А системи АВО. Отримані дані могли допомогти відтворити обставини справи.
5. Встановлення статевої приналежності волосся можливо лише при наявності зовнішньої кореневої піхви волосся, тобто в тому випадку, коли волосся було вирваним. Дослідження такого роду провадяться після вивчення поданого волосся у відділенні судово-медичної імунології, де повинен бути проведений їх опис, порівняльно-морфологічне дослідження і визначення групової приналежності. Для цитологічного дослідження відбираються лише придатні волосся, тому експерт-імунолог при своєму дослідженні повинний вжити всі необхідні заходи для зберігання кореневої піхви волосся.
6. При експертизах розчленованого трупа для встановлення статевої приналежності частин тканин і органів людини, шматочки, подані на дослідження, повинні бути висушені або зберігатися в холодильнику. Необхідно пам’ятати, що перебування об’єктів у вологому середовищі або на мокрих предметах-носіях призводить до гнильних змін тканин, а це веде до деструктивних змін клітин і робить їх не придатними для цитологічного дослідження. По наявним в літературі даним можна констатувати таке: статевий хроматин добре зберігається в клітинах головного мозку, серцевій, кістковій тканині та у гладких м’язах. При перебуванні трупа у воді статевий хроматин у епідермісі можна виявити лише в першу добу, а в м’язовій тканині – протягом 6-7 днів. Тяжко визначати статевий хроматин у сполучній, хрящовій і кістковій тканинах, де міжклітинна речовина затрудняє врахування статевоспецифічних ознак.

7. За допомогою цитологічних методів дослідження вирішуються також питання регіонального походження крові. На це питання може бути дана позитивна відповідь лише в тих випадках, коли в препаратах є клітини, специфічні для того або іншого органу або для тієї або іншої області тіла. Так, при визначенні в слідах крові клітин піхвового епітелію і встановленні походження крові від жінки, можна говорити про те, що дана кров походить зі статевих шляхів жінки. У ряді випадків можливо встановлення і менструального характеру крові. При наявності в слідах крові клітин, характерних для верхніх дихальних шляхів, можна констатувати , що кровотеча відбулася при ушкодженні трахеї, бронхів. У експертизі був випадок, коли в слідах на джинсах крім крові особи чоловічої генетичної статі були виявлені клітини печінки, що дозволило говорити про проникаюче поранення в черевну порожнину з ушкодженням печінки.
На жаль, питання регіонального походження крові потребує подальших наукових розробок, і в даний час найчастіше вирішений бути не може.
8. Цитологи також можуть допомогти при рішенні питання про встановлення вагітності, її терміну, факту колишніх пологів. Для встановлення цих фактів необхідно провести цитологічне дослідження секрету молочної залози. З цією метою при можливості відбираються мазки секрету молочної залози в динаміці – 2-3 рази з інтервалом 5-7дней. При надісланні цього матеріалу треба зазначити гадану дату пологів або аборту і дату взяття матеріалу. Доцільно разом з мазками секрету молочної залози надавати мазки піхвового вмісту жінки, що допоможе експерту при трактуванні отриманих результатів.
В останні роки в практику експертизи речових доказів впроваджується новий метод ідентифікації особистості – ДНК-аналіз, який дозволяє вирішити питання про походження крові, виділень (сперма, слина), тканин від конкретної особи. Об’єктом дослідження судово-медичних експертів-цитологів і генетиків є одна і та ж субстанція – а саме, ядерні клітини: лейкоцити крові, епітеліальні клітини слини, сперматозоїди сперми, клітини піхвового епітелію піхвових виділень, клітини зовнішньої кореневої піхви волосся, клітини різних тканин і органів людини. Це призводить до того, що при проведенні судово-цитологічного дослідження мікронакладень біологічного походження виникає необхідність зберігання ядерних клітин для подальшого генетичного аналізу. У даний час витяг клітинних елементів із біологічних об’єктів при цитологічному дослідженні проводиться за допомогою 10-25% розчину оцтової кислоти, що дозволяє максимально виділити клітинні елементи зі слідів на речових доказах, але виключає можливість в подальшому виділення ДНК із таких об’єктів. Нами розроблений новий метод витягу клітинних елементів, що дає можливість зберегти об'єкт для ДНК-аналізу.
Виходячи з вищевикладеного, слідчі при призначенні експертиз повинні продумати, чи будуть в подальшому призначатись експертизи з використанням ДНК-аналізу. Знання цього факту допоможе експерту методологічно вірно провести дослідження.
Як зрозуміло з усього вищесказаного, успіх наших досліджень в великій мірі залежить від правильного вилучення та збереження матеріалу, від чіткої та постійної взаємодії експертів з органами слідства.
Проте, на жаль, у роботі слідчих все ще відзначаються недоліки:
- бувають випадки, коли вилучений матеріал вилучається на вату, у вологому стані пакується в паперові пакети, целофанові кульки або на липку стрічку, що призводить до зміни клітинних структур і як слідство цього - негативні результати дослідження;
- при відбору матеріалу не беруться змиви з предмета-носія;
- не вказуються дати вилучення або відбору матеріалу, що ускладнює інтерпретацію отриманих результатів;
- дотепер мають місце випадки затримки надання необхідних зразків, що подовжує терміни виробництва експертиз;
- бувають також випадки, коли досліджуваний матеріал старанно упаковують, опечатають всіма необхідними печатками, проте упаковка така, що є можливість зробити виїмку матеріалу без порушення цілісності печатки та самої упаковки;
- при маркіруванні пакунків і пакетів іноді не вказуються цілком прізвища понятих, слідчого, а є тільки їхні підписи або і підписи відсутні;
- зрідка бувають випадки не збігу об’єктів, присланих на експертизу, з об’єктами, зазначеними в постанові або в написі на упаковці;
- категорично забороняється вилучати волосся на липку стрічку;
- неприпустимим є випадки, коли призначені слідчим експертизи надалі не забираються;
- мають місце випадки, коли слідчий приносить на експертизу велику кількість знарядь травми (наприклад, ножів), які зібрані в різних місцях, при цьому не особливо аналізуючи їхню причетність до зробленого злочину. Виробництво цитологічних експертиз потребує значного часу і зусиль, а такі дослідження лише завантажують експерта непотрібною роботою.
Все вищенаведене свідчить, що при тісному співробітництві експертів-цитологів зі слідчими робітниками, експертами-криміналістами, судово-медичними експертами інших відділень бюро судово-медичної експертизи можливе одержання найбільше повної і достовірної інформації про мікрооб’єкти біологічного походження.

Експертиза по ідентифікації особи за ознаками зовнішності
У криміналістичній практиці задачі ототожнення людини за ознаками зовнішності виникають досить часто. В залежності від обставин справи для їх вирішення застосовуються як окремі слідчі дії (впізнання особи очевидцями події), так і шляхом призначення експертизи з метою ідентифікації особи за ознаками зовнішності. Цей окремий вид ідентифікаційних досліджень, який у літературі називається ще фотопортретною експертизою, полягає в аналізі й порівнянні зовнішніх прикмет особи та їхнього відображення на фотографічних знімках із застосуванням спеціальних методик зіставлення, суміщення, графічного моделювання і розрахунків взаєморозташування ознак обличчя. Метою цих досліджень є визначення тотожності конкретної особи, зображеної на представлених досліджуваних об’єктах-фотознімках.
Фотопортретна експертиза призначається в ситуаціях, коли органи розслідування або суд не мають можливості іншим шляхом достовірно встановити особу, наприклад, підозрюваного або обвинуваченого, розшуку без вісті пропалих або злочинців, невпізнаного трупа, факт належності документів, що засвідчують особу, їхньому власникові та інших фактичних обставин, які мають суттєве значення при розслідуванні злочинів.
Об’єктами фотопортретної експертизи є фотознімки та їх репродукції, на яких об’єктивно зафіксовані портрети ототожнюваної особи. Це можуть бути фотознімки особи в документах (в паспорті, посвідчені водія тощо), фотознімки в поліграфічній продукції, аматорські та професійні художні знімки, представлені свідками чи вилучені при проведенні слідчих дій. Разом з фотопортретами, що підлягають дослідженню, на експертизу надаються порівняльні зразки. Найпридатнішими для встановлення тотожності особи є фотознімки, виготовлені з додержанням правил сигналетичної (розпізнавальної) фотографії, а за їх відсутності використовуються також поширені в побуті аматорські чорно-білі та кольорові знімки.
При дослідженні фотознімків невпізнаних трупів, в яких м’які тканини обличчя піддались руйнації (здуттю, фрагментарно покрились гнилісними плямами) додатково можуть надаватись рентгенівські знімки черепу або сам череп. В таких випадках призначається комплексна фотопортретна та медико-криміналістична портретна експертиза, при проведенні якої аналіз і порівняння ознак зовнішності особи по фотознімках поєднуються з дослідженням інших об'єктів (ідентифікація особи за черепом, рентгенівським знімком та інше в рамках медико-криміналістичної експертизи).
В якості об’єктів дослідження на фотопортретну експертизу досить часто направляють зображення людини, отримані за допомогою фотороботу, малювання, ліплення та інше. Але ці зображення за своїм походженням є суб’єктивними і результати експертного дослідження таких об’єктів не можуть мати доказового значення.
На вирішення фотопортретної експертизи можуть бути поставлені такі питання:
- чи зображена на представленому фотознімку конкретна особа?
- чи є серед осіб на груповому фотознімку певна особа, зображена на представлених порівняльних фотознімках-зразках?
- чи зображена на представлених фотознімках, виготовлених у різні періоди, одна й та сама особа?
- чи зображений на фотознімку трупа гр. Л.?
- чи не зображений на досліджуваному фотознімку хто-небудь з осіб, чиї фотокартки-зразки представлені на дослідження?
Для вирішення поставлених питань експерти попередньо проводять дослідження фотознімків на предмет відсутності в них яких-небудь спотворень фотозображень, відбираються зразки, які співпадають або близькі до досліджуваних за ракурсом фотозйомки, віком зафіксованої особи. Якість фотознімків повинна бути достатньою для виявлення дрібних деталей обличчя (родимок, зморшок, шрамів тощо), з добре проробленим малюнком вушної раковини та інших деталей обличчя. В подальшому експерти використовують методи роздільного та порівняльного аналізу фотозображень, при яких встановлюються загальні характеристики будови голови, зачіски, деталей обличчя, відносні розмірні дані окремих деталей. Якщо вже на цій стадії експертного дослідження встановлюються розбіжності в загальних рисах осіб, то цього достатньо для висновку про те, що на досліджуваному та порівняльному фотознімках зафіксовані різні особи. При співпадінні загальних ознак проводиться дослідження особливостей зображення особи: асиметрії обличчя, будови деталей вушної раковини, родимок, шрамів тощо. Для проведення ідентифікації використовують графічний ідентифікаційний алгоритм, в якому використовуються незмінні з часом константні ознаки (риси обличчя, обумовлені будовою черепа). Для цього зображення, близьких ракурсів обличчя за допомогою сканера вводяться в ПЕОМ і на кожному із зображень осіб виділяють шість константних точок У відповідності з алгоритмом графічної ідентифікації будуються визначники і на їх основі встановлюють точку сходу. Системи точок визначників з незначною розбіжністю (в межах допустимої похибки) знаходяться в проективній відповідності, що може мати місце в випадку коли досліджувані відображення належать тотожним об`єктам. Тобто, це свідчить про тотожність осіб зображених на досліджуваних фотокарточках. Незначні розбіжності в порівняннях визначників обличчя пояснюються нечіткістю зображення на фотокартках, що приводить до похибок при встановленні константних точок.
Результати графічної ідентифікації в наведеному прикладі дозволяють зробити висновок, що на наданих фотокартках № 1 та № 2 зображена одна і таж особа, а саме Ольга Петрівна Косач.
При призначені експертизи необхідно пам’ятати, що для успішної ідентифікації особи за фотопортретом необхідно надавати порівняльні зразки фотопортретів особи, які близькі за віком до особи, фотопортрет якої досліджується. Це пов’язано з тим, що у людей похилого віку м’які тканини можуть суттєво змінюватись, спричинюючи неадекватне сприйняття окремих ознак будови обличчя та черепу. Такі ж вимоги відносяться і до дослідження фотопортретів дітей, особливо молодшого віку, що також обумовлено можливими значними змінами м’яких тканин обличчя.
При виготовлені фотопортретів невпізнаних трупів необхідно попередньо провести косметику обличчя, зняти всі нашарування бруду, зробити зачіску таким чином, щоб було видно на знімку лінію росту волосся, тощо. Зйомку роблять в фас і в профіль. Якщо на обличчі трупу виявлені шрами, родимки та інші особливі ознаки їх необхідно зафіксувати в протоколі огляду трупа, а копію протоколу огляду надати експерту для ознайомлення.
При ідентифікації особи за знімками, надрукованими в поліграфічних виданнях, необхідно перевірити, чи не збереглись оригінали фотознімків в редакції чи інших місцях та також надати їх для експертного дослідження. Це пов’язано з тим, що при поліграфічному друкуванні фотознімків окремі дрібні деталі обличчя можуть не передаватись або, навпаки, з’являтись поліграфічні „мурашки” (дефекти друку), які можуть сприйматись як особливі ознаки.
Фотопортретна експертиза призначається у відповідності з процедурою, передбаченою КПК та ЦПК України, і порядок її проведення в цілому не відрізняється від загально встановленого для всіх інших видів криміналістичної експертизи. Фотопортретні експертизи в основному проводяться експертно-криміналістичними підрозділами МВС та інститутами судових експертиз МЮ України. Проведення комплексних медико-криміналістичних та фотопортретних експертиз призначаються в судово-медичні експертні установи МОЗ України.
При оцінці висновку експертизи звертається увага на повноту проведених досліджень, достатність встановлених ознак для формулювання висновку, в тому числі, встановлення особливих ознак особи та інше. Як правило, ймовірні висновки формулюються у випадках, коли якість досліджуваних фотопортретів або порівняльних зразків недостатня для їх дослідження у повному обсязі.

Можливості пластичної реконструкції та ідентифікації особи
Ключовим завданням сучасного етапу боротьби із злочинністю продовжує залишатися забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, особливо тяжких. У зв’язку з цим, значно зросла роль криміналістичних і спеціальних методів дослідження, оскільки вони забезпечують об’єктивне з’ясування всіх обставин події, яка розслідується (у тому числі, ознак невідомого злочинця по його слідах і особи невідомого потерпілого у справах про вбивства).
Однією з причин нерозкриття вбивств є недостатньо активне використання в ході розслідування спеціальних методів і засобів. Не менш важливим питанням у практиці розслідування злочинів на теперішній час є встановлення особи невідомого вбитого, розшук і ідентифікація злочинців, які скрилися, а також безвісті зниклих, хворих і дітей, що не можуть повідомити про себе установчих даних.
Виходячи з цього, застосування спеціальних методів дослідження повинне бути невідкладним з моменту виявлення трупа невідомої особи, і залежить від обставин розслідуваних подій.
З огляду на ситуацію, що склалася, при управлінні карного розшуку Донецького міського управління УМВС України в Донецькій області, 21.06.2001 створено відділення пластичної реконструкції та ідентифікації особи. Діяльність відділення при вирішенні загальної проблеми базується на комплексному, науково-обґрунтованому використанні широкого спектру інформацій про людину.
Відділенням застосовуються спеціальні нетрадиційні комплексні методи дослідження фахівцями різних областей пізнання для оперативного отримання даних, що сприяють ідентифікації особи в тих випадках, коли традиційні методи виявляються неефективними. У відділенні розроблені та використовуються реактиви, компоненти яких дозволяють відновлювати м’які тканини й одержувати відбитки пальців рук гнилостно змінених трупів при одноразовій обробці в найкоротший час.
Ефективність системи досліджень цілком апробована і підтверджується як експериментальними, так і практичними даними.
Вперше антропо-трасологічне дослідження в Донецькій області, яке дало позитивний результат, проведено в квітні 1991 року, коли по трупу, що гнилостно змінився, була встановлена особа загиблого, а згодом – затримані та засуджені злочинці.
Проведені експериментальні дослідження базувалися на даних біохімічних процесів, що відбуваються при гнитті. Відомо, що гниття – це процес розкладання білкових речовин у результаті впливу гнильних мікробів. Він пов’язаний з утворенням жирних кислот, вуглекислот, аміаку, сірководню, солянокислотного амонію, этилмеркаптану і залежить від багатьох факторів. По мірі розвитку гнильних явищ, м’які тканини трупа поступово розм’якшуються і перетворюються в кашкоподібну масу. Але, насамперед, через розпушену гнильними газами (які виділяються) шкіру і стінки її капілярів проникають мікроелементи консервантів, що у своїй сукупності змінюють гранично-допустиму концентрацію (ГДК) у тканинах.
Значення мають і властивості місця перебування трупа та стан організму людини до моменту настання смерті. Встановлено, що властивості самого консерванту можуть бути змінені факторами навколишнього середовища, антропогенними факторами – забрудненням промисловими відходами, впливом ядохімікатів.
Тому, при попаданні трупа в консервант – наприклад, у воду, забруднену промисловими відходами, інтенсивність і послідовність процесу гниття змінюється, що викривлює інформацію про час настання смерті і приводить до помилкових висновків у розслідуванні злочинів. Крім того, при попаданні в забруднене середовище м’яких тканин трупів відбуваються процеси, перешкоджаючі застосуванню існуючих методів відновлення для одержання відбитків пальців рук невідомих осіб, отже, виключається можливість ідентифікації особи.
У цьому випадку комплексне дослідження дозволяє відпрацювати «безнадійні» об’єкти з одержанням позитивних результатів – відбитків пальців рук, ідентифікації особи по криміналістичних обліках, встановлення часу перебування в консерванті і часу настання смерті.
Отримана в такий спосіб інформація сприяє найшвидшому розкриттю злочину. Так, у відстійнику одного з районів Донецької області були виявлені відчленовані руки трупа людини. Дослідженням встановлені ознаки перебування трупа у воді, а саме мацерація шкірних покровів, а також сліди пізнього гнильного явища – стан жировоска, що дозволило припустити перебування об’єктів у воді від двох тижнів і більше. Припущення йшло врозріз з розшуковими даними, тому був зроблений аналіз води для виявлення показників ГДК елементів, з метою встановлення впливу екологічних факторів на процес гниття. Відомо, що сліди жировоска, як пізнього трупного явища, з’являються у випадках виявлення трупу чи його частин в аналогічному консерванті через два-три тижні. Процес утворення стану кислоти, з’єднуючись з магнезіальними і кальцієвими солями консерванту, утворюють мило. Було встановлено, що за тиждень до виявлення відчленованих китиць рук, у водоймі, що знаходився поруч з коксохімзаводом, був зроблений викид промислових відходів. Тому результати проведених досліджень дали завищений зміст показників деяких елементів. Результат лабораторних досліджень, розшукові дані, дозволили зробити висновок не тільки про перебування відчленованих рук у водяному консерванті не більше одного тижня, але і шляхом відновлення м’яких тканин китиць рук, що гнилостно розклались, відновити шкіру й отримати придатні для ідентифікації особи відбитки пальців рук.
Таким чином, аналіз описаного випадку і результатів проведених експериментів, дозволяють зробити висновок про те, що вплив антропогенних факторів – забруднення водяного середовища продуктами переробки промислових підприємств, які потягли за собою зміни ГДК елементів, впливає на зміну послідовності настання стадій гнильних явищ.
З огляду на вказані особливості, властивість відновлюваних нетрадиційними розчинами м’яких тканин настільки висока, що дозволяє робити декілька дактилоскопічних прокаток з отриманням придатних для масової перевірки відбитків пальців рук трупа. Описаний спосіб діє при відновленні м’яких тканин, що перебувають як у стані пізніх стадій гниття, так і після впливу на них високих температур.
Крім цього, у ході експериментів встановлено, що час відновлення м’яких тканин у загальноприйнятих розчинах коливається від 72 до 104 годин, інколи до нескінченності. В описаному випадку результати відновлення варіюють від 5 до 19 хвилин.
Результати експериментів і проведення порівняльних досліджень свідчать про перевагу нових способів у методиці відновлення м’яких тканин трупів, що гнилостно змінились, які знаходяться певний час у забрудненому консерванті, перед загальноприйнятими, що має вираження :
- у тимчасовому факторі;
- у факторі якості відновлення, здатності до збереження стійкої еластичності після підсушування;
- у можливості отримання придатних для проведення масової перевірки відбитків пальців рук.
У ряді випадків встановлення як часу настання смерті, так і механізму утворення ушкоджень, не представляється можливим або затрудняється в зв’язку з різко вираженими гнильними явищами. Але, експериментально встановлено, що після відновлення шкірного покрову можна виявити садна, що нагадують по розташуванню і формі сліди, які могли утворитися від захвату та здавлювання, а також локалізовані ділянки підшкірних і внутрішньо м’язових крововиливів.
Практика засвідчує, що не завжди можна ідентифікувати особу померлого чи загиблого по існуючих обліках. Здебільшого дані на них відсутні. Виявляються неефективними і традиційні методи (опис по словесному портрету, сигналетична фотозйомка). У цих випадках надійним методом є діагностика та ідентифікація людини по масках і зліпках. Сам спосіб отримання гіпсових моделей за рахунок своєрідного масажу м’яких тканин сприяє більш обґрунтованому висуванню версій про особу потерпілого на первинному етапі розслідування, тому що є своєрідним попереднім дослідженням зовнішніх соматичних характеристик.
Наприклад, при дослідженні голови розчленованого трупа жінки був виготовлений гіпсовий зліпок правого вуха трупа, мочка якого мала характерну рису – пациллому. У ході оперативно-розшукових заходів впізнаючому був показаний гіпсовий зліпок вуха, у результаті чого одна з осіб, яка впізнавала, заявила, що в особливостях будови деталей вуха вона виявляє схожість з такою же специфічною будовою вушної раковини її безвісно зниклої дочки. Пізніше був складений мальований портрет прижиттєвого вигляду розчленованого трупа невідомої жінки, у якому вона впізнала свою дочку.
Маски з живих, померлих, загиблих чи убитих – це матеріально фіксовані копії і тому вони є об’єктами, за допомогою яких проводиться впізнання й експертні дослідження. Маски – це об’єктивні відображення обличчя людини і у цьому сенсі не відрізняються від фотознімків, які передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Це, вже само по собі, обумовлює допущення посмертних масок як об’єктів, наданих для впізнання. Маски за своєю суттю відносяться до числа відображень, що дозволяють досить повно передавати ознаки зовнішності в об’ємі і в натуральному розмірі. Маски передають мікрорельєф обличчя, надають можливість розглядати ознаки обличчя під будь-яким ракурсом при найбільш сприятливому освітленні. Окремі дефекти обличчя – трупна пігментація шкіри, плями, садна, розриви м’яких тканин на масці не видно, вони або не передаються, або легко усуваються. На фотознімках часто їх неможливо заретушувати, тому що це може привести до втрати ряду ідентифікаційних ознак, а на масці така ретуш припустима. Експериментальним шляхом доведена можливість використання масок для впізнання близьких людей сліпими. Іноді пред'явлення для впізнання масок доцільно з морально-етичної точки зору. Слід виготовляти посмертну маску і у тих випадках, коли зовнішність спотворена чи змінилася з інших причин. За таких обставин туалет трупа фактично не може усунути сліди ушкодження обличчя, що перешкоджає сприйняттю при пред’явленні для впізнання. При цьому цілком природно, що пред'явлення таких фотознімків для впізнання взагалі недоцільно.
При виявленні трупа в Ленінському районі м. Донецька була винесено постанову про виготовлення гіпсової маски з метою пред’явлення її для впізнання. Встановлено, що шкірні покриви голови трупа, які гнилостно змінені, брудно-зеленувато-коричневого кольору, кістки носа сплюснені за рахунок дрібноскалкового перелому, очі випнуті, спостерігається асиметрія обличчя вправо. Після проведення відновлюваних заходів були отримані тотожні гіпсові негативи. На вже отриманих позитивах цілком передався рельєф шкіри, за рахунок тампонади носа турундами і зіставлення уламків кісток носа, він прийняв природну форму і відобразився в гіпсі без ознак ушкоджень. Очні яблука і віка очей у результаті накладення гіпсової суміші розмасовані і прийняли природну локалізацію. Таким чином, у гіпсовій масці відобразився прижиттєвий вигляд людини. Після «оживлення» маски (накладення макіяжу, перуки) маска була готова до впізнання. Під час впізнання встановлено особу громадянина Н.
Разом з тим, визнаючи надійність методу гіпсових масок, варто враховувати, що іноді потрібне оперативне отримання інформації про прижиттєвий вигляд трупа, тому, доцільно використовувати метод графічного зображення, особливо тоді, коли на дослідження надається лише скелетований череп. У цих випадках, необхідно використовувати топографічні крапки черепу, після виміру їх розташування і взаєморозташування, прибігати до використання графіки.
Аналізуючи напрацьовані матеріали, можна прийти до висновку про значну ефективність методу пластичної реконструкції, його значимості в розкритті злочинів.
Одним із специфічних досліджень є використання методів комп’ютерної технології. За допомогою комп’ютерних програм проводиться так зване «очищення» об’єктів. При отриманні відбитків пальців рук невпізнаних трупів і, особливо, гнилостно змінених, якість відбитків (у більшості випадків) дуже низька, а саме: відбитки «забиті» барвником, присутні сліди ковзання слідоприймаючого об’єкту. Така незадовільна якість унеможливлює роботу з дактокартками – встановлення дактоформули з наступною ідентифікацією особи. Програма „очищення” дозволяє видалити фон і одержати відбитки пальців рук, придатні для масової перевірки.
Наприклад, на дослідження представлена дактокартка невідомого чоловіка, труп якого гнилостно змінився. Дактокартка була отримана роком раніше і при перевірці по обліках управління оперативної інформації визнана непридатною для масової перевірки. Однак, після надання цієї дактокартки у зазначене відділення для «очищення» і проведення там відповідної процедури, її управлінням оперативної інформації визнано придатною для перевірки. За наслідками «очищення» встановлено дактоформулу та ідентифіковано особу раніше судимого громадянина С. Після встановлення особи трупа невідомого було затримано вбивцю, який зізнався у вчиненні ще семи тяжких злочинів.
Крім цього, програмне забезпечення дозволяє провести комп’ютерні дослідження об’єкту – черепа, отримати прижиттєвий вигляд трупа, череп якого представлено, а також провести комп’ютерну портретну ідентифікацію.
Таким чином, завдяки використанню унікальних методик у зазначеному відділенні вирішуються наступні питання:
- відновлення та використання для масової перевірки м’яких тканин людини, що піддалися різноманітним змінам аж до будь-якого ступеня гниття, муміфікації, жировоска й опіків, включно до обуглення;
- виявлення прижиттєвих ушкоджень на гнилостно змінених м’яких тканинах трупів (наприклад, виявлення слідів странгуляційної борозни на шиї трупа або слідів здавлювання шиї руками без перелому під’язичної кістки), коли традиційними методами судової медицини практично неможливо встановити і довести причину смерті;
- після закінчення самостійно проведених досліджень – можливість достатньо точного встановлення біохімічним методом тривалості перебування трупа, його частин у консервантах (ґрунті, воді і інших середовищах);
- відновлення прижиттєвого вигляду людини по м’яких тканинах або черепу трупа, практично з фотографічною подібністю.

Судово генотипоскопічна експертиза (аналіз ДНК)
Вимоги сьогодення ставлять перед слідчими органами завдання щодо впровадження у систему доказів все більш широких сучасних можливостей судових експертиз. Одним з ефективних засобів при доказуванні причетності підозрюваного до вчиненого злочину є метод генотипоскопії в біологічній експертизі, або ДНК-аналіз, тобто дослідження мікрослідів на клітинному рівні. Це дозволяє ідентифікувати злочинця по слідах крові, слини, сперми, клітинах епітелію, частинах тканин і органів людини, волоссю.
Наявність суттєвих переваг цього методу при розслідуванні кримінальних злочинів саме у швидкому й абсолютному виключенні з кола підозрюваних осіб, непричетних до вчинення злочину, в ідентифікуванні осіб, які вчинили злочин з високим ступенем вірогідності, у надійності доказів при розгляді справи у суді.
Отже метод ДНК-аналізу дозволяє: - встановити, що слід крові або сперми, вилучений з місця події, виник від даної особи; - визначити, чи залишені сліди крові, сперми у різних місцях події однією особою (при вчиненні аналогічних злочинів); - визначити кожного із учасників події у випадках, коли сліди утворені шляхом змішування крові або сперми від кількох осіб; - об(єднати окремі частини трупа, що не мають спільної лінії розділу; - встановити, чи можуть дані чоловік і жінка бути батьками дитини, у випадках дітовбивства, крадіжки, підміни дітей, спірного батьківства;
- ідентифікувати останки жертв катастроф, коли близькі родичі (батько, мати) живі.
Аналіз ДНК на теперішній час проводиться в Головному бюро судмедекспертизи МОЗ України, в Одеському обласному і Київському міському бюро СМЕ та відділі медико-біологічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України. Крім цього, працюють лабораторії в Донецькому та інших обласних бюро.
Одним з головних питань, яке вирішують експерти цих відділень, є: - „Міг чи не міг даний біологічний матеріал походити від конкретної особи?” Насамперед перед вирішенням цього питання необхідно з’ясувати:
1.Чи є у слідах на речових доказах біологічний матеріал (кров, сперма, слина і т. ін.)?
2. Якщо є, то яка його видова належність ? (тобто походить він від людини чи тварини ?).
3. Якщо біологічний матеріал походить від людини, то яка його групова приналежність за системою АВО?
Для диференціації одногрупової належності за системою АВО крові її додатково досліджують за іншими системами. Практично всі обласні бюро судово-медичної експертизи та Київське міське на теперішній час для цієї мети можуть використовувати системи ММ8з, Р, Rhesus та сироваткову систему Gm. (Питання: яка групова належність підекспертних осіб та слідів крові за системами ММ8з, Р, Rhesus, Gm?).
Питання про походження біологічного матеріалу від конкретної особи можливо вирішувати і на підставі ДНК- аналізу.
Який матеріал може бути направлений на аналіз ДНК?
В Україні наразі аналізується нуклеарна, інакше – ядерна ДНК. Аналізу піддаються локуси (ділянки) дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), які є основою хромосоми. Оскільки хромосоми – ядерна субстанція, то може бути аналізований будь-який біологічний матеріал, у якому присутні ядерні клітини: - кров (ядерні клітини - лейкоцити); - сперма (ядерні клітини - сперматозоїди); - вагінальні виділення (ядерні клітини - епітелій статевих органів). - слина (ядерні клітини - лейкоцити та букальний, інакше – защічний, епітелій); - тканини (м’язова, кісткова та інші) і органи.

Такі виділення, як сеча, піт, сльозина рідина в нормі ядерних клітин не містять, тому не можуть бути направлені на аналіз ядерної ДНК. Аналізу ДНК можна піддавати ці виділення лише у випадках наявності у людини деяких патологічних процесів. Наприклад, при запальному процесі в сечовидільній системі в сечі можуть бути присутні лейкоцити, ДНК яких можна аналізувати.
Чи піддається ДНК – аналізу волосся?
Волосся, продукт життєдіяльності волосяних фолікулів. Стрижень волосся в основному представлений видозміненими клітинами, які містять рогову речовину. Наголошуємо, що аналіз ядерної ДНК може бути проведений лише за наявності кореневих вагінальних оболонок, у яких присутні ядерні клітини. Такі оболонки можуть залишатися на вирваному життєздатному волоссі.
Якщо волосся є вирваним і на його кореневих кінцях є оболонки, які містять ядерні клітини, то це волосся може бути направлене у відділення судово-медичної цитології для встановлення статевої належності або на аналіз ДНК, у процесі якого статева належність теж може бути встановлена.
У більшості випадків волосся не придатне для аналізу ядерної ДНК і для цитологічного дослідження, оскільки присутність на кореневих кінцях волосся необхідних для цих видів дослідження структур вкрай рідка. Тому доцільно для вирішення питання, чи придатне волосся для аналізу ДНК, провести огляд його з участю спеціаліста і скласти протокол.
Вилучення об’єктів дослідження, зразків біологічного матеріалу та умови їх зберігання.
Оскільки аналізу ДНК піддається той матеріал, що вміщує ядерні клітини, які є джерелом ДНК, то на аналіз ДНК можуть бути направлені зразки біологічного матеріалу, що містить ядерні клітини.
Необхідно правильно як відібрати зразки, так і зберегти цей матеріал до початку проведення молекулярно-генетичного дослідження.
1. Відбір зразків біологічного матеріалу від живих осіб.
Відбір зразків біологічного матеріалу від живих осіб труднощів не представляє. Зразок рідкої крові береться напередодні доставки в лабораторію по дослідженню ДНК з вени або з пальця:
1.1. У пробірку або у флакон з антикоагулянтом (гепарин або глюгіцир) в такій пропорції: 1 крапля гепарину + 1см3 крові; або 2-4см3 глюгіциру + 4-8см3 крові. Як стабілізуюче середовище може бути використаний цитрат натрію або розчин ЕДТА (про використання цих антикоагулянтів слід проконсультуватися з експертами, що будуть залучатися для проведення аналізу ДНК). Герметично закриті пробірки (флакони) з кров'ю зберігаються при температурі + 4 - + 8 градусів за Цельсієм і транспортуються в термосі з льодом. Строк доставки 24 години.
1.2. Безпосередньо на складену в 4 шари і розміщену на стерильну чашку Петрі марлю (без антикоагулянту!). Цю кров висушують без прямого сонячного і теплового випромінювання, у приміщенні, що добре провітрюється. Висушена таким чином кров зберігається при кімнатній температурі в паперовому пакеті у сухому приміщенні, що добре провітрюється.
2. При відборі зразків біологічного матеріалу від трупа найбільш зручним матеріалом для виділення ДНК є кров.
Якщо кров гнильно не змінена, то її набирають шприцом з великих судин на складену в 4 шари стерильну марлю. Умови висушування та зберігання див. у п.1.2.
У тих випадках, коли необхідно відібрати біологічний матеріал від трупа, що має ознаки гнильних змін, доцільно на аналіз ДНК направляти найменш змінені тканини: насамперед фрагменти плоских (ребро, грудина, таз) та трубчастих кісток з епіфізами (насамперед стегнова кістка). Можуть бути відібрані зуби.
Додатково слід направляти на аналіз ДНК м'які тканини: м'язи (сідничні, стегнові та ін.) і внутрішні органи: (серце, печінка, нирки), з них відбирають шматочки внутрішніх шарів.
Відібрані зразки кісткової тканини, шматочки м'язів та внутрішніх органів розміщують в окремі герметичні ємності та зберігають у замороженому стані при температурі -20 градусів за Цельсієм (у разі відсутності низькотемпературної морозильної камери - у морозильнику звичайного холодильника).
Усі зразки біоматеріалу, що направляють на аналіз ДНК, необхідно відповідно маркірувати та опечатувати упаковку.
Успішне проведення аналізу ДНК залежить переважно від правильного відбору та зберігання зразків біологічного матеріалу.
Речові докази направляються на експертизу у висушеному вигляді. Зберігають їх у паперових пакетах в архівних умовах (кімнатна температура, сухе приміщення, яке добре провітрюється, віддалік від нагріваючих приладів та сонячного випромінювання).
Волосся розміщують в окремі невеликі поліетиленові пакети чи в паперові, на зразок „для порошків”. Волосся повинне бути добре упаковане, оскільки волосини мають зубчасту поверхню і легко вислизають через невеликі щілини. Неприпустимо вилучати волосся на клейку стрічку, оскільки в подальшому при вилученні в процесі дослідження волосся із клейкого шару волосини сильно пошкоджуються, а клейовий шар впливає на реакції, в ньому можуть залишатися важливі елементи.
Теж саме стосується і вилучання на клейку стрічку мікрочасток біологічного матеріалу, котрі занурюються в клейовий шар і розчиняються в ньому. Клейовий шар, як уже було сказано, негативно впливає на аналізи, які проводяться.
Слід зазначити, що в процесі приготування цитологічних препаратів нині використовуються агресивні реактиви, які надалі не дозволяють провести аналіз ДНК.
У Головному бюро судово-медичної експертизи з метою проведення повного обсягу дослідження, включаючи аналіз ДНК, опрацьовується методика по дослідженню мікрослідів. Тому у випадку, коли планується проведення аналізу ДНК, мікрооб'єкти і речові докази, які є об'єктами цитологічного дослідження (піднігтьовий вміст, клапани і марки поштових конвертів, ножі, недопалки цигарок, презервативи та ін.), рекомендується направляти на первинну експертизу в Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.
Інші сліди (не мікрооб'єкти) на речових доказах, перед тим як направляти на аналіз ДНК, слід піддавати експертному дослідженню у бюро судово-медичної експертизи відповідної області з метою встановлення наявності, видової та групової належності.
Які можливості аналізу ДНК?
Метод дозволяє:
Виключити походження біологічного матеріалу від конкретної особи.
Такий висновок може бути зроблений, коли в біологічному матеріалі алелів (ознак), характерних генотипу підекспертної особи, не виявлено або коли виявлені алелі, не властиві її генотипу.
Висловитись про можливість походження біологічного матеріалу в слідах на речових доказах від вказаної особи з наданням розрахункової імовірності походження.
Такий висновок може бути зроблений лише в тому випадку, коли ДНК-профіль слідів біологічного матеріалу збігається з ДНК-профілем підекспертної особи за умови, що в слідах біологічного матеріалу виявлено не більш як два алелі за кожним дослідженим локусом ДНК.
У таких випадках у висновку експерта повинна бути надана формула, за якою проводився розрахунок імовірності походження цього біоматеріалу від даної особи та вказане літературне джерело, в якому наведені частоти розповсюдження в популяції алелів, що були використані в розрахунках.
Як розуміти цифри ймовірності походження, які представлені у відсотках?
Наприклад, ймовірність походження слідів крові від гр-на Н становить 99,99%. Це значить, що із 10000 випадково вибраних осіб із популяції у 1-ї особи буде аналогічний генотип у межах проведеного обсягу дослідження.
У зв’язку з тим, що весь геном у процесі проведення експертиз не аналізується, то розрахункова ймовірність походження біологічного матеріалу становить менш ніж 100%.
При оцінюванні результатів, отриманих у ході дослідження змішаних слідів, тобто тих слідів, у яких не виключена можливість присутності ДНК двох або більш ніж двох осіб (у таких слідах присутні властиві та невластиві даній особі алелі), висловитися категорично про генотип осіб, від яких могли походити ці сліди, не видається можливим. Тому, в таких випадках експерт не має права проводити розрахунки імовірності походження біологічного матеріалу від конкретної особи. Експерт має право лише зробити висновок про те, що домішок біологічного матеріалу в таких слідах від даної особи не виключається.
Аналіз ДНК широко використовують з метою ідентифікації особи, встановлення родинності, у справах про спірне батьківство, материнство, заміну дітей тощо.
У разі необхідності призначення експертизи з використанням аналізу ДНК доцільно попередньо проконсультуватися з експертами, які будуть проводити дану експертизу, про те, які саме об’єкти слід направляти на експертизу, про порядок проведення експертного дослідження, про те, які зразки і якого саме біологічного матеріалу направляти.
Необхідність у попередніх консультаціях виникає найчастіше всього у випадках експертизи останків трупа з метою ідентифікації особи. Доводиться докладно аналізувати родовід зниклої особи, з'ясовувати, хто саме з родичів зниклого безвісти є живим, зразки біологічного матеріалу котрих можна використовувати для порівняння.
Родовід доводиться аналізувати і в експертизах спірного батьківства або материнства у випадках, коли один з батьків загинув. Слід пам'ятати, що в усіх випадках загибелі, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею загиблого, у загиблих відбираються зразки крові для встановлення групової належності. Ці зразки зберігаються упродовж трьох років у бюро судово-медичної експертизи відповідної області або в бюро судово-медичної експертизи міста Києва, або у бюро судово-медичної експертизи МОЗ Автономної Республіки Крим.
Традиційні питання, які вирішуються медико-біологічною експертизою:
Кров 1. Чи є на представлених об’єктах кров? 2. Кому належить кров: людині чи тварині? Якщо тварині, то якій? 3. Якщо кров належить людині, то яка її групова характеристика? Кому з осіб, які проходять у справі, вона може належати? 4. Яка статева належність крові? 5. Чи можуть сліди крові належати певній особі ? (ДНК-аналіз) Сперма 1. Чи є на представлених об'єктах сперма? 2. Яка групова належність сперми? 3. Чи можуть сліди сперми належати певній особі ? (ДНК-аналіз) Слина (піт) 1. Чи мається на представлених об’єктах слина (піт)? 2. Яка групова належність слини (поту)? Чи збігається групова належність слини (поту) на знайдених та вилучених з місця події предметах з групою крові підозрюваного або інших осіб? 3. Яка статева належність слини? 4. Чи можуть сліди слини належати певній особі? (ДНК-аналіз) Волосся 1. Чи є дані волокна волоссям? 2. Якщо є, то походить волосся від людини чи від тварини? 3. Якщо волосся походить від людини, то походить воно з голови чи з іншої ділянки? 4. Чи є дане волосся вирваним чи таким, що випало? 5. Якщо волосся є фрагментами, то який механізм їх відділення? 6. Чи є на волоссі пошкодження, ознаки механічної дії? Які саме? 7. Чи є ознаки дії хімічних речовин? 8. Чи піддавалося волосся пофарбуванню? 9. Яка групова належність волосся? 10. Могло чи не могло дане волосся походити від гр-на N? (ДНК – аналіз) У разі необхідності можуть бути вирішені інші питання.
При вилученні біологічного матеріалу з місця події за фактом застосування вибухових пристроїв, а також аварій, катастроф тощо медико-біологічна експертиза може вирішити питання щодо:
- кількості потерпілих за їх залишками;
- ідентифікації трупа (трупів) або їх залишків (волосся, тканини та органи і т.п.) – при наданні зразків крові для порівняння ймовірних батьків або найближчих родичів потерпілих (методом ДНК-аналізу).
Спільним рішенням Генеральної прокуратури України та МВС України у 2000 році на базі відділу медико-біологічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України створено єдиний на Україні банк даних результатів ДНК-аналізу нерозкритих тяжких злочинів, вчинених на статевому ґрунті (зґвалтування, вбивства, поєднані із зґвалтуванням).
На даний час до банку даних внесено значну кількість об’єктів, які вилучені з місць нерозкритих злочинів.
Для нормативно-правового функціонування банку ДНК-аналізу 24.01.01 керівництвом Генеральної прокуратури України та МВС України затверджено “Тимчасову інструкцію з організації функціонування банку даних результатів ДНК-аналізу”.
Зокрема у п. 9 зазначеної Інструкції вказано механізм відбору та надання біоматеріалів на дослідження, який здійснюється описаним вище чином.
Однак біоматеріали, вилучені з місця події на статевому ґрунті, досліджуються і вносяться до банку даних як після первинного дослідження на наявність слідів біоматеріалу експертами-біологами територіальних НДЕКЦ чи відповідними фахівцями судово-медичних установ МОЗ України, так і без їх попереднього дослідження (мікросліди).
До банку даних залучаються тільки ті сліди біоматеріалу, за якими можливе проведення ідентифікаційного дослідження.
У разі збігу генетичних ознак при порівняльному аналізі зразка із біоматеріалом, вилученим з місця вчинення злочину, оформляється відповідний висновок із зазначенням всіх даних, що містяться в картці.
Результати ДНК-аналізу зразків осіб, які проходять за кримінальними справами, залишаються у відповідному масиві для можливої подальшої перевірки з іншими слідами біоматеріалу, вилученими з місць нерозкритих злочинів.
Речові докази після дослідження методом ДНК-аналізу (зразки крові фігурантів, предмети зі слідами сперми або крові тощо) разом з висновком експерта повертаються слідчому для можливого проведення іншої судової експертизи та долучення до матеріалів кримінальної справи.


Особливості призначення і проведення ситуалогічних експертиз
Термін „ситуалогічна експертиза” з’явився у криміналістичній літературі і практиці зовсім недавно. Однак, історично ситуалогічна експертиза являється одним із перших видів судових експертиз. Як видно із архівів судово-медичних висновків, у XVII-XVIII ст. достатньо часто замість причин смерті лікар вказував на ситуацію, при якій наступила смерть („смерть наступила від падіння з коня”, „смерть наступила від довготривалої сердечної нудьги” тощо).
Практика роботи органів слідства і суду неодноразово підтверджувала високу ефективність ситуалогічних експертних досліджень, особливо у ході розслідування складних злочинів і при неясних, суперечливих обставинах.
Ситуація (фр. situation) – сукупність обставин, положення, обстановка в динаміці.
У експертній (судово-медичній і криміналістичній) практики під ситуацією розуміють сукупність: властивості травмуючого предмета, механізму заподіяння травми і умов навколишнього середовища у момент утворення пошкоджень. Отже, ситуація (предмет, механізм, умови) – пошкодження.
Під „пошкодженням” у судовій медицині розуміють порушення анатомічної цілості і фізіологічної функції організму людини, які виникають у результаті зовнішнього пошкодження. Виділяють наступні чотири групи зовнішніх травмуючих факторів: фізичні (механічний, термічний, електричний, барометричний, радіаційний); хімічні (кислоти, луги тощо); біологічні (збудники хвороби і продукти їх життєдіяльності); психічні.
Ситуалогічна експертиза передбачає собою різновидність трасологічних експертиз.
До задач ситуалогічної експертизи відносяться:
1) дослідження ситуації по об’єктах і слідах (пошкодженнях);
2) встановлення властивостей травмуючих факторів і механізму події.
Об’єктами ситуалогічних експертиз являються, як правило, складні багатокомпонентні матеріали і місце події.
До типових ситуалогічних можна віднести експертизи: при членопошкодженні і симуляції; у випадках вогнепальної і вибухової травми; при дорожньо-транспортних подіях. Ситуаційний характер може носити й будь-який інший вид експертизи. Крім того, можливо рахувати, що більшість виконаних в даний час судово-медичних експертиз слід віднести (з деякою частковою допустимістю) до ситуалогічних. І дійсно, сумлінно виконаний судово-медичний висновок повинен містити наступні висновки:
1) щодо наявності і суті пошкодження, хвороби;
2) давності пошкоджень;
3) властивостей травмуючого предмета – фактора (вид, форма, розміри, властивості поверхові, конструктивні особливості матеріалу, наявність забруднення, його особливості тощо);
4) механізму травми (місце докладання травмуючих сил, їх напрямок, вид дії, їх кількість, послідовність, наявність взаємного переміщення нападника і потерпілого у процесі спричинення тілесних пошкоджень, можливість спричинення пошкодження власноручно потерпілим, можливість утворення всіх пошкоджень при умовах (ситуації), вказаних у матеріалах справи).
З точки зору алгоритму проведення, слід виділити два види ситуалогічних експертиз.
Перший (найбільш частіше зустрічається): слідство передає експерту ситуацію (її версію) і речові докази з пошкодженнями (слідами). У результаті вивчення останніх експертом формується об’єктивний висновок щодо ситуації (властивість предмета, механізму і умовах), яка порівнюється із запропонованою слідством, і складається висновок про можливість чи неможливість формування усіх пошкоджень (слідів) по кожній із версій.
Другий (рідко зустрічається, але найбільш важливий і відповідальний): у слідства відсутня будь-яка версія скоєного, на експертизу надаються тільки речові докази з пошкодженнями (слідами). У результаті дослідження формується об’єктивний висновок щодо ситуації (властивість предмета, механізм і умови скоєння пошкоджень), яка порівнюється із запропонованим слідством, і складається висновок про можливість, чи неможливість формування всіх пошкоджень (слідів) по кожній із версій.
При формулюванні експертного висновку щодо ситуації мають місце три категорії моделей: могло бути, не могло бути, повинно було бути.
Повертаючись до вищеприведеної схеми (ситуація – пошкодження) слід відмітити, що не тільки ситуація визначає особливості виникнення слідів (пошкоджень), але і навпаки, направлена об’єктивна можливість шляхом вивчення слідів (пошкоджень) висловлюватись щодо особливостей ситуації (властивостях травмуючого предмета, механізмах і умовах травми – слідоутворення). Використання даної закономірності сприяє більш точному вирішенню питання у рамках ситуалогічної експертизи.
Алгоритм формування висновків при ситуалогічній експертизі складається таким чином: формування варіантів ситуацій (версій); прогнозування і експериментальне одержання пошкодження; співставлення прогнозуючих і реальних пошкоджень; статистичний (кореляційний) аналіз результатів порівняння; обґрунтовування висновків щодо можливостей, чи неможливостей утворення пошкоджень при одній чи декількох відповідних версіях.
Загальними особливостями ситуалогічних експертиз є:
- висування слідчих версій, які передували призначенню експертизи;
- як правило, повторний комісійний (чи комплексний) характер, із залученням висококваліфікованих спеціалістів;
- спрямованість дослідження ситуації щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню;
- головне у методиці проведення - встановлення взаємозв’язку обставин і фактів;
- моделювання і експеримент, як важливе складової частини експертного дослідження;
- організація у ході експертизи слідчого експерименту за участю експерта (в якості експерта);
- необхідність повторного дослідження (вивчення) місця події (для експертної оцінки, а не для фіксації);
- використання математичної статистики для оцінки результатів досліджень рівня значимості одержаних висновків і підвищення доказової сили експертних висновків.
Головні завдання, які стоять перед слідством при організації і проведенні ситуалогічної експертизи: ретельно сформулювати варіант ситуації (версій); передати у розпорядження експертам максимально повноцінні слідчі матеріали; організувати проведення комплексу необхідних спеціальних досліджень в різних закладах; провести необхідні слідчі експерименти.

Методичний лист щодо можливостей
криміналістичних та інших обліків

В ході розкриття і розслідування злочинів першочергове значення має інформація про:
- осіб, що вчинили чи могли вчинити злочини (або причетні до них), нерозкриті злочини,
- походження і належність виявлених речових доказів, включаючи різні види слідів.
Швидке отримання таких даних багато в чому залежить від ефективного використання існуючих систем обліків різних об’єктів, що перебувають у сфері діяльності правоохоронних органів.
Різноманітні криміналістичні обліки призначені для встановлення даних про причетність особи до розслідуваного злочину, факту вчинення
однією і тією самою особою декількох злочинів чи використання при
цьому того ж самого знаряддя тощо.
Також можна отримати дані, що дозволяють визначити напрямок пошуку, висунути слідчі версії, отримати по¬шукову інформацію про предмети, які знаходилися у злочинця, або були використані ним під час вчинення злочину, про викрадені об’єкти тощо.
Як джерело швидкого одержання тих чи інших даних, об¬ліки сприяють підвищенню рівня інформаційного забезпечення проведення експертиз і попередніх досліджень, їх достовірності та обґрунтованості.
Криміналістична реєстрація охоплює три поняття:
- розділ криміналістичної техніки, окрема криміналістична теорія, що представляє собою „систематизовані знання про визначене коло об’єктів та явищ: про види кримінальної реєстрації, їхніх зв’язків між собою і техніко-криміналістичними засобами, характер і зміст реєстрованої інформації, принципи, способи і форми її систематизації, збереження, пошуку і передачі”;
- система обліків, що дозволяють отримувати підсумовані дані про об’єкти, що перевіряються і потрапили в сферу правоохоронних органів;
- різновид практичної діяльності інформаційних і науково-дослідних експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ зі збирання, систематизації, збереження, перевірки і видачі інформації з метою розкриття, розслідування і попередження злочинів.
Важливо підкреслити, що об’єктами криміналістичної реєстрації є конкретні люди, предмети, сліди, нерозкриті злочини. Це відрізняє криміналістичну реєстрацію від кримінальної статистики, яка досліджує кількісну сторону тих же об’єктів, але як масових явищ.
Для реєстрації використовуються наступні способи фіксації ознак об’єктів:
1. Описовий – письмова фіксація даних, ознак об’єктів, що підлягають реєстрації.
2. Дактилоскопічний – відбитки папілярних візерунків пальців рук у живих осіб та невпізнаних трупів.
3. Фотографічний – фіксація ознак об’єкта за допомогою засобів і методів судової фотографії. Наприклад, облік живих осіб за зовнішністю, слід каналу ствола на стріляних кулях тощо.
4. Колекційний – збір і збереження об’єктів у натуральному вигляді. Наприклад, реєстрація стріляних куль, гільз, слідів знарядь злому.
5. Графічний – фіксація ознак об’єкта за допомогою замальовки. Наприклад, створення мальованих портретів розшукуваних осіб, викрадених предметів.
6. Змішаний – використання зазначених вище способів фіксації в різній комбінації.
Відповідно до способів розрізняють наступні форми ведення обліків:
1. Картотеки, які складаються з інформаційно-пошукових карт, що заповнюються на спеціальних формалізованих бланках і розставляються за визначеною системою (за алфавітом, дактилоскопічною формулою тощо).
2. Альбоми, журнали, у яких, містяться фотознімки осіб, підроблених паперових грошей та ін.
3. Відеотеки, фототеки – складаються з відео, фотозображень осіб, що знаходяться на обліку.
4. ЕОМ як автоматизовані інформаційно-пошукові системи (автоматичні банки даних), що містять у закодованому вигляді відомості про зареєстровані об’єкти.
5. Слідотеки, що включають натурні об’єкти і сліди, вилучені з місць нерозкритих злочинів.
Інформаційне забезпечення слідчих органів покладено на інфор¬маційні й експертно-криміналістичні підрозділи. Існують три рівня інформаційного забезпечення:
1. Державний ( центральний).
2. Обласний;
3. Районний
Об’єктами реєстрації криміналістичних обліків є:
1. Живі громадяни:
- особа яких встановлена: що вчинили злочин, затримані, арештовані, що переховуються від слідства і суду, що пропали безвісти;
- особистість яких не встановлена: злочинці, що втекли з місця
події, невідомі хворі.
2. Трупи невпізнаних громадян.
3. Предмети: автотранспорт, зброя, речі (викрадені, вилучені, виявлені, здані), що мають індивідуальні номери чи, особливі при¬кмети; фальшиві грошові купюри, монети, документи (підроблені рецепти на видачу наркотичних засобів тощо).
4. Події – нерозкриті злочини (час, місце, спосіб здійснення й інші відомості).
5. Сліди, вилучені з місць нерозкритих злочинів, у вигляді слідів-відбитків (рук, взуття, транспортних засобів, знарядь злому), стріляних снарядів, гільз.
Для кожного з об’єктів розроблений перелік реєстраційних ознак, що представляє реєстраційну інформацію відповідного криміналістичного обліку. Інформація представлена сукупністю загальних ознак об’єкта, а також ознаками, що його індивідуалізують.
Отже, кожен об’єкт може бути описаний реєстраційними ознаками, що з одного боку є пошуковим образом у криміналістичному Обліку, з іншого – дозволяє довести його ототожнення чи визначення групової або родової належності. Наприклад, люди реєструються за анкетними даними, кличками, прізвиськами, ознаками зовнішності, способом вчинення злочину. Предмети – за індивідуальними номерами та іншими характерними ознаками.
Правовими підставами реєстрації людей, предметів є відповідні положення Закону «Про міліцію», Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», нормативні акти Міністерства внутрішніх справ.
Так, юридичними підставами реєстрації осіб в алфавітно-дактилоскопічному обліку (заповнення алфавітно-дактилоскопічної кар¬ти і відбір відбитків пальців на дактилокарту) є:
- протокол затримання підозрюваного відповідно до ст.ст. 106, 115 КПК України;
- постанова суду про обрання запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту;
- постанова слідчого про притягнення особи як обвинувачуваного;
- обвинувальний вирок суду;
- постанова адміністрації приймача-розподільника щодо осіб, затриманих за бродяжництво.

Обліки інформаційних підрозділів органів внутрішніх справ
Центральним інформаційним підрозділом є Департамент інформаційних технологій (ДІТ) МВС України. При обласних Управліннях внутрішніх справ функціонують Управління інформаційних технологій, а в міськрайвідділах – сектори інформаційних технологій.
Персональний оперативно-довідковий і дактилоскопічний обліки:
Ведуться на громадян України, іноземців і осіб без громадянства, що вчинили злочини на території України, заарештованих, засуджених за бродяжництво, а також тих, що переховуються від слідства і суду.
Розділяються на два обліки: алфавітний і дактилоскопічний, які ведуться, відповідно, на алфавітних і дактилоскопічних картах.
Обліку в ДІТ МВС підлягають:
- засуджені до позбавлені волі незалежно від терміну покарання;
- громадяни України, засуджені судами інших країн;
- іноземні громадяни, заарештовані чи засуджені в Україні;
- особи, поміщені рішенням суду в психіатричні лікарні;
- засуджені військовослужбовці;
- злочинці, оголошені в розшук;
- особи, затримані за бродяжництво.
Обліку в УІТ ГУМВС-УМВС крім перерахованих вище категорій осіб підлягають:
- засуджені до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку;
- арештовані;
- звільнені від кримінальної відповідальності;
- прибулі для проживання на території області, якщо вони були засуджені і відбували покарання за межами регіону.
Алфавітна карта містить наступні відомості про особу, яка знаходиться на обліку: прізвище, ім’я, по батькові, місце народження і проживання, характер злочину і статтю Кримінального кодексу, згідно з якою засуджений, час арешту й засудження, термін покарання, дактилоскопічну формулу і відбиток першої фаланги вказівного пальця правої руки. Карти розташовуються за алфавітом.
Дактилоскопічна карта включає стать, прізвище, ім’я, по-батькові, дату і місце народження, відбитки 10 пальців рук, основну і додаткові дактилоскопічні формули, підпис, дату заповнення довідкові дані, прикмети затриманого (заарештованого). Картки розташовуються в 1024 відсіках відповідно до основної дактилоскопічної формули, а всередині відсіків – відповідно до додаткової формули.
Терміни зберігання карт різні і залежать від особи того, що реєструється. Так, алфавітні карти на засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини зберігаються 70 років після їх звільнення.
У дактилоскопічних картотеках дактилокарти на засуджених зберігаються до досягнення ними 80-літнього віку.
Звертатися до оперативно-довідкового обліку мають право органи внутрішніх справ, Служби безпеки, прокуратури і суду.
Для перевірки осіб за оперативно-довідковим обліком спрямовується запит на спеціальному бланку. Прізвище, ім’я, по батькові особи, що перевіряється, заповнюються на друкарській машинці чи від руки розбірливо друкованими літерами. На кожну особу, що перевіряється, заповнюється окремий бланк. Якщо в особи вилучені кілька документів на різні прізвища, також заповнюються окремі бланки на кожне прізвище. Обов’язково вказуються мотиви перевірки: притягнення до кримінальної відповідальності, необхідність відомостей про судимість тощо. Чітко заповнюється адреса відправника.
Запити спрямовуються різними способами: через посильних, поштою, телеграфом, секретною (фельд’єгерською) поштою.
За запитами правоохоронних органів може бути отримана наступна інформація про особу, що перевіряється:
- про арешт, засудження, затримання за бродяжництво, притяг¬нення до кримінальної відповідальності як обвинувачуваного;
- помилування, застосування амністії;
- про місце, терміни відбування покарання і звільнення, смерті в
місцях позбавлення волі, втечі з них;
- про перебування в розшуку злочинців, осіб, що ухиляються від сплати аліментів;
- про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом;
- про виявлення осіб, що переховуються під вигаданими даними;
- про встановлення особи трупів загиблих чи померлих невідомих громадян.
Отже, метою звернення до оперативно-довідкових обліків є одержання довідкових даних про особу, що раніше була поставлена на облік органів внутрішніх справ, а також для встановлення особи трупа невідомого громадянина чи особи, що перевіряється, коли є достатні підстави вважати, що він приховує своє справжнє прізвище чи інші анкетні дані.
Алфавітний і дактилоскопічний обліки взаємозв’язані. Перевірка за одним обліком передбачає паралельну перевірку за іншим.
Оперативно-пошукові обліки включають наступні види обліків.
1.Облік осіб, що безвісно зникли.
- осіб, що пропали без очевидних причин або перебування і доля яких залишається невідомою;
- неповнолітніх, що самовільно пішли з дому, втекли з дитячих установ, у яких вони утримувалися;
- осіб, що залишили без відома адміністрації будинки інвалідів і старих;
- душевнохворих, що пішли з дому чи медичних установ.
Під час реєстрації зниклої безвісти особи складається впізнавальна карта на особу, у якій відображаються наступні дані: біографічні дані, місце проживання, опис зовнішності особи за методом словесного портрету, стан зубного апарату, особливі прикмети, опис одягу, що був на зниклому, обставини зникнення.
2.Облік трупів громадян, особа яких не встановлена.
- трупи громадян, що стали жертвою злочину, у тому числі розчленовані і скелетовані;
- трупи померлих громадян і осіб, що загинули в результаті
нещасних випадків.
Впізнавальна карта містить ті ж дані, що і карта безвісти зниклого, за винятком установчих даних. Крім того, у ній вказується місце і дата виявлення трупа, причина смерті і час її настання, що випливає з висновку судово-медичної експертизи, номер кримінальної справи, час і місце поховання трупа.
На карті містяться три фотографії (фас, лівий і правий профіль) особи трупа після «туалету» голови трупа, а також прикладається дак¬тилоскопічна карта трупа.
3.Облік невідомих хворих.
Реєстрації піддягають особи, що опинилися в психоневрологічних та інших лікувальних установах, будинках перестарілих і інвалідів, дитячих будинках, що через вік чи за станом здоров’я не можуть повідомити про себе відомості, необхідні для встановлення їхньої особи.
Впізнавальна карта на невідомого хворого містить ті ж дані, що й на особу, яка пропала безвісти.
Перераховані обліки взаємозв’язані. Всі впізнавальні карти, що надходять у ІБ для постановки на облік чи у зв’язку із запитами про розшук безвісти зниклих осіб, перевіряються за алфавітними картка¬ми оперативно-довідкового обліку і картотеками невпізнаних трупів громадян і невідомих хворих. Це дає можливість встановити, чи не знаходиться ця особа в місцях позбавлення волі або серед загиблих чи хворих, що не можуть повідомити про себе ніяких відомостей.
Під час надходження матеріалів у зв’язку з виявленням не¬впізнаних трупів громадян проводиться перевірка за картотекою осіб, що пропали безвісти, і за наявності відбитків пальців - за дактилоскопічною картотекою.
За картою невідомого хворого перевіряється картотека зниклих безвісти.
4. Автоматизований банк даних оперативно-розшукового профілактичного призначення (АБД).
АБД оперативно-розшукового і профілактичного призначення є системою, що складається з джерел формування і представлення вихідної і коригувальної інформації, інформаційної бази, технічних і програмних засобів, що забезпечують накопичення, багаторазову і багатоцільову обробку даних для використання їх оперативними і слідчими працівниками під час розкриття і розслідування злочинів, розшуку злочинців і проведенні профілактичних заходів щодо попередження правопорушень.
АБД є трьохрівневою системою накопичення інформації, що включає: «АБД – центр», «АБД – область», «АБД – район».
АБД забезпечує накопичення й обробку інформації за наступними категоріями об’єктів:
1.Дані про осіб:
- що вчинили злочини (притягнутих до кримінальної відповідальності та раніше засуджених);
- оголошених у регіональний чи міждержавний розшук (крім без вісти зниклих);
- що допускають немедичне споживання наркотичних засобів і знаходяться на диспансерному обліку;
- психічних; соціально-небезпечних хворих;
- власників притонів;
- осіб, що займаються проституцією;
- затриманих за бродяжництво;
- осіб, що знаходяться на обліку;
- визнаних особливо небезпечними рецидивістами;
- інших схильних до вчинення злочинів осіб.
Інформація включає анкетні дані, адреси проживання, інтереси і порочні нахили, судимості, основні і додаткові дактилоскопічні формули, категорію обліку, опис ознак зовнішності за схемою словесного портрета із зазначенням особливих прикмет. Інформація містить опис виду (стаття КК), фабули і способи вчинення злочину особою, що знаходиться на обліку. Тобто: спосіб проникнення в приміщення; спосіб насильницьких дій; спосіб придбання майна і реалізації шахрайства, використовувані знаряддя злочину; привід проникнення у приміщення; предмет зазіхання; місце вчинення злочину; зв’язку особи з іншими злочинцями.
2. Дані про нерозкриті злочини.
Обліку піддягають нерозкриті злочини, розслідування у яких зупинено за ч. З ст.206 КПК у зв’язку з не встановленням особи, що вчинила злочин.
Введенню в АБД підлягає інформація про злочин за схемою, описаною вище для способу вчинення злочину особою, яка знаходиться на обліку. Крім цього, вказуються об’єкти, вилучені з місця події і спосіб приховання злочину.
Основою обліку за ознаками, що характеризують прийоми виконання злочинних дій, є те, що особи, які скоюють декілька злочинів, нерідко використовують ті самі способи.
Злочинець, володіючи визначеними навичками й уміннями, застосовуючи ті чи інші технічні засоби, прийоми і виверти поведінки, відрізняється певною стереотипністю дій. Ціль обліку нерозкритих злочинів полягає в тому, що, по-перше, зіставляючи інформацію про ці злочини можна об’єднати в одне провадження кримінальні справи про злочини, вчинені у різних місцях, але одним способом, і, по-друге, порівняння даних цього обліку з обліком раніше засуджених осіб, дозволяє визначити коло осіб, що перевіряються серед яких варто шукати злочинця.
3. Дані про предмети.
В АБД акумулюються відомості щодо наступних матеріальних предметів:
- речей, що мають індивідуальні номери: викрадених, безгосподарних, вилучених у затриманих і арештованих, а також безгосподарних, вилучених з камер схову (годинник, побутова техніка тощо);
- вогнепальної зброї, викраденої, загубленої, вилученої, знайденої, чи добровільно зданої (бойової, навчальної, мисливської, спортивної, обрізів);
- вогнепальної зброї, що знаходиться в користуванні фізичних і юридичних осіб;
- автомототранспорту: викраденого і нерозшуканого, безгосподарного;
- антикваріату, що представляє історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність (картини, ікони, монети, ордени тощо).
Ціль цього виду обліку складається в зіставленні ознак (даних) викрадених предметів з такими ж ознаками у виявлених предметів. Інформація містить найменування предмета, модель, марку, розмір, матеріал, колір, номер, серію, дані про особу, у якої вилучені, чи обставини викрадення, належність втраченої зброї (особі, організації, органу тощо), дату і місце викрадення. Для викрадених антикварних предметів передбачено зазначати майстра, техніку виконання, рік виготовлення, сюжет.
Як первинні документи (інформаційні носії), що підлягають обробці в АБД, обрані:
- інформаційно-пошукова карта (ІПК) на особу і злочин;
- інформаційно-пошукова карта на річ (ІПК-В);
- фотокартка для фототеки.
ІПК – це бланк анкетного типу, що містить кодовану десятковими цифрами інформацію. Індивідуальні ознаки об’єктів заповнюються у вигляді тексту звичайною мовою. Останнє стосується біографічних даних особи, фабули злочину, його зв’язків, опису предмета-антикваріату та ін.
Вміщені в ІПК реквізити заповнюються слідчим, працівником дізнання, співробітником карного розшуку, відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, дільничним інспектором міліції, працівником оперативної частини установи з виконання покарань, що ставлять об’єкт на облік чи бажають одержати інформацію про нього.
Для забезпечення точності пошуку і видачі формалізованої інформації використовується обмежений набір кодованих термінів, що є словником лексики, найбільш часто уживаної оперативними працівниками і слідчими для опису осіб, подій і предметів. Він розміщується безпосередньо на ІПК.
Кожному терміну наданий визначений код, що, вноситься у відповідний осередок на бланку карти.
Запити про одержання необхідної інформації працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, суду можуть здійснювати шляхом звернення в УІТ УМВС в області або в ДІТ МВС України поштою, телеграфом, телетайпом, телефоном, «електронною поштою», фельдзв’язком (за повідомленням закритого типу), через посильного.
Запити можуть містити інформацію двох типів:
а) повні настановні дані на осіб, що перевіряються, злочини, викрадені номерні речі. Після зіставлення даних, викладених у запиті, з бази даних видається наявна інформація про об’єкт чи відповідь про відсутність об’єкта на обліку;
б) обмежений набір ознак, передбачених у ІПК. У випадку збігу зазначених у запиті ознак з об’єктом (об’єктами), що знаходиться на обліку, можуть бути видані відомості про безліч об’єктів з подібними ознаками (наприклад, під час зазначення статі, зросту, волосся, та інших окремих ознак зовнішності особи, що розшукується).
Структура УІТ УМВС в області відповідає вищеописаним облікам. УІТ складається з:
- відділу оперативно-довідкових обліків, що включає відділення алфавітного обліку і відділення дактилоскопічного обліку;
- відділу оперативно-розшукових обліків, що складається з відділення оперативного інформування органів внутрішніх справ і АБД;
- відділення статистики, завданням якого є обробка статистичних даних із кримінальних справ.

Обліки експертно-криміналістичних підрозділів ОВС
На відміну від обліків Інформаційних підрозділів об’єктами обліку є сліди або речові докази.
Центральні обліки формуються і зберігаються в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі (ДНДЕКЦ) МВС України. Місцеві обліки ведуться на рівні обласних НДЕКЦ при УМВС певної області і міських (районних) НДЕК відділів.
В залежності від розв’язуваних задач криміналістичні обліки мають пошукове чи довідкове призначення.
Криміналістичні обліки пошукового призначення включають об’єкти (натурні чи їхні копії), що безпосередньо стосуються вчинених злочинів і вилучені під час оглядів місць подій, під час проведення інших слідчих чи оперативних дій.
Цей вид обліків використовується для:
- порівняння об’єктів обліку з метою їхньої ідентифікації і встановлення єдиного джерела походження;
- порівняння з цими об’єктами експериментальних зразків із метою встановлення причетності до вчинення злочинів підозрюваних осіб і вилучених речей.
Криміналістичні обліки довідкового призначення формуються на основі натурних об’єктів окремих видів виробів (фарні розсіювачі, гільзи, кулі тощо), включають різноманітні каталоги (наприклад, малюнки підошов взуття, протекторів шин та ін.), технічну документацію на окремі види виробів, що використовуються у проведенні експертиз і досліджень як стандартні зразки.
Центральними обліками є :
1. Центральна колекція куль, гільз та патронів зі слідами нарізної, вогнепальної зброї, а також гільз зі слідами гладкоствольної вогнепальної зброї.
Ця колекція використовується для:
- встановлення фактів використання тих самих екземплярів зброї під час вчинення декількох злочинів (у різний час, на різних територіях);
- виявлення зброї, що використовувалася під час вчинення злочинів, серед вилученої, знайденої і добровільно зданої;
- встановлення фактів застосування під час вчинення злочинів загубленої вогнепальної зброї, що була на озброєнні органів внутрішніх справ та інших законних збройних формувань;
- виявлення зброї, загубленої органами внутрішніх справ, збройними формуваннями, серед вилученої, знайденої, добровільно зданої.
Вирішення зазначених питань здійснюється шляхом порівняльного дослідження куль, гільз, патронів, вилучених з місць подій, з експериментальними гільзами і кулями, отриманої і добровільно зданої нарізної і гладкоствольної вогнепальної зброї.
Колекція складається з:
- колекції розверсток поверхні куль, вилучених з місць подій, з тіл і трупів;
- колекції фотознімків слідів зброї на гільзах, вилучених з місць вчинення злочинів;
- картотеки інформації про факти вилучення куль, гільз і патронів
зі слідами зброї.
2. Центральний облік підроблених грошових знаків і цінних паперів.
Колекція використовується для:
- встановлення ознак спільності походження фальшивих грошей і цінних паперів за способом і технологією виготовлення;
- підготовки орієнтуючої інформації, про характерні ознаки кожного варіанту підробки (колекція складається із зразків, фальшивих грошей, документів, фотознімків лицьового чи зворотного боку);
- картотеки інформації про факти їхнього вилучення.
3. Центральний облік бланків документів, виготовлених поліграфічним способом.
Колекція застосовується для:
- встановлення ознак спільності походження підроблених документів, бланки яких виготовлені з одного типографського набору або форми;
- підготовки орієнтуючої інформації про характерні ознаки кожного варіанта підробки.
Облік складається з колекції зразків підроблених об’єктів і картотеки інформації про факти їхнього вилучення.
4. Центральний, облік слідів пальців рук, вилучених, з місць нерозкритих вбивств, розбійних нападів і пограбувань, крадіжок із кас.
Ведеться для встановлення фактів залишення слідів пальців рук однією і тією самою особою в декількох місцях подій.
Облік складається з колекції фотознімків слідів пальців рук (у масштабі 1:1 і 1:3), вилучених з місць нерозкритих злочинів, і картотеки інформації про факти їхнього вилучення.
Перевірці за колекцією підлягають дактилокарти осіб, затрима¬них за підозрою у вчиненні злочинів, якщо є підстави припускати, що вони вчинили злочини і в інших регіонах України.
Місцеві обліки включають наступні колекції:
Слідотеки:
1. Колекція слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів.
У картотеці містяться фотознімки слідів рук, виготовлені в масштабі 1:1. Цілі і порядок їх використання розглянуті раніше.
Крім цього в підрозділах експертної служби МВС України впроваджуються автоматизовані дактилоскопічні інформаційно-пошукові системи типу „ДАКТО”, „СОНДА”, „ДЕКС”. Зазначені системи також мають місце і в центральних обліках.
2. Колекція слідів взуття, вилучених з місць нерозкритих злочинів.
Ціль створення картотеки:
- одержання даних, що дозволяють об’єднати кримінальні справи за ознаками одного екземпляра взуття, у якому злочинець вчинив кілька злочинів;
- ототожнення конкретного екземпляра взуття, вилученого в особи, що перевіряється (моделі, фасону, розрізу тощо).
3. Колекція знарядь злому і слідів знарядь злому, вилучених з місць нерозкритих злочинів.
Ця колекція створюється з метою:
- одержання даних, що дозволяють об’єднати кримінальні справи за ознакою використання під час вчинення злочинів тих самих знарядь злому;
- ідентифікації конкретного знаряддя злому, що перевіряється, яким могли бути залишені сліди на місці події;
- узагальнення даних про різновид інструментів і предметів, застосованих для злому перешкод.
У колекції містяться об’єкти зі слідами знарядь злому (окремі частини зламаних перешкод). Лише у виняткових випадках за неможливості вилучення самого об’єкта, на якому залишені сліди, у колекції містяться їхні зліпки, отримані за допомогою полімерних мас.
4. Колекція слідів транспортних засобів (протекторів шин), вилучений з місць нерозкритих подій.
Колекція створюється з метою:
- отримання даних, що дозволяють об’єднати кримінальні справи
за ознаками використання у вчиненні злочинів того самого транспортного засобу;
- ототожнення конкретних шин, що залишили сліди на місці події.
Картотека комплектується фотознімками і схематичними замальовками слідів, залишених шинами автомобілів, мотоциклів, мопедів і велосипедів.
5. Банк даних ДНК-аналізу, слідів вилучених з місць нерозкритих вбивств на статевому ґрунті.
Банк створюється з метою:
- вилучення з місця події біоматеріалу, який досліджується і вноситься до банку даних як після первинного дослідження на наявність слідів біоматеріалу, так і без їх попереднього дослідження (мікросліди). До банку даних залучаються тільки ті сліди біоматеріалу, за якими можливе проведення ідентифікаційного дослідження. У разі збігу генетичних ознак при порівняльному аналізі зразка із біоматеріалом, вилученим з місця вчинення злочину, оформляється відповідний висновок із зазначенням всіх даних, що містяться в картці. Результати ДНК-аналізу зразків осіб, які проходять за кримінальними справами, залишаються у відповідному масиві для можливої подальшої перевірки з іншими слідами біоматеріалу, вилученими з місць нерозкритих злочинів.